Березанщина: два приклади турботи про дітей

Новости, Общество

  15 Сен , 2009

Як говорив професор Преображен-ський – герой повісті Михайла Булгакова «Собаче серце»: «Разруха в умах». Цьому яскраве підтвердження ми знайшли у Березанському районі.

 

На жаль чи на щастя, цей вислів є аксіомою нашого суспільного життя. Є беззаперечним фактом і наступний вислів: «Там, де є господар, де люди хочуть працювати, де люди вміють і люблять працювати, – усе до ладу, не зважаючи ні на які державницькі чи суспільно-економічні негаразди, а там, де люди сидять, склавши руки, і тільки жаліються та плачуть або ж сподіваються, що за них їхню роботу зробить хтось інший, – там діла нема».

 

8 вересня до Березанського району з метою допомоги у вирішенні проблем деяких місцевих дитячих садочків завітала радник голови обласної ради, голова постійної комісії облради з питань  культури, освіти і науки, сім’ї та молоді, спорту Таміла Бугаєнко.

 

Разом з нею приїхав  і я – кореспондент газети «Рідне Прибужжя». І на власні очі мав змогу пересвідчитися у двох різних, ба навіть протилежних підходах до однієї справи.

 

Наводжу конкретні приклади… Оазис любові серед березанського степу

 

Я був вражений, як серед такого хаосу та безладдя, що коїться у державі, міг з’явитися цей оазис любові посеред березанського степу. Але він виріс неначе добра яблуня з прекрасними та смачними плодами. Виріс, завдячуючи старанням однієї людини – Березанського селищного голови Олексія Шлікера.
Березанська селищна рада доволі велика. До її складу входять п’ять населених пунктів: сама Березанка та навколишні села Малахове, Попільне, Андріївка та Марківка.

 

Ми побували разом з Олексієм Шлікером у двох дошкільних навчальних закладах цієї селищної ради – у Малахівському і Березанському дитячих садочках.
Що мене вразило насамперед – так це харчування дітей. 

 

Жодного курячого «стегенця Буша», ніякого фаршу незрозумілого походження, ніяких розрекламованих, але ненатуральних соків, ніякої ковбаси з генетично модифікованої сої.

 

Лише свіже м’ясо – яловичина, яка виробляється  СП «Прикордонник» (керівник – Михайло Дротенко), а постачається фірмою «Гетьман» (керівник Олексій Сагайдачний). Вартість цієї справж-ньої натуральної свіжої яловичини дуже низька – двадцять сім – двадцять вісім гривень за кілограм. Тоді як у обласному центрі її ціна – за сорок, а то і за п’ятдесят гривень. Дошкільні навчальні заклади отримують  натуральні крупи та макаронні вироби, що зроблені тут же, у Березанському районі, фірмою «Мрія» (співдиректори – Анатолій Кухарчук та Іван Коломейко).

 

Майже щодня до дитячих садочків завозиться свіже молоко, масло, сири – і також березанського виробництва. У Березанському дитячому садочку дітям дають млинці та інші кондитерські вироби з медом.

 

Навіть у цьому видне ретельне ставлення Березанської селищної ради та трудових колективів дитячих садків до організації харчування дітей. Окрім того, ці дошкільні навчальні заклади займаються заготівлею овочів на зиму. Квасять огірки, яблука, капусту, помідори, буряк. Зокрема, у Березанському ДНЗ вже заквасили сто п’ятдесят літрів огірків, на черзі – помідори, інші овочі. Заготовили також і мед.

 

Олексій Шлікер про харчування дітей каже так:

 

-Коли мене обрали селищним головою, я поставив перед собою декілька завдань. Серед них – харчування дітей, забезпечення навчальних закладів достойною матеріально-технічною базою, переймання проблемами житлово-комунального комплексу.

 

Перше, що ми зробили стосовно харчування – відмовилися від послуг миколаївських постачальників. З подібними березанськими підприємствами легше працювати. Ти їх знаєш. Вони знаходяться ближче, їх легше контролювати. З ними простіше знайти спільну мову.

 

Олексій Михайлович як талановитий і дбайливий господар дивиться наперед. Він розуміє, що на харчування дітей не можна махнути рукою, бо харчування – це основа здоров’я, основа нації, основа майбутнього і Березанщини, і всієї України.

 

Невипадково головний санітарний лікар Миколаївської області Володимир Клочко оприлюднив таку інформацію:

 

-Сьогодні до шкіл приходять близько сімдесяти відсотків дітей з першою групою здоров’я. Виходять зі школи з першою групою здоров’я близько семи відсотків…

 

Чому так відбувається? Відповідь проста – харчування. Курячі стегенця, привезені невідомо звідки, такий же фарш, ненатуральні соки. Одним словом – їжа з генетично модифікованими організмами.

 

Що буде з нами? Скільки поколінь українців, особливо у містах, харчуються продуктами, які мають генетично модифіковані організми? І скільки з них буде здоровими?

 

Саме тому перед такими людьми, як Олексій Шлікер, як депутати Березанської селищної ради, як члени виконкому цієї ж ради, як члени трудових колективів Березанського та Малахівського дитячих садочків (завідуючі – Людмила Письменна та Ольга Чапчай відповідно) треба зняти капелюха за те, що вони у такий, не побоюся цього слова, страшний час піклуються про своїх дітей.

 

Так, є й проблеми. Особливо у Малахівському дитячому садку, де по-трібен капітальний ремонт самої будівлі. Ці проблеми без допомоги районної та обласної влади вирішити дуже складно.

 

Окрім того, у цьому ДНЗ перебуває дев’ятнадцять дітей. Потрібно відкривати іще одну групу, адже на черзі стоять понад двадцять дітей.
Радник голови обласної ради, голова постійної комісії облради з питань культури, освіти і науки, сім’ї та молоді, спорту Таміла Бугаєнко пообіцяла, що обов’язково проінформує депутатський корпус обласної ради про стан справ у Малахівському дитячому садку.

 

Але попри  негаразди з будівлею, все інше у дитячому садку зроблено до ладу. Скрізь чистота, затишок, порядок, гарні іграшки, добрі вихователі, які піклуються про свою малечу.

 

Такі ж чистоту, охайність та порядок ми зустріли і в Березанському дитячому садку.  Там навіть басейн є!

 

Це єдиний дошкільний навчальний заклад у Березанці – у ньому виховуються 274 дитини.

 

Мене дуже вразив харчоблок, відремонтований за кошти Березанської селищної ради (168 тисяч гривень). Новенькі столи, плити, холодильники, великі світлі вікна, стіни облицьовані сучасною плиткою. Одним словом, не звичайний харчоблок дитячого садочка, а кухня якогось дорогого фешенебельного ресторану.

 

Скрізь відчувається професіоналізм трудового колективу – у самому облаштуванні дитячого садочку, у ігрових світлих просторих кімнатах, вистелених килимами, у картинах  пастельних тонів із зображенням церков та наших українських хаток під солом’яними стріхами, заквітчаних барвінками і мальвами (картина М.В. Гаврилюк «Моя Україна), у шпалерах з ведмедиками, і навіть у тому, як кухар робила млинці – один швидкий рух, і на сковорідці за тридцять секунд з’являвся апетитний золотавий круглячок.

 

Усюди відчувався професіоналізм і любов до дітей…

 

Слід зауважити, що ми приїхали без попередження. До нашого візиту не готувалися, і ми завдяки цьому побачили справжнє буденне життя Малахівського та Березанського дитячого садочків. І це буденне життя нам видалося кращим за будь-які паради!

 

Як говорить сам Березанський селищний голова:

 

-Такий результат у нас досягнутий зусиллями всієї громади.  До прикладу, депутати нашої селищної ради, як і члени виконкому, орієнтовані на роботу для блага Березанки і ще чотирьох навколишніх сіл. Ми плануємо і робимо все разом, і за це я їм дуже вдячний.

 

Є у нас і свої меценати. Серед них – керівник ФГ «Фрегат» Євген Богданов. Він допомагає з продуктами харчування Малахівському дитячому садочку, а у цьому році дав найкращим випускникам Малахівської школи по п’ятдесят гривень.

 

У нас немає такого села, у якому б не працював централізований водогін. Сьогодні силами Березанської селищної ради встановлено 400 стаціонарних об’єктів освітлення  на вулицях п’яти населених пунктів, що входять до складу селищної ради, відремонтовано фельд-шерсько-акушерські пункти, зокрема Малахівський (зробили газове опалення, встановили конвектори, провели воду та зробили водовідведення, внутрішній туалет тощо).

 

Одним словом, оазис любові серед березанського степу…

 

Це іще раз доводить просту істину, що там, де є любов, де є праця, там є і процвітання. Воно мало залежить від якихось зовнішніх факторів. Воно залежить багато у чому від нас самих.

 

Потрібно лише бажання

 

І зовсім іншу ситуацію ми побачили у дитячому садочку села Красного Березанського району.

 

До голови обласної ради Тетяни Демченко надходять запити від жителів цього села про необхідність відкриття другої групи у дошкільному навчальному закладі. У дитячому садочку наразі перебувають близько двадцяти дітей, ще стільки ж стоять у черзі.

 

Тож, щоб допомогти краснянцям розібратися у цій ситуації, за дорученням голови обласної ради приїхала Таміла Бугаєнко. Вона зустрілася з головою Березанської районної ради Валентином Гуртовим, начальником фінансового управління райдержадміністрації Тетяною Кушнір, Краснянським сільським головою Валерієм Поліщуком та завідувачкою дитячим садочком цього села Світланою Гавлік.

 

Таміла Іванівна звернулася до Валерія Поліщука і Світлани Гавлік з наступними словами:

 

– Вам треба створити другу групу зараз – до нового року, щоб у наступний бюджетний рік ваша друга група була врахована і державним, і обласним бюджетами. Щоб з 2010 року розпочалося фінансування. Вам треба протриматися ці три місяці…

 

Подібна практика в області існує. Є приклади, коли трудовий колектив разом із батьками об’єднувалися і всі разом працювали в дитячих садочках, лише аби створити другу групу.

 

Радника голови Миколаївської обласної ради, голову постійної комісії облради з питань культури, науки і освіти, сім’ї та молоді, спорту Тамілу Бугаєнко підтримали і голова Березанської районної ради Валентин Гуртовий, і начальник фінансового управління райдержадміністрації Тетяна Кушнір.

 

Але чомусь Краснянський сільський голова Валерій Поліщук та завідувачка дитячим садочком Світлана Гавлік з великою емоційністю доводили неможливість відкриття другої групи: то постільної білизни у них немає, то немає кому дивитися за дітьми, бо потрібно вводити іще одну штатну одиницю, то іграшок на всіх не вистачає.

 

Складалося враження, що створення другої групи потрібно не представникам краснянської громади, а Валентину Гуртовому і Тамілі Бугаєнко. Остання витратила на поїздку чимало свого робочого часу, вмовляючи Валерія Поліщука і Світлану Гавлік, щоб така група була створена, та ще й домовилася з одним  миколаївським благодійним фондом про безкоштовне придбання постільної білизни для Краснянського дитячого садочка.

 

Питається: кому найбільше потрібно створення другої групи – області і району, чи самим краснянцям? І чому представники краснянської  громади в особі сільського голови та завідувачки дитячим садком, які перші повинні були б оббивати пороги усіх владних кабінетів від району до Верховної Ради України, обстоюючи інтереси своїх дітей, не звернулися за допомогою до тих же благодійників, яких відшукала Таміла Бугаєнко? Чи, може, краще нічого не робити, прикриваючись власною безпомічністю? Це ж, у першу чергу, ВАШІ діти!!!

 

До речі, у цьому дитячому садку є пристойні умови, нещодавно відремонтована простора світла будівля, гарний двір з гральним майданчиком. Міцний трудовий колектив. Потрібно лише бажання. Потрібна лише любов до свого села, до своїх сільчан, до своїх дітей.

 

Андрій ЧИЖЕНКО
Фото автора

Сообщение:

*

НОВОСТИ