Бандера – герой? Якої України?

Общество

  13 Авг , 2009

Ґвалтуючи історію, націоналісти нищать майбутнє країни

На початку серпня декілька закордонних об’єднань українців, перш за все канадських, звернулися до Президента Віктора Ющенка з проханням присвоїти посмертно звання Героя України керівникові "Організації українських націоналістів" Степану Бандері. З таким же проханням ще в січні до Президента звернулася Івано-Франківська обласна рада.

 

Активісти канадської діаспори переконані, що "знаковим кроком на шляху відновлення історичної справедливості і правди про Степана Бандеру і про визвольну боротьбу ОУН-УПА, яку він очолював, було б рішення удостоїти його високого державного звання Героя України". Автори звернення нагадують, що у січні 2009 року виповнилося 100 років з дня народження і в жовтні виповниться 50 років з дня загибелі Степана Бандери, що, на їх думку, може стати приводом для підписання Президентом відповідного указу.

 

Віктор Ющенко вже неодноразово говорив про важливу роль Степана Бандери в історії країни, називаючи його національним героєм. При цьому його не обходила думка більшості суспільства, тим більш південних та східних регіонів України. Підписав же він у 2007 році указ про присвоєння звання Героя України командирові УПА гауптштурмфюрерові СС Роману Шухевичу. І хоча це рішення сколихнуло спільноту, Президент вперто заявляє, що Роман Шухевич є вірним борцем за незалежність України, а він має намір і надалі продовжувати реабілітацію учасників визвольного руху XX століття.

 

Незважаючи на пролиту у воєнні та повоєнні роки націоналістами кров беззахисних жертв, за президентства Ющенка весь 2009 рік оголошений на державному рівні роком Степана Бандери в Україні. Так що указ про присвоєння Бандері звання Героя України може бути підписаним будь-якої миті. Наразі представники різних політичних сил сходяться на думці, що цей глава держави може підтримати таке рішення, але розходяться в трактуваннях його наслідків для країни.

 

У часи економічної кризи завжди активізуються різномасті радикали. Саме за глибокої економічної кризи у Німеччині прийшли до влади нацисти, за спинами яких той же Бандера хотів захопити владу в Україні.

 

Засновник одного з напрямів психоаналізу Вільгельм Райх (до речі, уродженець Галичини, 1897-1957), дослідивши причини приходу до влади в Німеччині нацизму, стверджував, що в основі кожного успіху політичної реакції лежить проблема психології мас. "У масах відбувається щось таке, що поки не вдалося зрозуміти. Це "щось" дозволяє масам мислити і діяти всупереч своїм життєво важливим інтересам. Це питання має вирішальне значення, бо політична реакція виявилася б абсолютно безсилою без такого ставлення з боку мас. Сила фашизму полягає в готовності мас до засвоєння реакційних ідей (Райх В. Психология масс и фашизм. – СПб, 1997. – С. 131).

 

Те, що нацистські ідеї вже вирують над Україною, видно не лише по вчинках Президента Ющенка, але й по вибриках його політичних союзників. То лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок, ще бувши народним депутатом та членом фракції "Наша Україна", 17 липня 2004 року на горі Яворіна в компанії з Петром Ющенком – старшим братом Президента, увійшовши в націоналістичний раж, заявив: – "Вони не боялися, як i ми зараз не маємо боятися, вони взяли автомат на шию i пішли в тiї лiси, вони готувалися i боролися з москалями, боролися з нiмцями, боролися з жидвою i з iншою нечистю, яка хотiла забрати в нас нашу українську державу… Треба вiддати Україну, нарештi, українцям. Отi молодi люди, i ви, сивочолi, оце є та сумiш, якої найбiльше боїться москальсько-жидiвська мафія, яка сьогоднi керує в Українi".

 

Тепер ще й очільник Закарпатської обласної організації Народної партії (Володимира Литвина) – міський голова Ужгорода Сергій Ратушняк відзначився 7 серпня 2009 року в ефірі телеканала "Інтер": "Знахабнілий єврейчик Яценюк, який успішно для себе прислужував злодюжкам при українській владі, за кримінальні кошти преться в Президенти України, цинічно ображає нинішнє становище в Україні, до якого сам же причетний. Мабуть, Яценюк вирішив, що це вибори в сільраду в Ізраїлі. Але поки є Україна і закон, єврей Яценюк не займатиметься самодіяльністю".

 

Що це, як не нацизм? Але Президенту Ющенкові до цього немає справи. Антикваріат, бджоли, трипільські горщики… От коли 17 квітня цього року в Одесі вбили молодого активіста націоналістичної організації "Січ" Максима Чайку, тоді у Ющенка прорізався голос взяти розслідування справи під свій контроль. А якби постраждав хтось із молодих антифашистів, то подібної турботи від "найукраїнськішого" Президента навряд чи й можна було б сподіватися.

 

Тож не дивно, що прихильники бандерівських ідей вирішили у цьому році будь-що популяризувати ім’я свого кумира. Вірні нащадки свого "фірера-вождя" не гребують відвертими провокаціями. Як у криваві сорокові-п’ятдесяті роки минулого століття, ці песиголовці знову ховаються за спинами дітей. Для велопробігу під гаслом "Європейськими стежками Степана Бандери" відібрали дев’ятьох підлітків віком від 14 до 16 років і скерували їх у супроводі чотирьох дорослих "провідників" спочатку по містах та містечках Західної України, а потім до Польщі, Словаччини, Австрії та Німеччини.

 

Цей веломарафон послідовники ідей Степана Бандери подають не як політичну подію, а як добродійну фізкультурно-оздоровчу акцію, що організована для молоді з метою популяризації здорового способу життя і вивчення історії. Якої історії про Бандеру ці підлітки та молодики можуть навчитися у Польщі – відомо. Поляки добре пам’ятають бандерівську різню за національними ознаками. Українські нацисти нищили поляків, циганів та євреїв лише за їх належність до цих народів. Українців націоналісти нищили також завзято за найменшим приводом. Навіть за прояв людяності та співчуття до безвинно страчених сусідів, яким не "пощастило народитися українцями".

 

Не дивно, що поляки вчинили опір такій нарузі над їхніми почуттями та пам’яттю жертв бандитської війни. Міністерство внутрішніх справ і адміністрації Польщі заборонило в’їзд на територію Польщі учасників велопробігу. Польські прикордонники скасували шенгенські візи велосипедистам-націоналістам. На спеціально скликаній прес-конференції заступник Міністра Томаш Семоняк повідомив, що відмова пов’язана з тим, що "мета подорожі, яка указувалася в заяві на видачу віз, не відповідає реальним цілям перебування в Польщі".

 

Суто по-бандерівськи, незважаючи на громадську думку сусідньої Польщі щодо цієї події, частина учасників велопробігу 7 серпня все ж таки спробувала продовжити його по території Республіки Польща і почала проходити формальну процедуру перевірки документів на кордоні. З польського боку межі їх з плакатами чекали десятки протестувальників, які готові були не пропустити українських велосипедистів до Польщі. Польські неурядові організації розгорнули активні акції проти такого велопробігу. Для поляків Бандера – злочинець, відповідальний за знищення у 1943 році тисяч поляків на Волині і в Східній Галичині. Польська влада відмовила у допуску на свою територію шанувальників "здорового способу життя" за Степаном Бандерою. Велосипедисти-націоналісти, отримавши облизня, розвернули свої велосипеди від Європи.

 

Один із організаторів і учасників велопробігу – голова правління благодійного фонду "Еко-милосердя" Павло Савчук напередодні зазначив, що цей захід не має ніякого політичного або антипольського підтексту. За його запевненнями, велопробіг спрямований виключно на популяризацію серед української молоді здорового способу життя, який сповідував сам Бандера.

 

На захист націоналістів став український МЗС. Негайно українському Генконсульству в Любліні і посольству у Варшаві було дане доручення з’ясувати офіційну причину не пропуску українських громадян на територію Польщі. "На даний момент наші консульські співробітники цим займаються, і поки немає інформації про приниження честі і гідності наших громадян", – заявив представник МЗС.

 

Не принизили поляки честі та гідності українських націоналістів. Вони їх просто не пустили до себе, захистивши своїх громадян від бандерівських провокацій та можливої реакції з боку нормальних людей на їх зухвалі вибрики. Розуміли польські прикордонники та поліцейські, що перед ними – діти. Хоча й зазомбовані нацистськими ідеями, але все ж таки діти. Бити нацистів по пиках у Європі можна. Але дітей там не б’ють. Навіть таких. Тому й не пустили, від гріха подалі.

 

Цікаво, що той же Савчук після прояву акцій протесту запевнив щодо безпеки українських дітей на території Польщі, що все буде добре: "Я вважаю, що питання провокацій повинна вирішити польська влада. Якщо у нас захочуть щось запитати, ми спілкуватимемося, а якщо нас у Польщі зустрічатимуть натовпи людей з протестами, ми не плануємо зупинятися і вести дискусії. Для всіх нас Степан Бандера – національний герой і видатний політик. Ми категорично проти того, щоб ставити в одну площину Гітлера, Сталіна і Бандеру. Я хотів би, щоб ті люди, які поширюють такі думки і провокації ,визнали це".

 

Отак. Іншими словами, у перекладі з нацистсько-демагогічної на українську, – чхали ми на ваші почуття, шановні панове поляки. Ми вас зухвало провокуємо, а ви нас поважайте. Тобто, що там думають і говорять поляки – націоналістів не обходить. У них – "вища мета" і задля неї вони гребують "опуститися" до толерантності.

 

До речі, дивні люди ці націоналісти. Розмріялися поставити Бандеру поряд з Гітлером та Сталіним. Ні, пане Савчук, місце вашого кумира значно нижче. Шукайте його серед онопрієнків, чикатил та інших кривавих вбивць. До речі, що Онопрієнко, що Чикатило вели "здоровий спосіб життя" – не палили тютюну, не вживали алкогольних напоїв, обидва займалися фізкультурою. Цінували своє життя. Лише своє… Так, як і Бандера.

 

Цікаво, як би відреагував МЗС України, коли б націоналістів не впустили, припустимо, до Росії із черговим веломарафоном з поширення здорового способу життя "Ростовськими стежками Андрія Чикатила". А що, націоналістам є чим пишатися. Уродженець Сумщини Андрій Чикатило – земляк їх улюбленого Президента Віктора Ющенка. І вбивав переважно росіян, до того ж на території Росії – в Ростовській області. І після арешту намагався доводити слідству про якусь там "вищу мету".

 

За логікою подій, після піднесення на найвищому державному рівні значення Конотопської битви (1659) як перемоги українців над росіянами, не дивно буде, якщо націоналісти визнають Андрія Чикатила черговим борцем за українську незалежність від "совєцького імперіялізму". Логічно? Хоча це очевидна дикість, але від ошаленілих у націоналістичному угарі псевдопатріотів можна очікувати чого завгодно.

 

До логіки закликає і професійний націонал-патріот Олег Тягнибок: "У діях Президента повинна бути логіка. Президент присвоїв звання Героя України Роману Шухевичу, який був підлеглим Бандери. Значить, прохання про нагородження самого Бандери, лідера ОУН-УПА, він теж не повинен проігнорувати".

 

За такою логікою 2009 рік можна було б назвати роком "Бандери і Онопрієнка". Цього року виповнюється не лише 100 років з дня народження і 50 років з дня смерті Бандери, але й 50 років з дня народження Анатолія Онопрієнка. І благодійний фонд "Еко-милосердя", знову ж таки за підтримки Львівської облдержадміністрації, міської ради та Міністерства у справах сім’ї та молоді, могли б так само, як і Бандері, присвятити вже й Онопрієнку якийсь веломарафон по тих селах Львівщини, де той "непитущий та некурящий" вбивав людей. До речі, ця істота також твердила слідчим та суддям про "божі голоси" та вищі цілі.

 

Хоча ні, за мірками псевдопатріотів, ладних знищити весь український народ задля своїх націоналістичних примар, Чикатило та Онопрієнко на Героїв України аж ніяк не потягнуть. Занадто мало вбили, як на їх вимір. Не дотягують вони до Бандери чи Шухевича навіть разом. Що там 53 жертви Чикатила та 52 жертви Онопрієнка у порівнянні зі 120-ма тисячами беззахисних жертв бандерівців? Саме на такому числі вбитих українськими націоналістами мирних поляків та українців наполягає Віктор Поліщук (уродженець Волині, 1925). Цей доктор політології з Канади у своїй книзі "Гірка правда" чесно розповів про масові вбивства мирного польського і українського населення членами Організації українських націоналістів і Української повстанської армії, оперуючи документами із західних архівів.

 

Не потрібно гратися в історію. Бо вона свідчить, що націоналізм ще нікого до добра не довів. Був Третій Рейх – і немає його. Націоналізм довів до знищення. Завдяки націоналістам Німеччина втратила чималі території та була розірвана на чотири окупаційні зони (американську, британську, французьку та радянську). Ще й до сьогодні на її західних землях перебувають окупаційні війська членів антигітлерівської коаліції, зокрема американські та британські гарнізони. Тому німців на примари націоналізму вже не візьмеш. Отримали урок…

 

Якщо хочемо зберегти Україну як незалежну державу, потрібно терміново видалити з суспільства метастази націоналізму, поки він не призвів до знищення України.

 

Павло РЕПЕШКО,
член Національної спілки
журналістів України

Сообщение:

*

НОВОСТИ