Заручники пострадянського часу на контролі у депутатів обласної ради

На сьогодні в Україні у житлово-комунальному комплексі склалася надзвичайно непроста ситуація, яка загрожує катастрофою загальнонаціонального масштабу.

 

Річ у тому, що вся господарська інфраструктура – водогони, каналізація, газопроводи у міських багатоповерхівках уже давно застаріли. Побудовані та проведені двадцять, тридцять, а то і сорок років тому, вони потребують не тільки капітального ремонту, але і повної заміни на більш сучасні технологічні системи.

 

Наразі нинішнє керівництво держави чи не хоче, чи не може займатися цим питанням. Воно і зрозуміло, адже кошти на переоснащення житлово-комунального комплексу треба величезні. А державний бюджет, завдячуючи "вдалій" економічній політиці уряду в усіх сферах народногосподарського комплексу, все бідніше і бідніше.

 

Нині вся нація, увесь народ стали заручниками цієї бездарної економічної політики. Не оминула проблема і село Кінецьпіль Первомайського району, що межує з однойменним районним центром.

 

Там, на околиці села, за радянських часів, ще у 1979 році, був збудований мікрорайон, що складався з чотирьох п’ятиповерхівок. Загалом – це двісті сорок квартир, де проживає значна частина населення Конецьпільської громади – близько восьмисот чоловік. А живе у селі до чотирьох тисяч чоловік.

 

Будували тоді швидко і "надійно". Так, що через тридцять років жителі мікрорайону мають величезні проблеми з постачанням води, з каналізацією, з ремонтом. Звів ці багатоповерхівки місцевий Первомайський гранітний кар’єр, котрий розміщується на території Кінецьпільської громади, для своїх працівників та їхніх сімей. Він же і обслуговував їхню інфраструктуру.

 

Потім розпався Радянський Союз, люди були покинуті напризволяще. Додайте ще до цього відсутність роботи на селі та щоквартальне підвищення тарифів на комунальні послуги, продиктоване часом, і ви отримаєте повну картину того, на яку межу зубожіння поставлені жителі п’ятиповерхівок.

 

Плюс – нерегулярна подача води. Плюс – пориви каналізації, котрі затоплюють постійно підвал однієї з багатоповерхівок та регулярно територію біля під’їздів, насичуючи усе навколишнє своїм "ароматом".

 

Я ж власними очима бачив, скільки там живе молодих сімей з дітьми, які змушені дихати "ароматами" нечистот.
Одним словом, люди поставлені на межу виживання.

 

Та жителі мікрорайону не впадають у відчай. Вони усі гуртом намагаються розв’язувати свої проблеми та змушують владу теж перейматися їхнім непростим становищем. Так, наприклад, одна із жительок п’ятиповерхівок – Наталя Шелухіна – є депутатом Кінецьпільської сільської ради. За її підписом та за підписами ще сорока чотирьох жителів села на ім’я голови Миколаївської обласної ради Тетяни Демченко двадцятого травня нинішнього року надійшло письмове звернення з проханням розібратися в ситуації. А двадцять восьмого травня на особистому прийомі голови обласної ради, що проходив у Первомайському районі, до Тетяни Василівни жителі Кінецьполя звернулися безпосередньо.

 

Ця проблема має і свою перед-історію…

 

Тринадцятого травня цього року до села приїхала робоча група депутатів обласної ради на чолі з Миколою Жуком, яка вивчила ситуацію на місці та надала відповідні висновки до обласної ради.

 

Річ у тому, що головною проблемою Кінецьполя є проблема води – своїх запасів питної і навіть технічної води у селі дуже мало.

 

У 2006-2007 роках за кошти субвенції (850 тисяч гривень – з державного бюджету) було прокладено півтора кілометра водогону та встановлено дві башти Рожновського, але це проблеми не вирішило, бо у даних водогонах дуже низький дебет води (рівень наповнювання водогону), тому село загалом, а мікрорайон п’ятиповерхівок зокрема, мають величезні проблеми з водопостачанням.

 

Так, одна з жительок цього мікрорайону показувала мені зошит, який містить своєрідний графік подачі води. Там рукописна графа "такого-то числа води не було" повторюється надзвичайно часто.

 

Не треба забувати і про місцеву владу. Голова Кінецьпільської сільської ради Микола Ребрій та директор приватного підприємства "Капітель М", яке обслуговує житлово-комунальну інфраструктуру вищезгаданого мікрорайону, Валерій Маняк роблять багато позитивних речей для покращання ситуації. Але слід зауважити, що між ними та багатьма жителями п’ятиповерхівок, а також деякими членами депутатського корпусу сільської ради склалися "несколько натянутые отношения". І це зрозуміло з огляду на те, що сільська рада з усіма житлово-комунальними проблемами мікрорайону власними силами впоратися не може – потрібна підтримка області та району, а також залучення спонсорських коштів.

 

Але є тут іще один психологічний момент. Члени робочої групи мали змогу пересвідчитися, що Кінецьпільський сільський голова Микола Ребрій спілкується з представниками сільської громади, а це у переважній більшості жінки, на підвищених тонах, що викликає відповідну реакцію у людей та створює у населеному пунк-ті напругу між владою і громадою.

 

Окрім того, вирішення житлово-комунальних проблем кінецьпільчан – це, в першу чергу, завдання сільського голови та сільської ради. Сільський же голова Микола Ребрій ужив недостатньо заходів задля вирішення житлово-комунальних питань проблемного мікрорайону. Ось приклад: після того, як голова Миколаївської обласної ради Тетяна Демченко провела у Первомайському районі особистий прийом, було розроблено перелік першочергових фінансово-технічних заходів, котрі дозволять вирішити проблеми житлово-комунального комплексу села. Але з двадцять восьмого травня пройшло вже більше півмісяця, та Кінецьпільська сільська рада на чолі з її головою жодного кроку для вирішення своїх же проблем не зробила. Також Микола Ребрій створював у селі соціальну напругу тим, що не хотів проінформувати людей щодо структури тарифів цін на комунальні послуги, за які вони платять.

 

Також сільською радою не проводиться достатня робота щодо боржників за ці комунальні послуги серед жителів вищезгаданого мікрорайону. Мається на увазі наступне.

 

Станом на червень боржниками за комунальні послуги є власники 53-х квартир. За інформацією жителів мікрорайону, від 34-х до
63-х відсотків власників не проживають у квартирах. То хто ж повинен займатися їхнім розшуком та вимаганням оплати? І у кого більше таких можливостей – у жителів чи у сільської ради? Питання, думаю, зрозуміле…

 

Слід також зауважити, що приватне підприємство "Капітель М" не має достатнього технічного забезпечення для нормального обслуговування житлово-комунального комплексу мікрорайону. Одним словом, проблем вистачає…

 

Шістнадцятого червня до Кінецьполя, за дорученням голови Миколаївської обласної ради Тетяни Демченко, щоб на місці розібратися у ситуації, приїхав керуючий справами апарату Миколаївської обласної ради Віктор Кравченко, а разом з ним і я – кореспондент газети "Рідне Прибужжя". У приміщенні сільської ради зібралися справжні професіонали, головною метою яких було допомогти селянам у вирішенні їхніх житлово-комунальних проблем. Головне завдання, яке стояло перед зібранням – це ДОПОМОГТИ МАКСИМАЛЬНО ЯКІСНО, МАКСИМАЛЬНО ЕФЕКТИВНО ТА У НАЙКОРОТШИЙ ТЕРМІН. Окрім Віктора Кравченка, у нараді взяли участь уже згадувані нами Кінецьпільський сільський голова Микола Ребрій, директор ПП "Капітель М" Валерій Маняк, директор ТОВ "Миколаївоблсількомунгосп" Анатолій Пилипів, заступник голови Первомайської райдержадмініст-рації Віктор Стоянов, заступник голови Первомайської районної ради Ірина Вдовиченко, депутати Миколаївської обласної ради Віктор Яцевілов та Микола Рябченко, начальник відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального комплексу та розвитку інфраструктури Первомайської РДА Сергій Мещеряков та інші.

 

Фактично, проблеми, котрі потребували нагального вирішення для благополуччя Кінецьполя, можна розбити на дві групи: вода і каналізація.
Стосовно першої.

 

Як я вже зазначав вище, своїх власних запасів питної води Кінецьпіль майже немає. Окрім того, слід зауважити, що гостра не-стача питної води – це проблема всіх південних областей України, у тому числі і Миколаївської.

 

При вирішенні цього питання слід виходити з тієї аксіоми нашого сьогодення, яку озвучив перед присутніми директор ТОВ "Миколаївоблсількомунгосп" Анатолій Пилипів:

 

– Зараз вода це такий же товар, як і хліб. І, на жаль, за неї треба платити…

 

Кінецьпільський сільський голова Микола Ребрій сказав, що при вирішенні проблеми питної води для населеного пункту є два основні шляхи.

 

Перший – це протягнути півкілометра водогону від цукрового заводу, який розташований на межі міста Первомайська та села Кінецьпіль. Там є водогінна система, яка дозволяє частково забезпечити питною водою Кінецьпіль. Вода забирається з річки Південний Буг і очищується до відповідного рівня, котрий дозволяє споживати її людині.

 

Другий шлях – це протягнути півтора кілометра водогону зі свердловини питної води, що розташована серед степу на території сільгосппідприємства "Вікторія".

 

Але і у першому, і у другому випадках є свої нюанси.

 

Головний з них – це фінансовий: прокладення труб, розведення по будинках, закупівля насосів, фільтрів, іншого необхідного технічного оснащення тощо.
Та є ще й юридичний бік цієї справи. І він, на жаль, дуже заплутаний. Ця плутанина, що розпочалася ще з часів розвалу СРСР, тягнеться до сих пір.
Так, залишаються питання стосовно того, чи дозволить АТВТ "Гілея", у власності якої перебуває завод, "підключити" Кінецьпіль до водогону. Окрім того, сам завод є вже давно банкрутом. До того ж, підприємство розміщується на території Первомайська, тому Кінецьпільська сільська рада повинна вступати у юридичні відносини з Первомайської міською радою.

 

А якщо говорити про свердловину, що розташована на землі "Вікторії", то взагалі поки що не зрозуміло, у чиїй вона власності перебуває – чи то у власності району, чи то у власності зазначеного сільськогосподарського підприємства.

 

Отож проблеми є, і їх треба вирішувати.

 

Будемо сподіватися, що Кінецьпільська сільська рада і районна влада докладуть максимум зусиль для того, щоб приблизити час нормального функціонування водогону у селі. Адже люди потерпають без води. Особливо зараз, у нашу літню степову спеку.
А у них же маленькі діти…

 

Всі жителі мікрорайону буквально волають про допомогу, вони прохають про це і місцеву сільську та районну владу, і обласну. Будемо сподіватися, що все-таки у найкоротший термін і Кінецьпільська сільська рада, і район виступлять тими рушіями, котрі принесуть до села воду, а значить, благо, а значить, здоров’я. А нести благо – це ж бо і є найголовнішим завданням влади…

 

Тим паче, що питання по Кінецьполю стоїть дуже гостро. Це було видно по обличчях мешканців мікрорайону, з якими спілкувався Віктор Кравченко та члени робочої групи.

 

Вони працювали цілий день та побували разом з усіма бажаючими представниками сільської громади майже на всіх об’єктах водопостачання і каналізації, які є у Кінецьполі.

 

На зустрічі з жителями проблемного мікрорайону представники робочої групи зазначили наступне:

 

– Вам (жителям п’ятиповерхівок) потрібне об’єднання співвласників будинків, тим паче, що три чверті квартир у вас приватизовані. Це необхідно зробити, щоб разом відстоювати свої інтереси, вирішувати господарські питання. Як показала практика, подібний досвід дуже ефективний у вирішенні житлово-комунальних проблем. Така практика добре себе зарекомендувала і у Новоодеському районі, і у Вознесенському. Не треба сидіти склавши руки. Час не той.
Тепер по каналізації…

 

Як сказали фахівці, постійні її пориви відбуваються тому, що немає відстійника, у який би поступали фекалії, і вже потім поступово відкачувалися б насосами. Такий відстійник обов’язково треба зробити. Це теж потребує чималеньких коштів.

 

Необхідно, аби влада усіх рівнів повернулася до проблем Кінецьполя обличчям та у найкоротший термін вирішила ці вищезгадані проблеми. Тим паче, що перший крок уже зроблено. ТОВ "Миколаївоблсількомунгосп" повинен виділити Конецьпільській сільській раді тридцять тисяч гривень на житлово-комунальне обслуговування села. Десять тисяч вже надійшло. Шість ось-ось надійдуть. Але за умовами, котрі ставить перед учасниками подібних угод щодо співфінансування держава, тепер черга за Кінецьпільскою сільською радою. Вона теж повинна виділити зі свого боку шістнадцять тисяч гривень. Тим більше, що це в її інтересах. Та сільська рада до цих пір не виділила необхідної суми…

 

За словами заступника голови Первомайської райдержадміністрації Віктора Стоянова, районна влада зі свого бюджету теж повинна надати певну суму коштів (близько ста тисяч гривень) на розв’язання кінецьпільського житлово-комунального вузла. Але це буде лише у наступному 2010 році. Та люди потребують воду зараз…

 

Робоча група внесла багато конструктивних пропозицій щодо вирішення кінецьпільської житлово-комунальної проблеми. І серед них, зокрема, наступна: представникам районної влади, Кінецьпільському сільському голові, фахівцям відповідних служб треба щотижнево проводити наради за участю жителів села, допоки це питання не буде вирішено належним чином на користь сільської громади.

 

Від себе ж додам наступне.

 

Дивлячись по телевізору, як наші привладні мільйонери або їх родичі, абсолютно не соромлячись свого народу, обібраного до нитки, купують за сотні тисяч доларів чергову коняку або автомобіль, мені чомусь згадуються оці жіночки у простих домашніх халатах, які стоять біля кінецьпільських багатоповерхівок і, тримаючи на руках дітей, дивляться з сумішшю відчаю, затравленості та надії на представників влади, і у голову приходить одна думка: ці жіночки і є Україна.

Що її чекає у майбутньому, коли сьогодення таке страшне? Коли так чітко читається материнська тривога в очах отих кінецьпільчанок, які тримають на руках своїх дітей, всю Україну, її майбутнє, і з такою надією дивляться на вас, люди влади, прохаючи вас про допомогу?!

 


Андрій ЧИЖЕНКО
Фото автора

Сообщение:

*

НОВОСТИ