Останні почесті Солдату

Новости, Репортер

  11 Авг , 2009

15 червня будівельна бригада проводила земельні роботи на околиці села Благодатного Арбузинського району. Для потреб місцевого птахопрому, а саме з метою будівництва господарської споруди, робітники вручну рили котлован. Черговий рух лопати – і на поверхні з’явилася… частина скелету людини.
Після цього до справи одразу ж залучилися спеціалісти місцевого райвідділу міліції. Навіть з першого погляду було зрозуміло, що страшна знахідка пролежала в землі досить тривалий час і, ймовірно, відноситься до періоду Великої Вітчизняної війни. Це припущення згодом знайшло підтвердження. Після ретельного просіювання землі міліціонери знайшли капсулу, в якій містилися відомості про загиблого – рік народження, місце призову – Голованівський район Одеської (нині – Кіровоградської) області, прізвище – Комарніцький, а з імені та по батькові невідомого невпинний плин часу залишив лише окремі літери.
Тож, аби достеменно з’ясувати особу загиблого воїна, дослідники, а робочу групу очолив головний спеціаліст відділу внутрішньої політики Арбузинської райдержадміністрації Василь Юдов, звернулися до органів влади Голованівського району Кіровоградської області, звідки і пішов на війну невідомий солдат. Копітка паперова робота зрештою далася взнаки – було документально встановлено, що поблизу села Благодатного відійшов у Вічність рядовий Кузьма Сергійович Комарніцький, 1910 року народження, уродженець села Пушкове Голованівського району. Призваний до лав Червоної Армії у червні 1941 року…
– Достеменно з’ясувати обставини смерті червоноармійця наразі, майже через сім десятиліть від тих буремних подій, дуже складно, – каже В. Юдов. – Але, судячи з того, що поховали загиблого поспіхом, на глибині до одного метру та без надання військових почестей, Кузьма Комарніцький загинув під час запеклих боїв, що відбувалися на теренах Арбузинщини у серпні 1941 року. Вочевидь, солдат був одним з тих сотень тисяч червоноармійців, що у перші дні та тижні війни навіки лягли на полі брані, мужньо стримуючи потужну наступальну операцію військ вермахту.
Хоча є й інша версія смерті Кузьми Комарніцького. Старожили села пригадують, що тоді, у спекотні серпневі дні 41-го, в одній із хат Благодатного нашвидкуруч був облаштований воєнний госпіталь. І, можливо, пораненого солдата спочатку помістили до шпиталю, а вже потім він помер від отриманих ран. До речі, у стегновій частині скелету є чіткий "слід" від кульового поранення.
…У самісінькому центрі Благодатного зранку 6 серпня зібралося мало не півсела – від малечі до сивочолих ветеранів, увінчаних різноманітними медалями та орденами. Тут, біля меморіалу загиблим у роки Великої Вітчизняної війни воїнам, відбувся мітинг, присвячений ушануванню солдатів Другої світової війни, а також з нагоди передачі останків Кузьми Комарніцького його родичам. Для того, аби забрати траурний вантаж, з Голованівського району прибула представницька делегація, до якої увійшли як представники влади та громадськості, так і близькі родичі солдата – його донька, 79-літня Марія Кузьмівна Шпильова, та онучка Любов Тютюнник. Не стримуючи сліз, Марія Кузьмівна поділилася спогадами про свого татуся, якого запам’ятала дуже добре, бо, коли той пішов на війну, їй було одинадцять рочків.
Голованівський район, утім, як і вся Вкраїна, заплатив дуже високу ціну за Перемогу над коричневою чумою. Майже п’ять тисяч мешканців цього району Кіровоградщини, що межує із Первомайським районом нашої Миколаївщини, не повернулися із найжорстокішої війни в історії людства. 1832 солдати та офіцери пропали безвісти, тобто місце та обставини їхньої загибелі невідомі. І ось, коли минуло дві третини століття, знайдені останки одного з таких бійців.
На урочистому мітингу, крім гостей з Кіровоградщини, виступили представники районної та сільської влади, а також поважні особи з Миколаєва – депутат обласної ради від Партії регіонів Олександр Криничний та заступник голови ради обласної організації ветеранів України Михайло Шинкарьов. Усі промовці, згадуючи безсмертний подвиг радянського народу у Великій Вітчизняній війні, говорили про необхідність збереження історичної пам’яті, передачі її для прийдешніх поколінь, виховання у молодих людей відчуття патріотизму та гордості за свою країну.
На жаль, у сучасній Україні, яка зазнала чи не найбільших втрат у Другій світовій війні, це розуміють далеко не всі. І чи не тому, за мовчазливої згоди властей, профашистські молодчики відкрито пропагують свої людиноненависницькі ідеї, а в окремих регіонах країни дійшли навіть до такого святотатства, як знесення пам’ятників радянським воїнам – визволителям рідної землі та Європи. Тож депутати Миколаївської обласної ради у своєму зверненні висловили рішучу незгоду з рішенням Львівської обласної ради від 10 квітня 2009 року щодо демонтажу пам’ятників, обелісків, стел, які нібито містять символи "тоталітарного" режиму. Але вандалізм, як ми бачимо і чуємо з екранів телевізорів, не припиняється й досі…
На щастя, і в цьому не сумніваюся ані на дешицю, для більшості моїх співвітчизників пам’ять про загиблих героїв священна. У Миколаївській області здійснюється ціла низка заходів щодо належного утримання пам’ятних місць, пов’язаних із полум’яними літами Великої Вітчизняної війни. Так, на виконання рішення обласної ради приведено у належний вигляд чимало об’єктів, зокрема – Курган Слави "Сталевий солдат" поблизу Нової Одеси та музейний комплекс "Партизанська іскра" у селі Кримка Первомайського району. А з метою пошуку та перепоховання невідомих солдатів було прийнято обласну Комплексну програму пошуку та впорядкування поховань жертв воєн та політичних репресій на 2006-2010 роки. Належною увагою, в тому числі фінансовою підтримкою, оточені ветерани війни та ветеранські організації Миколаївщини. Всі ці добрі справи, як заявив на мітингу Олександр Криничний, – втілення у життя принципової позиції депутатів обласної ради та особисто – голови облради Тетяни Демченко.
Достойно та по-людськи, з усіма почестями, перепоховали солдата Кузьму Комарніцького. Схиливши голови, присутні вшанували пам’ять полеглих героїв хвилиною мовчання, а чисте мирне небо оглушив трикратний залп автоматних пострілів. Заупокійну літію відслужив отець Михайло православного храму м. Южноукраїнська. До підніжжя пам’ятника загиблим у роки війни воїнам вдячні нащадки поклали квіти пам’яті. І, на завершення заходу, труну з останками солдата, накриту червоним прапором Перемоги, сучасні воїни бережно передали кіровоградській делегації для перепоховання на цвинтарі села Пушкове Кіровоградської області.
Існує крилатий вислів: війна не закінчена доти, поки не поховано останнього загиблого солдата. Для рідні Кузьми Комарніцького війна вже скінчилася…

Андрій ТЮРІН
Фото Дмитра ЛАСКІНА
Арбузинський район

Сообщение:

*

НОВОСТИ