Аграрна революція по-березанськи: “верхи” дають, “низи” взяти не можуть… (Надія БОНДАРЧУК)

На  райській, божественній землі  Березанщини, омитій водами Чорного моря, як у давно вже забутій пісні: "Есть у революции начало, нет у революции конца". Бо і донині, майже по сімнадцяти роках так званого  аграрного реформування, земельна частка (пай)  для багатьох  трудівників Березанщини залишається міражем. Президентський указ 1999-го "Про невідкладні заходи  щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", за яким  паювання земель колективних сільгосппідприємств відбулось  "на засадах приватної  власності" і вільного виходу з них із паями землі та майна, обійшов стороною  села Коблеве і Морське, Вікторівку і Лимани, Кімівку і  маленьке, Богом забуте сільце Калабатине,  до якого немає доріг і в якому, як звечоріє,  можна ногу зламати, –  на  його вулицях жодного ліхтаря!  Обійшли їх і три  статті  Конституції України – 13, 14 і 41. А разом із ними ще дві – 116 і 121 – Земельного кодексу. Навіть 25-та,  яка наділила селян гарантованим правом на частку землі, що виділяється  на місцевості, у натурі.Унікальний край – Березанщина – скидається на зловісні Бермуди: тут, схоже, не діють ні президентські укази, ані закони. Свою силу втрачає конституційне право селян на частку землі та майна, зароблені у поті чола не одним поколінням. А саме слово "пай" – із гірким присмаком. Битва за землю і за майно вже котрий рік точиться у чиновницьких кабінетах, здіймаючи лише паперовий вал, який усе зростає. Не дай Бог, увірветься людям терпець – за вила візьмуться… "Допоможіть нам, жителям сіл Лимани і Вікторівки, працівникам ВАТ "Березанський" та його пенсіонерам, приватизувати землі, що знаходяться у постійному користуванні цього підприємства, – написав, "за дорученням односельців" до голови обласної ради Т.В. Демченко Віктор Павлович Запорожан. – Скільки буде тривати бюрократична переписка? Ми не можемо скористатися своїм законним, конституційним правом на землю… Звертаємось до керівництва району й області вже більше чотирьох років підряд, але замість конкретної допомоги – лише відписки…"

Така ж, як дві краплі води, ситуація із паюванням землі і у ВАТ "Коблево" та ДП "Агро-Коблево". З дня загальних зборів їх працівників, котрі прийняли рішення розпаювати землі державної власності, що у користуванні обох підприємств, і подачі відповідного клопотання до Березанської райдержадміністрації, спливло – минуло понад півтора року. А право людей на законну частку землі і до сьогодні ігнорується.

Втім, реформаторські дива на Березанщині, на жаль, ще ті! "Просимо вашого відповідного реагування та допомоги у вирішенні наших майнових питань згідно з чинним законодавством та притягнення директора ПСП "Агрофірма імені Г.І. Петровського" Римбаловича О.П. до відповідальності, – звернулась до голови облради

Т.В. Демченко група громадян (близько тридцяти осіб) із села Калабатине. – Термін договору оренди наших майнових паїв із ПСП "Агрофірма імені Г.І. Петровського" закінчився 1 січня 2007 року, але до цього часу ми не можемо їх отримати через незаконні дії та зловживання Римбаловича О.П. й уповноваженої від співвласників майнових паїв Родіної Н.І. … За п'ять років оренди (нам це достовірно відомо) частини наших майнових паїв вже не існує…"

***

В усі ці села, на звернення громадян, за дорученням Т.В. Демченко, виїжджала  робоча група у складі депутатів обласної ради Сергія Корчевського, Леоніда Байлова, а також головного спеціаліста виконавчого апарату облради Сергія Бабія. З тим, щоб на місці з'ясувати реальний перебіг усіх трьох конфліктних ситуацій, а результати перевірки  затим розглянула постійна профільна комісія обласної ради – з питань аграрної політики. Члени робочої групи, із виїздом на місце, зустрілися з представниками районної влади, керівництвом (уповноваженими засновників) усіх трьох сільгосп-підприємств, представниками громадян, які звернулися по допомогу в обласну раду, особисто до Т.В. Демченко.

Що ж з'ясувалося?

А те, що ніскільки не перебільшують вони у своїх листах-скаргах, вимагають законне, своє. У тому ж, що їхні численні звернення давно обросли "бородою", винна місцева, районна влада. Глухоніма вона до життєвих проблем простої людини, байдужа. Ось лише один-єдиний факт: 9 червня 2003 року Березанська райдержадміністрація уклала договір оренди землі державної власності – 1876,19 гектара у межах території Коблівської сільради – із дочірним підприємством "Агро-Коблево" на 49 ро-ків. І того ж таки дня вона укладає ще один. На такий же, довгостроковий час – із ВАТ "Коблево". На 799,96 гектара. Але ще до цього, за два місяці, відповідно до Закону "Про внесення змін до Земельного кодексу України" члени сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, котрі на час  набрання чинності Земельного кодексу від 25 жовтня 2002 року не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), отримали право на їх приватизацію.

Мені можуть закинути: мовляв, той документ спеціалізованих, виноградарських підприємств не торкався. Нехай і так. Але й коли земельне законодавство, вважайте, майже впритул на-

близилось і до цих підприємств, чи по-людськи  було віддати землю державної власності аж на півсотню років? Чиї інтереси захищала Березанська райдерж-адміністрація? Заїжджих інвесторів, штаби-офіси яких у Києві? ВАТ "Коблево" – начебто під рукою якоїсь "Баядери". ВАТ "Березанський" – Київського заводу шампанських вин (чи то, можливо, його генерального директора, який водночас є і генеральним директором концерну "Укрвинпром"). А, може, влада району у такий спосіб обстоювала інтереси держави?

Навряд. Інтереси держави слід ототожнювати з інтересами народу: відповідно до Конституції України саме він і є власником землі.

***

 У Березанці, у "білому", владному домі, скаржились на суперечливе, недосконале законодавство, яке не дає можливості справедливо і грамотно розв'язати земельні, та й манові відносини, на категоричну незгоду інвесторів акціонерних товариств паювати землі (державної власності!), що під їхніми руками, на брак владних  важелів… Як хочеться у цю владну риторику вкрапнути бодай пару конкретних і рішучих кроків райдержадміністрації і районної ради на захист законних прав й інтересів людей! Воістину, “Кайдани стражденного людства (спасибі, товаришу Кафка!) зроблені з канцелярського паперу.”

 У конфліктах, що палахкотять на Березанщині, – розгадка самої влади, яка, схоже, забула, що є слугою народу. Зарплата чиновників – це наші податки із наших зарплат. Це ми найняли чиновників на роботу, і вони зобов'язані працювати на нас, громадян, захищати наші права й інтереси. Не примушувати роками стукати в їхні, чиновницькі двері, ходити до них на поклін і писати, писати… На всі свої звернення з проблем паювання земель, що у користуванні ВАТ "Березанський", Віктор Павлович Задорожан щороку, починаючи з 2005-го, отримує відписки майже одними і тими ж фразами-блоками від владних виконавчих структур усіх рівнів. А люди  у своїх земельно-майнових баталіях як були, так і залишилися сам на сам. Їхнє життєве питання виконавча влада, сама того не підозрюючи, перетворила на фарс.

Судіть самі.

23 липня 2007 року на клопотання працівників ДП "Агро-Коблево" і ВАТ "Коблево" голова Березанської райдерж-адміністрації своїм розпорядженням №727 надає їм дозвіл на розробку проекту роздержавлення та приватизації земель ВАТ "Коблево". А ще одним, за номером 894 від 27 серпня того ж таки 2007-го, – і земель ДП "Агро-Коблево". Інвестори, певна річ, проти. І – до господарського суду Миколаївської області. І 727-ме розпорядження скасовано як таке, що не відповідає чинному законодавству.

 Мабуть, не варто вдаватись у судові хитросплетіння, але є у цій справі  цікава деталь. До Березанської райдержадміністрації як до сторони по цій судовій справі було надіслано листа щодо вжиття заходів до поновлення строків на апеляційне оскарження постанови господарського суду в апеляційному порядку. Райдержадміністрація чомусь цим не скористалася…

Цікаво і те, чому ще до виходу обох тих розпоряджень – №727 та №894 – не були розірвані договори оренди земель, що у користуванні ВАТ "Коблево" і ДП "Агро-Коблево"?

Ще одна дивина. Розпорядження №894 про надання дозволу на розробку проекту роздержавлення та приватизації земель ДП "Агро-Коблево" в судовому порядку не було скасовано. Отже, ті землі, що під його рукою, можна було паювати ще торік?

Звичайно, інвестори були проти.

А влада що?

Анічого.

Далі – про отой фарс. 29 грудня 2005 ро-ку білий світ побачило розпорядження голови райдержадміністрації №838 "Про роздержавлення земель ВАТ "Березанський".

17 жовтня 2006 року господарський суд Миколаївської області, за позовом інвестора, визнав той документ нечинним (копія цього документа, буквально поцяткованого правками суто правового характеру, є в редакції газети).

6 березня 2007 року Одеський апеляційний суд ту ухвалу з основних пунктів справи залишив у силі, тобто підтвердив ухвалу по ній.

23 травня 2008 року господарський суд Миколаївської області ухвалив  без розгляду повернути позовну заяву щодо скасування державного акта на право постійного користування землею, виданого Березанською районною радою 2001 року, та вилучення земель – 3875,59 гектара – для надання земельних паїв працівникам ВАТ "Березанський" та пенсіонерам з їх числа.

23 травня  позовну заяву суд повернув без розгляду: не було підтверджено повноваження тимчасово виконуючого обов'язки голови Березанської райдерж-адміністрації.

Можливо, працівники райдержадміністрації настільки необізнані, що забули виписати підтвердження? А можливо, для когось було дуже корисним, щоб райдержадміністрація забула виписати це підтвердження?

25 червня та ж позовна заява – знов у господарському суді Миколаївської області.

7 липня суд повертає заяву без розгляду: не було підтверджено повноваження юриста райдержадміністрації.

Вдруге забули виписати папірець. Вдруге… На необізнаність уже не поскаржишся, а от “дівоча пам'ять”, так притаманна Березанській райдержадміністрації, знову не на користь селян.

8 липня ту ж позовну заяву знову подають до господарського суду.

10 липня суд повернув ту заяву без розгляду як "необґрунтовану".

13 серпня  заяву знову подано до того ж суду. Далі – судові дні у цій справі: 19 серпня,  8 жовтня, 29 жовтня, 11 листопада, 24 листопада, 25-те…

Судової ухвали на сьогодні все ще немає. Терпи, козаче, отаманом будеш? Віктор Павлович Запорожан каже, що сил терпіти далі вже немає. "За десять років ВАТ "Березанський" дорозвалюється. Дивіденди не виплачуються. Села занепадають. Скоро й автобус не буде ходити, бо дороги розбиті. Вулиці не освітлюються, а про газ у села і не чекаємо…"

Як людям отримати бодай те, що їм наобіцяно зверху?

Відповідь березанської влади на це надзвичайно важливе для селян запитання члени робочої депутатської групи, на жаль, не отримали. Влада плакалась і захищалась своїми відписками.

***

… Минулого понеділка, 1 грудня, постійна комісія облради з питань аграрної політики, за участю Т.В. Демченко, ґрунтовно розглянула всі питання, по-

в'язані зі скаргами громадян. Думка депутатів: районна влада не вникала у конфліктні ситуації, не вживала і не вживає належних і рішучих заходів для їх розв'язання, для захисту законних, конституційних прав громадян Березан-щини. Голова облради Т.В. Демченко порушила проблему, рішення якої, беззаперечно, позначилося б на судових рішеннях на користь селян, – це чітка, принципова позиція депутатів, рішення сесій районної і сільських рад з цих не-простих справ. А їх, на жаль, якраз і немає.

 Постійна комісія прийняла розгорнуте, конструктивне рішення, рекомендувавши райраді та райдержадміністрації, всім відповідним державним структурам вжити невідкладних заходів щодо розпаювання державних земель, що у постійному користуванні акціонерних товариств "Березанський" та "Коблево", дочірного підприємства "Агро-Коблево". З усіх питань, що викликають сумніви – зокрема з майнових паїв, орендованих ПСП "Агрофірма імені Г.І. Петровського", – негайно звернутися до правоохоронних органів.

На пропозицію голови облради Т.В. Демченко члени постійної комісії прийняли рішення повернутись до всіх цих питань – за місяць провести засідання, запросивши й інвесторів усіх трьох підприємств.

 Надія БОНДАРЧУК

Сообщение:

*

НОВОСТИ