Випадковостей у житті не буває…

Культура

  21 Июл , 2009

Про сучасну українську літературу і прозу, зокрема, сказано й написано досить багато: від консервативних звинувачень, що вона не може називатись справжньою літературою, до цілковитих захоплень новітніми віяннями. "Зараз літературою займаються всі, кому не лінь", – почула я одного разу. Справді, доля істини в цьому є. І не в тім тут річ, що в нашу літературу, нарешті, може прийти кожен, хто вміє писати і має власний погляд на речі, а в тому, що серед таких "не лінивих" іноді важко розгледіти справжні таланти. Саме так сталося б із новою, але вже доволі відомою українською письменницею Галиною Вдовиченко, якби не її наполегливість і віра в те, що випадковостей у житті не буває…
Про автора
Галина Вдовиченко закінчила філологічний факультет Львівського університету імені І. Франка, але стати вчителем, за словами самої авторки, їй так і не судилося. Відсутність вакансій у школі привела її до редакції однієї з газет. Так Галина стала журналістом, працює заступником редактора газети "Високий замок". Серед її захоплень і живопис, і дизайнерська робота, а тепер вже й література.
У вересні 2008 р. у видавництві "Нора-Друк" вийшов дебютний роман Г. Вдовиченко "Пів’яблука", відзначений на конкурсі "Коронація слова". Книжка вийшла в серії "ПК" (популярні книжки), у зручному компактному форматі pocket-book. 2009 р. авторка отримала диплом "Дебют року" в номінації "Кращий автор" від мережі книгарень "ЕМПІК" ("БУКВА"). Нещодавно журнал "Корреспондент" оголосив результати конкурсу "Найкраща українська книжка". У номінації "Белетристика" Галина Вдовиченко за роман "Пів’яблука" отримала 2-ге місце. Але, незважаючи на всі статуси і перемоги, Галина залишається простою, приємною і де в чому наївною жінкою, що відзначили всі учасники зустрічі, організованої у форматі open space, або "прийти можуть усі бажаючі" у Центральній бібліотеці імені М. Кропивницького. "Я дуже люблю життя, люблю людей", – чудова фраза у наш прагматичний час.
Про роман
Історія виходу у світ роману "Пів’яблука" змушує вірити в дива. Бажання написати роман з’явилося у авторки несподівано, можливо, виникло на основі історій, вигадуваних для власних дітей, коли захотілось написати щось велике й серйозне. Після закінчення, Галина Вдовиченко надіслала рукопис на конкурс "Коронація слова", але твір так і залишився непоміченим. Тоді другою спробою стало видавництво "Нора-Друк". Саме завдяки йому роман не лише вийшов друком, але й отримав вперше за 10-літню історію конкурсу премію "Приз видавничих симпатій".
Роман нагадує казкову історію, в якій здійснити свої найзаповітніші мрії чотирьом подругам, уже сформованим особистостям, дорослим жінкам, допомагає чарівне яблуко майстра Пінзеля. Хоча насправді виявляється, що всього вони досягають завдяки своїм зусиллям, а яблуко є лише символом здійснених мрій. Роман закінчується happy end’ом, руйнуючи стереотипи, що "про щасливих людей читати не цікаво". Водночас роман застерігає від багатьох помилок, яких можуть припуститись жінка у стосунках із чоловіком, батьки у стосунках із дорослими дітьми.
Роман багато в чому автобіографічний: і героїні живуть у тому ж середовищі, що й сама авторка (одна працює журналістом, інша – редактором, ще інша – дизайнером, а остання – телеведучою), і деякі епізоди взяті з власного життя (інтерв’ю з письменником), та й самі скульптури майстра І.Г. Пінзеля Галина Вдовиченко бачила на власні очі.
Багато схожого угледіли журналісти й читачі також між романом "Пів’яблука" та серіалом "Секс і місто", чому письменниця щиро дивується, адже говорить, що не любить вторинних речей, не любить копіювати, бо такі речі стовідсотково приречені на програш, але водночас залишає за читачем право на власне прочитання.
Про жіночу прозу
"За всіма ознаками роман Галини Вдовиченко – яскравий взірець сучасної феміністичної прози, адже його написала талановита жінка про талановитих жінок і, не маю найменшого сумніву, для талановитих жінок", – читаємо в одному з відгуків на роман. "Пів’яблука" – ідеальний жіночий роман", – читаємо в іншому. Сама ж авторка про це не дуже задумується: "У моєму розумінні, жіночий роман – це роман, написаний жінкою про проблеми, які можуть бути цікавими жінці, але коли чоловіки говорять мені, що мій роман став для них багато в чому у пригоді, я розумію, що поділу на статі немає". Впевненості у цьому додає Галині ще й одна курйозна історія, що сталася на цьогорічній церемонії нагородження "Коронації слова", коли за нагородою за роман "Записки Маргаритки", який вважали безперечно написаним жінкою, вийшов автор-чоловік. Отже, виявляється, поняття "жіноча проза" досить умовне.
Про плани на майбутнє
Однією з найосновніших задумок Галини Вдовиченко – є закінчити третій роман, над яким вона зараз працює, написати кілька творів для дітей (один з них під назвою "Мишки" вже подано до видавництва "Богдан"). На цьогорічному Форумі видавців у Львові представити не лише свою нову книгу "Тамдевін" (первісна назва "Замок Гербуртів"), яка отримала першу премію на конкурсі "Коронація слова", але й власну виставку фоторобіт під назвою "Замок Гербуртів. Тамдевін. Гармонія без Photoshop’у". Планує також скористатися Спеціальним грантом Фонду Open Ukraine на переклад роману "Тамдевін" будь-якою європейською мовою, щоправда, якою саме – авторка ще не знає: "Я піду назустріч тому закордонному видавцю, – говорить вона, – який захоче видати мою книгу, бо той, хто знаходить тебе, не є випадковим у твоєму житті".
Порада від
Галини Вдовиченко
"Зроби щось на межі своїх можливостей, і тоді все почне тобі допомагати".

Тетяна КОРЕНКІВСЬКА
Фото автора

Сообщение:

*

НОВОСТИ