Земля і влада. (Надія БОНДАРЧУК)

Добре відоме гасло народовольців "Земля і воля!", схоже, час замінити на осучаснене – "Земля і влада!".

Чому?

А тому що паї людям роздали, а хазяїна як не було, так і немає.

Проте, здається, ніколи ще у влади не було такого жвавого інтересу до орних гектарів, як нині. І ще, мабуть, ніколи власність на землю, сільськогосподарського призначення, зокрема, не була такою беззахисною за надмірно роздутих органів державної влади, яких ми, платники податків, годуємо-одягаємо.

 

Хіба ж це по-людськи, що власники земельних паїв на сьогодні – в заручниках місцевої влади? А власність на землю – лише на папері. Отримати її  нелегко. Ще важче захистити своє право на землю. Абсурднішого явища, як у нас, мабуть, ніде немає: законне право нічого не варте, якщо його не захистити!Судіть самі.

 

Два земельні скандали сколихнули й донині палахкотять на Казанківщині. Обидва – з одного і того питання: власники земельних паїв вимагають від влади захисту свого права приватної власності на земельну ділянку. Сергій Михайлович Озеров (а його право, на законних підставах, захищає довірена особа Василь Михайлович Недвига) 5 травня 2008 року отримав на руки державний акт на право власності на земельну ділянку площею 11,16 гектара. Ділянка – у межах території Михайлівської сільської ради у складі земель державної власності, 495,8 гектара з яких в оренді Казанківської агрофірми "Агротех" терміном до 2012 року. А намір власника паю землі – хазяйнувати одноосібно. Тобто свої 11,16 гектара на цій землі застовпити, забити кілочки – і самому своє сіяти і косити. На що він, власне, і має законне право. А йому – ні! Оскільки земелька в оренді, тож, чоловіче, укладай із агрофірмою "Агротех" договір оренди і, як кажуть, не рипайся. Аж до 2012 року. А чоловік затявся – і пішло-поїхало. 30 трав-ня, тобто майже за місяць по отриманні державного акта на право власності на свої 11,16 гектара, після встановлення (16 квітня 2008 року) меж своєї ділянки і свого листа-попередження (18 квітня 2008 року) агрофірмі "Агротех" не обробляти його пай, Сергій Михайлович Озеров засіває той пай насінням соняшнику. Та ледве той соняшник викинув чотири листочки, як культиватори орендаря (навіть не віриться, що таке взагалі може бути!) наживо зрізали їх під самісінький корінь. І того ж таки травня на тих же гектарах орендар посіяв свій соняшник. Цинічне безглуздя! Але і в "Агротеха" є свої аргументи. Землевласник не взяв до уваги витрати, які "Агротех" поніс, обробляючи і його землю восени 2007 року. До того ж, поніс, починаючи з листопада 2002 року, орендуючи у держави оті 495,8 гектара.

 

"Агротех", до слова, (керує ним Юрій Корецький) із тих сільгосппідприємств, які не шкодують грошей на підвищення родючості грунту. Що й позначається на щорічній високій врожайності, зокрема зернових. І – добросовісний платник податків. Що це таке – сповна і вчасно внести все належне до бюджету? Це тягар, який, особливо сьогодні, не кожному аграрію під силу. "Покладіть" всі видатки сільгосппідприємства на одну тонну виробленого зерна пшениці – захмарну вартість пального, добрива, хімічних засобів захисту посівів, додайте орендну плату за кожний гектар (на сьогодні, згідно із серп-невим президентським указом, – не менше трьох відсотків його вартості). Ще додайте зарплату працюючих. І вийде, що її собівартість сягає майже тисячі гривень. З яких на сплату податків йде чимала сума. А яка реалізаційна ціна тонни пшениці сьогодні?

 

То ж бо! Бо не держава її регулює. Ціна на продовольче зерно – в руках потужних зернотрейдерів, які у піковий час косовиці, схоже, змовляються щодо ціни, щоб отримати надприбутки. Це вони і зернову "моду" – асортимент сільськогосподарської продукції диктують, і свою цінову політику запроваджують, змушують украй зневірених у владі аграріїв просто збувати її. За косовицею – оранка, за оранкою – сівба озимих… Земля без хліба – це не земля. А де кошти на нього взяти? Тут би державі і своє плече годувальникам підставити, але… Аграрний фонд України, створений для регулювання цін на ринку зерна, цього року включився у реальний реалізаційний сезон лише тоді, коли зернотрейдери фактично скупилися, і скупили майже все. Чим це пояснити, як не впливом зернотрейдерів на той самий  Аграрний фонд?

 

 

Та й навіть при цьому всьому для підприємства, яке працює-живе на оренді приватних земельних паїв, найголовніші кожні оті 11,16 гектара. "Агротех" – у постійному ризику. Виокремляться із його орендованих 495,8 гектара оті 11,16 Сергія Михайловича Озерова – і ламається вся виробничо-фінансова програма підприємства. 

 

До чого я?

 

А до того, що сьогодні, як, мабуть, ніколи, треба мати ще й велику мужність, щоб наважитися вести сільськогосподарську виробничу діяльність на основі приватної власності на землю, взятої в оренду. І немає значення, в кого, – в людей чи в держави.

 

***

Той конфлікт дійшов апогею. Вщерть завантажений насінням соняшнику, зібраним на отих 11,16 гектара, КамАЗ із причепом став вибуховим об'єктом драматичного і непримиренного протистояння обох сторін. Не дарма лейтенант міліції Казанківського райвідділу внутрішніх справ Олександр Поляков, якого викликали на місце соняшникової баталії, прихопив наручники…   

 

Люди, аби захистити конституційне право на свою власність,  чубляться одне з одним, і кінця-краю цьому не видно. Я дуже далека від думки про те, що й агрофірма "Агротех", і Сергій Михайлович Озеров чітко дотримались процедури "здачі-прийомки" земельного паю площею 11,16 гектара. Не все в них гладко пішло з самого початку. І не з їхньої вини. Це органи державної влади Казанківщини, райдержадміністрація, зокрема, як орендодавець і розпорядник державних гектарів, звели людей лоб до лоба.

 

Як таке могло статися?

 

А дуже просто. Термін договору оренди землі державної власності площею 495,8 гектара, укладеного між Казанківською райдержадміністрацією і агрофірмою "Агротех" 28 листопада 2002 року, добіг кінця. Однак той договір було продовжено чомусь не одразу, не в листопаді 2007-го, як і треба було, а лише за півроку, 15 трав-ня 2008-го. Відповідним розпорядженням колишнього голови райдержадміністрації Василя Скрипника. На п'ять років, до 2012-го.

 

Чому аж за цілих шість місяців, а не по закінченні терміну?

 

Заступник голови райдержадміністрації з аграрної політики Андрій Добровольський пояснив те простою заминкою у відділі земельних ресурсів. Той відділ, мовляв, дещо затяг із підготовкою проекту відповідного розпорядження голови райдержадміністрації.

 

Щоправда, вже згодом, у ході нашої бесіди, сказав, що 2007-го, коли у районі зводили земельний баланс, то по Михайлівській сільській раді з'ясувалася нестиковка. Агрофірма "Агротех", не продовживши свого договору оренди отих 495,8 гек-тара із райдержадміністрацією, все ж використовує їх і платить сільраді податки. Тоді як саме з тієї землі свої 11,16 гектара вимагає Сергій Михайлович Озеров, маючи на руках державний акт на право власності.

 

Можливо, що все так і було: районні земельники дали промашку. Можливо, якби не маленька деталька. Що, власне, і призвела до запеклого конфлікту. Продовжуючи договір оренди землі площею 495,8 гектара агрофірмі "Агротех" 15 трав-ня 2005 року, райдержадміністрація зобов'язана була, як це і велить Закон України "Про оренду землі", врахувати у ньому існуюче (з 5 травня 2008 року – дня отримання С.М. Озеровим державного акта на право власності на пай землі в 11,16 гек-тара) обмеження у використанні тієї ділянки. Примітивно кажучи, відрахувати від неї 11,16 гектара. Тобто у продовженому договорі оренди слід було вказати на право третьої особи на земельну ділянку. Яка, і це всім було добре відомо, не мала наміру і не приймала рішення здати свій пай землі в оренду. При цьому райдерж-адміністрація ще 28 лютого 2008 року видала  розпорядження за № 108 "Про дозвіл на розроблення проекту організації території земельної ділянки (паю) у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва…" А місяцем пізніше, 15 квітня 2008 року, готуючи своє розпорядження за номером 189-р про видачу С.М. Озерову державного акта на право власності на земельну ділянку, знала-відала і про її площу, і про межу території, на якій ту ділянку йому виділять, і на якому саме полі. А виділять її, безперечно, із отих 495,8 гектара, які п'ять років підряд орендувала агрофірма "Агротех", і які мала намір знову взяти в оренду. І таки взяла. Рівно за місяць до видачі Сергію Михайловичу Озерову державного акта на право власності на 11,16 гектара земельного паю, 15 травня, райдержадміністрація, зрештою, продовжила свій договір оренди все тих же 495,8 гектара із "Агротехом". І вийшло так, що одна і та ж земельна ділянка в 11,16 гектара водночас опинилася у двох господарів – орендаря і власника. 

 

Цікава деталь. Казанківська райдерж-адміністрація, напевне знаючи те, що, починаючи з листопада 2007 року і аж до 15 травня 2008-го, договору на продовження оренди державних гектарів в "Агротеха" немає, а підприємство  фор-мально незаконно використовує їх, не заперечувала проти сплати ним орендних сум. Тому дуже вже хочеться почути відповідь із райдержаміністрації, а як, власне, обліковувались у місцевому бюджеті кошти, що надходили від формально неіснуючої оренди у 495,8 гектара?

 

***

Цей конфлікт, якщо сторонам не вдасться дійти мирової, розв'яже Казанківський районний суд. Із вимогою відшкодувати всі збитки, пов'язані із культивацією і зібраним "Агротехом" урожаєм соняшнику, до нього звернувся Сергій Михайлович Озеров. "Агротех", сказав нам при нашій зустрічі Юрій Корецький, згодний виконати будь-яке судове рішення.

 

Що ж виходить? Пошук важкого шляху подолання конфлікту повністю ліг на плечі, та й на гаманець по суті невинних? Райдержадміністрація, видавши два різні розпорядження на одну і ту ж землю і спричинивши тим самим конфлікт, залишилась, як кажуть, ні при чому.

 

Втім, те, що тут твориться із паями землі і людьми, виходить за межі здорового глузду. Олена Григорівна Ганжа і Валентина Григорівна Жабська ну ніяк не можуть витребувати свої законні земельні паї, що вже досить тривалий час у використанні якогось Масляного. На всі їхні вимоги повернути їм законні гектари, що у межах території Казанківської селищної ради, які жінки мають намір обробляти самотужки, той і чути не хоче. Посилається на свій договір оренди їхніх гектарів. Жінки заперечують: ніяких договорів із Масляним не укладали.

 

На руках в обох – державні акти на право власності на землю. А з їх отримання, гласить закон, жінки стали повноправними власниками паїв. І ніхто не має права ті паї використовувати без їхньої згоди. Але як жінкам захистити своє право? Як забрати свою законну землю? Звернулись до державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель, та ні протокол про самовільне зайняття ділянок, кажуть жінки, ні штраф на Масляного не подіяли. 15 липня 2008 року вони з листом – до прокурора району Євгена Калашникова. У ході проведеної перевірки, повідомляє їх прокурор, встановлено, що директор ТОВ "Сила росту" О.В. Масляний самовільно займає земельні ділянки обох жінок.

Тобто, підприємство порушило норми Земельного кодексу України.

 

І що ж?

 

Прокуратура району спільно з державним інспектором з контролю по використанню та охороні земель у Миколаївській області, відписав жінкам Є. Калашников, "по вказаним порушенням" 1 серпня 2008 ро-ку склали акт перевірки додержання вимог земельного законодавства. Відтак вирішується питання щодо притягнення директора ТОВ "Сила росту" О.В. Масляного до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельних ділянок та нарахування завданих збитків. Про вжиття цих та інших заходів прокурор пообіцяв повідомити їх додатково.


Прокурорський лист-відповідь зневіреним жінкам – від 11 серпня, за № 1754. Ми зустрілися і бесідували з ними в Казанці у жовтні. Додаткових повідомлень із прокурорського кабінету жінки так і не отримали. Однак ніщо не змінилося і в долі їхніх земельних паїв. Масляний, розповіли, навідріз відмовився повернути їх власникам.

 

– Хто нас захистить? – запитали вони нас, газетярів. – До кого нам йти?

 

Справді, куди і до кого, якщо навіть прокурор району, встановивши самовільне зайняття чужих земельних ділянок, схоже, не поспішає стати на захист законного права власності?

 

Свій підхід у розв'язанні земельних конфліктів, пов'язаних усе з тим Масляним, у Василя Скрипника. Поскаржилась на самозахватника  Людмила Андріївна Діденко заступникові голови облдержадміністрації Володимиру Лусті під час його виїзного прийому жителів району: Масляний самовільно використовує її земельний пай у 6,28 гектара, що у межах території Казанківської селищної ради. На що 7 липня 2008 року Василь Васильович відписав: Масляний справді самовільно займає її земельну ділянку. А тому 16 червня 2008 року винесено постанову № 11, на правопорушника накладено штраф аж у 340 гривень! (Що це, скажіть, у порівнянні з одержаним урожаєм?!). Термін для усунення порушення – 20 липня 2008 року. І радить жінці… звернутись до суду.

 

Туди ж, до суду, голова райдержадміністрації порадив звернутись і Олександру Літвінцеву, у якого такий же земельний конфлікт із тим же Масляним. Пораду прокурора району підхопив і начальник райвідділу міліції Геннадій Сударіков. Звичайно, спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються в судовому порядку. Але що ж виходить? Люди, обійшовши, і не один раз, всі владні райцентрівські кабінети і не знайшовши в них захисту своїх законних прав, зрештою, змушені оббивати ще й високі суддівські пороги, гублячи на них і здоров'я, і гроші, і час. При цьому утримуючи на свій кровний кошт величезну міліцейсько-прокурорську армаду,  зобов'язану захищати їхні законні права й інтереси. До того ж, не бідну – досить глянути на шикарні і дорогущі приватні автівки, що на закритій шлагбаумом службовій стоянці біля парадного під'їзду обласної міліції. Цікаво, а якби їхню власність, наприклад, ті ж самі автівки, хтось узяв та й привласнив? То що, може, вони писали б листи і радили б одне одному звертатись до суду, чи розшукували б і повертали автомобілі власникові?

 

А хто захистить бідного казанківця Павла Івановича Бебікова, який в усіх усюдах доказує, що підпис під договором оренди його земельного паю із Масляним від 20 жовтня 2005 року підроблений? Той договір, стверджує, не укладав, і підпис під ним чужий. 21 вересня з цього питання звернувся до прокурора району Євгена Калашникова: попросив його вжити заходів щодо Масляного за підробку документа. До заяви, окрім іншого, Павло Іванович додав ще один – висновок головного спеціаліста Науково-дослідного експерт-но-криміналістичного центру  при УМВС України у Миколаївській області підполковника міліції Романа Олександровича Ященка, судового експерта з правом проведення судово-почеркознавчих експертиз. Висновок експерта: "Підпис від імені Бебікова П.І. на аркуші № 3 договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2005 року виконаний не Бебіковим Павлом Івановичем, а іншою особою".

 

Ким?

 

Ні міліція, ні прокуратура відповіді на це запитання Павлу Івановичу до сьогодні не надали. То, може, підробка документа, фальсифікація – уже й не злочин? Може, й немає такої статті у Кримінальному кодексі України? Тим часом той самий Масляний, посилаючись на спірний договір оренди земельного паю П.І. Бебікова, використовує ділянку. І не один рік. І, схоже, нікого в Казанці не слухає – не боїться. Але ж орендар, а не Господь Бог, несе цивільну, адміністративну чи кримінальну відповідальність за порушення земель-ного законодавства. Так – у законах України. І ось так – у Казанці.

 

***

Скарги і прохання зневірених байдужістю влади пішли вже по третьому, а то й по п'ятому колу. А просять люди, щоб органи державної влади в Казанці заборонили реєстрацію договорів оренди землі, які були укладені без їхньої згоди, а земельників зобов'язали таки передати людям  земельні ділянки, належні їм згідно з законом, і щоб Закони України "Про охорону земель" і “Про оренду землі”, за рішучих дій місцевої влади, зрештою, стали на захист права власності на земельну ділянку. А райрада взяла під суворий депутатський контроль усі землі, законність і правильність їх використання та охорони. Одне слово, все те, що й мала б робити влада на місці. Але мало що робить. На зустрічі з нами люди казали, що заради своєї землі ладні під трактор лягти, взятись за вила. Вкотре обійшли всі владні, чиновницькі кабінети. Жодного не оминули – ні кабінету голови райдержадміністрації, ні прокурорського, ні міліцейського… І не раз обійшли. Тільки й зрушення, що листування пожвавішало. Вся надія на самих себе. Тому і кидаються, хто куди і як може: один, не з'ясувавши до кінця своїх стосунків із орендарем, поспішливо засіває своє поле, інший на своїх законних гектарах збирає урожай, посіяний орендарем. А як ще людині захистити своє право на землю? До Бога високо, до царя (Президента України?) далеко. А владі, що на відстані руки, віри немає. І, мабуть, правду кажуть люди – що жодний ворог не натворив і донині творить селу стільки бід, скільки принесла йому нинішня влада. Ламаються людські душі. Життя ламається…  Так, не дай Бог, і до революції може дійти… Бо влада створила таку систему, за якої найменшу проблему треба вирішувати не в районному центрі, а в обласному, а то й у столиці. Навколо села і землі – вже непомірно роздуті апарати всіляких інспекцій, відділів, управлінь. Обласних і районних. Дехто з місцевих державників майже щороку міняє престижні і дорогущі автівки. Ще дехто, попрацювавши при владі всього кілька років, йде у так звані земельні інвестори і завдяки ось такій, як у Казанці, оренді перетворює людські паї у свою вотчину.

 

Ось і гадаєш-думаєш: а на чому, власне, нинішня влада тримається?

 

На законах?

 

На авторитеті й довірі?

 

Нашу владу, за незначним винятком, схоже, тримає ще й корупція –  той діловий "стиль", коли рука руку миє, а "свій" за "свого" стане горою. До "своїх" же не всіх зараховують. Навіть тих, у кого є своя, власна частка землі. Бо ту частку простій людині ще треба виходити, випросити, а, вибивши, кілочки на ній поглибше забити. Он стільки охочих до неї! А право власності в нас – це глум над людьми і над землею.

 

Надія БОНДАРЧУК        Коли цей матеріал було вже підготовлено до друку, від Валентини Григорівни Жабської й Олени Григорівни Ганжі надійшла офіційна відповідь прокурора Казанківського району Є.О. Калашникова на їхню скаргу від 16 липня 2008 року на "неправомірні дії" директора ТОВ "Сила росту" О.В. Масляного. Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Миколаївській області Т.В. Гострик, відповів прокурор, директора ТОВ "Сила росту" О.В. Масляного притягнуто до адміністративної відповідальності "за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки. – Авт.) та накладено на останнього адміністративні стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.".

 

А де ж офіційна, прокурорська думка щодо цієї земельної ситуації, що вже обростає довгою бородою? Статті 90 і 212 Земельного кодексу України вказують, що самовільно зайняті земельні ділянки повертають їхнім власникам. Утім, ні прокуратура району, ні місцева міліція, ні райдержадміністрація, відповідаючи власникам земельних паїв, не висловили ні своєї офіційної точки зору на ці земельні скандали, ні те, яким чином цим громадянам буде повернено їхні законні ділянки. Своє право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України, ці громадяни не можуть реалізувати тільки тому, що цього, схоже, дуже не хочуть місцеві владники. Насамперед, районна державна адміністрація, від якої у цій (та й і в будь-якій іншій життєвій) ситуації залежить майже все, якщо не сказати – все. І те, що землі на Казанківщині, схоже, перебувають у тіньовому обігу, що живе-поживає тіньовий ринок орендних відносин, пряма вина органів місцевої державної влади, райдержадміністрації, зокрема, за керівництва В.В. Скрипника. І хто б що не говорив на свій захист, земля – це дзеркало Казанківської криволінійної дійсності. Тамтешня влада, схоже, не знає, для чого – для кого її було призначено: облаштовувати своє власне життя чи спуститись на землю, до людей і, нарешті, зайняти правову позицію в їхніх законних інтересах… 


Надія БОНДАРЧУК       

Сообщение:

*

НОВОСТИ