Право на право вибору

Общество

  8 Авг , 2009

Безумство – це постійно робити одне
й те саме й при цьому сподіватися
на різні результати.
Зіг Зіглар

Наступні вибори нарівні з громадянами, що мають право голосувати, зустріне і нова генерація виборців в обличчі абітурієнтів і студентів, які ще не були удостоєні права обирати керманича держави. Перед сучасною молоддю постає досить сумнівна, намальована фарбами остогидлої штучності, політична картина. І ті, для кого будують державу, бачать, як її латентно й несвідомо руйнують. Українці, які відносно недавно відсвяткували повноліття, сповнені ентузіазму, але позбавлені чіткості погляду. Отож, в якому полі квітне наша нація?

 

Автор цитати, винесеної в епіграф, – популярний американський лектор, консультант і добре відомий авторитет у сфері досягнення успіху. Зіг Зіглар був неодноразово нагороджений за зусилля, докладені до розвитку вільного підприємництва США. Відповідь на питання "де стане у нагоді консультант?" очевидна: "у магазині". Сучасне українське суспільство живе за принципом супермаркету. І, на жаль, на увазі є зовсім не структурована ринкова економіка. Мова ведеться про те, що наша громада має можливість вибору не ширшу, ніж у супермаркеті. Звісно, товарів багато й обрати можна будь-що, але ж найчастіше кота в мішку… Від сучасної світової економічної політики ми ввібрали тільки дві абстраговані засади: множинність і рекламу. Так, сьогодні "товарів" для вибору багато, і чи придбають їх, залежить від рівня розрекламованості. Але не треба плутати рекламу з інформацією. Якби ми мали можливість знати все, щоб оперувати фактами, то обирали б не за упаковкою, а знаючи, яке в ній начиння. Що ж безпосередньо доводить, що ми не знаємо, що обираємо? Простий і знайомий всім приклад. Дитина отримує дві цукерки, які до цього ще ніколи не куштувала. Одна з них має яскраву, кольорову обгортку, а друга навпаки виглядає дуже просто. За своєю наївністю і простотою малюк обере першу, а коли  зрозуміє, що вона не смачна, засмутиться. Як такі гарні солодощі можуть розчарувати?  Дитина – покупець і виборець. Вона обирає і бачить перед собою рекламу. А у випадку, коли вона була б поінформована, то могла б зробити правильний вибір.

 

На сьогодні ми, некомпетентні молоді люди, бачимо однаково яскраві упаковки і обираємо не те, що ближче до серця, а те, що миліше оку. Варіанти для вибору в ідеалі повинні бути рівноправно різними, а ми не встигаємо цим перейматися, оскільки за покликом сучасності "зустрічаємо за одежиною".

 

Якщо вже зовсім спростити алегорію і пояснити прозоро, то мова йде про сучасну політичну еліту, яка на виборах стане супермаркетом. А тут уже, як говорять у циганській родині, "хто раніше встав, той гарніше вбрався". І виходить, що вибору насправді немає. Нашу політичну еліту не можна називати елітою, як такою. Це слово розуміє під собою НАЙКРАЩИХ представників того чи іншого суспільства, угруповання тощо. А у нас цей рівень очевидно вимірюється розміром гаманця, ступенем матеріальної можливості заполонити супермаркет, якщо хочете.

 

Теоретично вирішенню ця проблема підлягає, проте (як би банально це не звучало) все залежить тільки від нас. Колись на одній зі своїх численних зуст-річей з молоддю колишній парламентарій Святослав Вакарчук сказав: "Зміна "я" приведе до зміни "ми", а вона, в свою чергу, до зміни суспільства". Нам це необхідно, щоб будувати в перспективі нову самодостатню політичну реальність без її сучасної хронічної хвороби. На це, звичайно, потрібен час, але гра вартує свічок.

 

Не мати повноцінного права вибору набридло. Немає сенсу чекати на відповідь на одне з одвічних питань: що робити? Якщо нам відверто все одно, скільки в сьогоднішньому темпі протягне держава, то можна, звісно, сидіти, склавши руки. А чому б ні? Один раз живемо…

 

Звичка чекати, поки все по-своєму зроблять за нас, відноситься до розряду надшкідливих. Не можна не помічати, наскільки обтяжливою і отруйною є бездіяльність. Молоді літа, як ніщо мають бути стимулом до боротьби з власною монотонністю. Не почне раптом родити земля, якщо її постійно поливати тільки солоною водою (сліз?).

 

Ми повинні дати змогу Україні мати державу як структуру і народ як одиницю. Країна в силах лікувати свій менталітет. Ми маємо право на право вибору. Ми самі собі цей вибір і створимо.

 

Оля КЛІНОВА,
студентка І курсу
Львівського національного університету ім. І Франка

Сообщение:

*

НОВОСТИ