Терниста дорога до добробуту

Репортер

  4 Июл , 2009

30 червня на Вознесенщині відбувся День обласної ради. Це вже другий подібний захід у Вознесенському районі за часів нинішньої каденції облради. При ознайомленні із нинішнім соціально-економічним станом регіону депутати та члени виконавчого апарату обласної ради передусім звертали увагу на хід виконання обласних програм та надання необхідної методичної допомоги працівникам органів місцевого самоврядування. Того ж дня відбувся особистий прийом громадян головою обласної ради Тетяною ДЕМЧЕНКО.

 

Четвертинка картоплини, шматочок хліба із крапелькою вершкового масла, а ще чай на додачу – такий ось "калорійний" сніданок очікував у вівторок ранком на дітей, що виховуються у дитсадку селища Вознесенське. Такий скудний раціон, а також суцільно порожні холодильники викликали неабиякий гнів голови обласної ради Т.В. Демченко, яка пріоритетом у своїй роботі визначила забезпечення гідних умов для виховання молодого покоління. Дісталося на горіхи, як кажуть, і місцевій владі, і районному керівництву. Обурило Тетяну Василівну й те, що за утримання своїх дітей у дошкільному навчальному закладі батьки платять надто високу як для сільської глибинки суму – близько 50 гривень на місяць. І це – при тому, що замість повноцінного м’яса (до прикладу, яловичини) дітей годують курячими стегенцями. Який може бути навар у борщу від сумнозвісного американського винаходу, і яка від нього користь? А де поділося "живе" коров’яче молоко, хіба ж його виробляють за тридев’ять земель?..

 

Проте не так уже й далеко від Вознесенського – у селі Бузькому – створені зовсім інші умови для харчування дітей. Двічі-тричі на тиждень діти куштують смачні страви із натурального м’яса. Навіть сама будівля дошкільної установи милує око своїм ошатним та сучасним виглядом. Нещодавно, завдяки спонсорській допомозі ВАТ "Зелений гай", Микитівського гранкар’єру та підприємства "Ольвія", у дитсадку було зроблено капітальний ремонт – від облаштування фасаду будівлі до придбання нової сантехніки та меблів. Далеко не у кожній родині, скажу я вам, діти мають такі чудові умови для проживання та гартування. 

 

А все це, на мій погляд, стало можливим тому, що в селі є справжній господар. Сільський голова Олександр Кучер усього рік очолює місцеву громаду – після того, як з тріском "пішли" колишнього керівника. Але за досить стислий термін зроблено дуже багато добрих і корисних справ. Навіть сам населений пункт набув набагато охайнішого вигляду – біля кожного будиночка чисто заметено, під корінь виполоті бур’яни, а замість них ростуть різнобарвні квіти. Таке враження, що сусіди навіть змагаються між собою, хто ліпше облаштує свою оселю.

 

– А так воно і є, – підтверджує наше припущення Олександр Борисович. – Минулого року сільська рада нагородила господарів кращих подвір’їв цінними призами – кухонними комбайнами, мікрохвильовими пічками, іншою побутовою технікою. Тож тепер люди мають стимул до озеленення та благоустрою свого рідного села.

 

Що ж, у селах у веселих і люди веселі. Цілком вдалим є й вирішення сільською владою нагальної проблеми вивозу побутового сміття. Старе сміттєзвалище вирішили ліквідувати, натомість тверді побутові відходи тепер вивозяться на міське сміттєзвалище Вознесенська. Цим питанням опікується комунальне підприємство, у якого на те є необхідна техніка і людські ресурси. Для місцевих мешканців місячна плата за вивезення сміття – взагалі смішна (навіть не буду називати, аби не дратувати наших міських читачів), а ось члени дачних кооперативів платять по дещо більшій, але також цілком прийнятній таксі. Проте всі задоволені – повітря у Бузькому стало чистим та цілющим, тож можна сповна насолодитися красою природи, бо поряд – стрімка річка, сині та глибокі озера, населені різним звір’ям та птахами лісові масиви.

 

Заслуговує на наслідування й місцевий досвід щодо запровадження цікавого проекту з енергозбереження. Бузька сільська рада, разом із Вознесенською районною та Миколаївською обласною радами, перемогли у всеукраїнському конкурсі органів місцевого самоврядування. До чималеньких коштів виграного гранту залучили кошти названих органів місцевого самоврядування (зокрема обласна рада виділила 300 тисяч гривень), і нині маємо сучасний завод з виробництва брикетів. На вході сучасного виробництва, яке розробили та налагодили спеціалісти із Західної України, – відходи деревини, на виході – високоякісний тепловий ресурс, собівартість якого у декілька разів менша від ціни на газ. Натомість брикети, виробляючи температуру до 1300 градусів за Цельсієм, горять у 3,5 разу довше, ніж звичайні дрова.

 

– Реалізація цього проекту, – зауважує голова районної ради Іван Бурдін, – дасть змогу не лише істотно здешевити затрати бюджету на придбання енергоресурсів на осінньо-зимовий період, а й створити додаткові робочі місця. Крім того, непотріб, що утворювався внаслідок очищення місцевих садів та лісгоспу, раніше спалювався, тепер же він знайде гідне застосування.

 

Варто також додати, що у запровадженні енергозберігального проекту най-активнішу участь взяло Відкрите акціонерне товариство "Зелений гай", до керівного складу якого входить депутат обласної ради Олександр Лівік.

 

Звичайно, і у Бузького є свої проблеми. Зокрема місцева загальноосвітня школа потребує негайного капітального ремонту, бо вже траплялися випадки, коли обвалювалася стеля у класах. Ціна питання, поготів за часів кризи, є досить солідною – 5,5 мільйона гривень. Але й цю проблему керівник обласної ради бере, як кажуть, "на олівець". Загалом, як зазначає Тетяна Василівна, завжди легше та приємніше допомагати тим, хто і сам щось робить, а не сидить склавши руки, сподіваючись виключно на манну небесну.

 

***
… Між тим сонце неабияк припікає, наближаючись до вищої точки своєї орбіти. Цієї спекотної пори року гаряче й у полі, де якраз розпочалася нинішня кампанія безкінечної – як саме людство – битви за врожай. Саме від того, який ужинок матимуть на круг вознесенські хлібороби, великою мірою залежить рівень добробуту місцевих територіальних громад. Відтак наступним пунктом робочого графіку голови обласної ради є відвідання сільськогосподарського товариства "Дружба", яке входить до системи агрохолдінгу "УкрРосзерно".

 

– Цього року, – розповідає головний агроном господарства Дмитро Новицький, – маємо зібрати зерно на двох тисячах гектарах під пшеницею та на 1100 гектарах, засіяних озимим ячменем. На жаль, украй несприятливі погодні умови, зокрема тривала весняна посуха, негативно позначилися на якості зерна та середній врожайності, яка поки не перевищує 20 центнерів з гектара.

 

Крокуємо краєм жовто-гарячого поля. Трудяга "Дон", ні на мить не зупиняючись, продовжує накручувати круги на ниві з озимим ячменем. Та, завбачивши шанованого гостя з області, комбайнер Сергій Наконечний зупиняє свого сталевого друга.

 

Тетяну Василівну Демченко в неформальній – просто неба – бесіді з механі-затором цікавить усе – і умови праці, харчування тощо, і умови оплати нелегкої хліборобської праці.

 

Як розповідає Сергій Якович, за один гектар має отримати 10 гривень, тож за жнива можна заробити 3-5 тисяч гривень. Звичайно, небагато на тлі нинішньої дорожнечі, але й цьому селянин радий, бо має роботу, відтак можливість хоч якось забезпечити власну родину. Натомість, як зауважує голова обласної ради, жодної серйозної підтримки з боку уряду село не має. За півроку, як повідомила Т.В. Демченко, в Миколаївську область надійшло лише 16 мільйонів гривень на виконання різних сільськогосподарських програм. Причому левову частину цих коштів отримали галузі виноградарства та садівництва, а ось на рослинництво були виділені суцільні крихти. Проблема – і в тому, аби реалізувати зерно, адже при собівартості 1100-1200 гривень за тонну спритні ділки-перекупники наразі пропонують майже вдвічі менше…

 

І все ж українські аграрії мудріші за своїх бездарних правителів. Попри всі труднощі та негаразди, у Дорошівці та інших селах району незабаром розпочнуть підготовку грунту під посів майбут-нього врожаю.

 

***
На особистому прийомі голови обласної ради Т.В. Демченко було порушено цілу низку проблем. Як на мене, найбільш болючу з них озвучила староста села Ракове Людмила Молдованова, адже через неосвітленість автотраси, яка перетинає цей населений пункт, час від часу гинуть люди. Вирішення цієї проблеми ускладнюється тим, що дорога належить не до комунальної власності сільської ради, а до Служби автомобільних доріг у Миколаївській області. Тож Т.В. Демченко дає доручення написати листи у це відомство, а також на адресу управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації, районної та сільської влади з метою координації зусиль у вирішенні цього нагального питання.

 

Ярослав Гороховський, мешканець села Білоусівка, поскаржився на керівництво Вознесенського сиркомбінату, яке не поспішає розраховуватися за здане людьми молоко. Попри те, що частину боргу молокозавод таки виплатив, гроші дісталися лише "обраним". Чому так сталося і чи буде зрештою світло в кінці тунелю? Відповіді на ці питання, як розпоряджується голова обласної ради, має дати профільна комісія облради. Водночас Тетяна Василівна зв’язується телефоном з директором зазначеного підприємства і дорікає йому: чому здавачі молока досі не отримали свої законні гроші? Негайно вживіть заходи та розрахуйтеся з людьми!

 

***
Підсумки непростого, насиченого різноманітними подіями та не завжди приємними емоціями дня було підбито на спільній нараді, в якій взяли участь селищний, сільські голови району, працівники виконавчого апарату обласної та районної рад, керівники районних управлінь і відомств, депутати обласної ради. Місця ж у президії посіли голова обласної ради Т.В. Демченко, її заступник В.В. Пащенко, голова Вознесенської районної ради І.А. Бурдін, перший заступник голови райдержадміністрації П.А. Стажилов.

 

Про що йшлося на нараді?

 

Про незадовільний стан будівель дошкільних та шкільних навчальних закладів, закладів культури тощо. Про відсутність натурального молока і м’яса у раціоні дошкільнят та учнів загальноосвітніх шкіл району. Про недостатню роботу  щодо стягування плати на землю та податків на доходи фізичних осіб. Про те, що далеко не у всіх ФАПах є аптечні пункти. Мовили про недостатню забезпеченість деяких населених пунктів якісною водою. Говорили і про кадровий голод на селі, коли не вистачає у достатній кількості лікарів, учителів…

 

А резерви у району – чималі. За кількістю промислових підприємств, котрі здійснюють свою діяльність по видобутку корисних копалин, Вознесенський район поступається лише сусідній Первомайщині.

 

– Не використовувати такі резерви, – зазначила Тетяна Демченко – неприпустимо. Де належна віддача від 28-ми кар’є-рів, якщо плата за землю надійшла лише від чотирьох підприємств?

 

Тож за умови невиконання податкових та соціальних зобов’язань, зокрема договорів соціального партнерства, Тетяна Василівна порадила сільським радам негайно розривати договори оренди з недобросовісними підприємцями.

 

***
Я далекий від думки демонізувати ситуацію щодо соціально-економічного стану Вознесенського району. Бо, по-перше, порушені проблеми є надто типовими і для інших регіонів Миколаївщини. По-друге, позитивні приклади, як-от досвід роботи Бузької сільської ради, дарують надію на краще. І, насамкінець, заслуговує на повагу позиція районного керівництва, яке належним чином сприйняло справедливу критику та готове докласти максимум зусиль, аби у тісній співпраці з обласною радою та іншими структурами наполегливо працювати над усуненням наявних негараздів та недоліків.

 

Адже дорогу здолає той, хто йде.

 

Андрій ТЮРІН


Фото автора


Вознесенський район

P.S. Під час проведення Дня обласної ради на Вознесенщині активну участь у роботі взяли депутати обласної ради Т.І. Бугаєнко, І.І. Лабас, М.Г. Машкін, С.Е. Федорова, О.О. Омельченко, О.І. Симоненко.

Сообщение:

*

НОВОСТИ