Моральність влади чи владна мораль? Що нам більше до вподоби?

Новости, Общество

  21 Сен , 2009

Цього вівторка радник голови обласної ради, голова постійної комісії облради з питань культури, науки і освіти, сім’ї та молоді, спорту Таміла Бугаєнко прийняла у себе голову Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі Василя Костицького. До Миколаївщини головного фахівця із моральних цінностей суспільства привела мета створення в кожній області громадських колегій. Наразі захист суспільної моралі в нашій області здійснює Ірина Шаповалова – регіональний представник Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі в Миколаївській та Херсонській областях.
На зустрічі з миколаївськими журналістами пан Костицький розповів про завдання, які стоять перед очолюваною ним структурою. Зокрема він звернув увагу, що за Законом України "Про захист суспільної моралі" суспільна мораль – це система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість. На очолювану Василем Костицьким Національну експертну комісію покладено обов’язок державного нагляду за додержанням вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі.

 

Законом прямо заборонено виробництво та розповсюдження продукції, яка пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропагує фашизм та неофашизм; принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою; пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь; принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей; пропагує невігластво, неповагу до батьків; пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

 

З приводу останнього Василь Костицький повідомив, що до очолюваної ним комісії ще не надходило звернень про пропаганду вживання алкоголю з приводу нещодавньої заяви міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка в телевізійній програмі "Світське життя", коли той заявив, що він і п’є, і матюкається, і інколи цим зловживає, бо він нормальний чоловік. Разом із окремими діячами культури, політиками та спортсменами, які пропагують то пиво, то горілку, наприклад, професійним боксером – депутатом Київської міської ради Кличком, така заява політика та державного діяча Юрія Луценка може розглядатися за певних умов як заклик до наслідування.

 

Проте, як пояснив пан Костицький, очолювана ним комісія має діяти суворо у межах своєї компетенції. Належна оцінка моральному обличчю публічних людей має бути дана Головним управлінням державної служби. Не повинні стояти осторонь засоби масової інформації, створюючи навколо таких вчинків публічний резонанс. Та головну оцінку, на думку голови Національної експертної комісії, політики мають отримати від людей під час виборів.

 

Разом з тим пан Костицький повідомив, що інколи питання щодо оцінки моральності вчинків вирішуються без втручання Національної експертної комісії. Наприклад, одного відомого футболіста тренер виключив зі списку команди за рекламу пива. Отже, в українському суспільстві є свої морально-етичні засади.

 

Цікавими прикладами наслідків аморальних вчинків для політичних діячів з уст пана Костицького було те, як у Німеччині пішов у відставку голова парламентського комітету, у якого знайшли дитячу порнографію, що той зберігав у себе. У Великій Британії міністр подався також у відставку, коли його викрили у тому, що він прилюдно сказав неправду. Сумні приклади, бо чужі.

 

На жаль, важко уявити собі, щоб Віктор Ющенко подав у відставку через те, що обдурив у 2004 році народ обіцянкою створити за рік мільйон нових робочих місць, або через те, що й досі не назвав ім’я винуватця вже анекдотично міфічного отруєння, хоча обіцяв це зробити відразу ж після своєї інавгурації. Чи Юлія Тимошенко добровільно покинула посаду голови уряду через обман 2008 року стосовно ощадбанківської тисячі або щодо своєї "бідності", яка не сприймається через часту зміну дорогих нарядів.

 

Все ж таки голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі мав би визнати, що уява про моральність вчинків у вітчизняних політиків якась особлива. Чомусь морально-етичні засади українського суспільства під керуванням політичної еліти майданного походження ні до чого, окрім деградації духовності, культури, честі та гідності, не ведуть.

 

Ми вже навчилися звично сприймати відверту брехню політиків. Пристосувалися жити в умовах чи не найбільшої в світі корупції державного апарату. Призвичаїлися до хамства та підлості. Сталося найстрашніше – ми втрачаємо віру в добро, справедливість, правопорядок, демократію. І втратимо, якщо не схаменемося, якщо згаємо час на терпіння беззаконня та не змусимо себе поважати.

 

Того ж дня в читальному залі Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. О. Гмирьова відбулося чергове засідання Університету правових знань. Професор Костицький зустрівся з миколаївською молоддю у якості доповідача.

 

Доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений юрист України, професор В.В. Костицький надав можливість усім зацікавленим ознайомитися з його баченням можливого шляху конституційної реформи. Систему поділу державної влади на три складові: законодавчу, виконавчу та судову, яка панує у теорії державотворення з часів Монтеск’є, на думку пана Костицького, давно вже час замінити.

 

Свого часу французький правник і політичний мислитель Шарль Луї де Монтеск’є виходив з того, що законодавча влада має належати народові, який може передавати цю функцію представницькому органу. Виконавча влада, згідно з Монтеск’є, виступає як виконавчий орган загальної волі держави, і її функції полягають у виконанні законів, установлених законодавчою владою. Судова влада "карає злочинців і вирішує спори приватних осіб", тоді як дві попередні влади регулюють і виконують спільні справи держави.

 

У чинній нині Конституції України у зв’язку з цим багато питань. По-перше, до якої гілки влади віднести Президента? Законодавчою владою у нас є Верховна Рада. Виконавчу владу очолює Кабінет Міністрів і до неї входять міністерства, відомства, обласні та районні державні адміністрації. Судова влада представлена Верховним Судом, Конституційним Судом, вертикаллю загальних та спеціалізованих судів. За Конституцією Президент у нас наділений повноваженнями, які мають ознаки законодавчої влади (видає укази, обов’язкові для виконання виконавчою владою), виконавчої (бере на себе функції з регулювання економічних питань), судової (сам зупиняє дію актів органів виконавчої влади, видає акти про помилування).

 

По-друге, у нас до цього часу не визначене місце прокуратури в системі влади. Якщо у багатьох європейських країнах прокуратура знайшла своє місце у судовій владі, то в Україні їй там місця не знайшлося. Не віднесена прокуратура у нас також ні до законодавчої, ні до виконавчої влади. Такий собі контролер, який, так само, як і Президент, скрізь втручається, але ні за що не відповідає.

 

Професор Василь Костицький вважає, що прийнятним було б, виходячи з того, що влада в Україні належить народу, визначити представницьку (виборну) владу в Україні у трьох інституціях. Це – місцеве самоврядування, Президент України та Верховна Рада України. Верховна Рада та Президент формують наступний рівень влади: контрольно-наглядову владу, виконавчу та атестаційну владу. Виконавча влада реалізується у державну виконавчу владу та виконавчу владу місцевого самоврядування.

 

Цікаво, що прокуратуру Василь Костицький розташував разом із Рахунковою палатою, Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення та Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі у такому окремому блоці, як контрольно-наглядову владу. Дійсно, функції прокуратури – не судові і не виконавчі, а саме контрольно-наглядові, що й визначило її місце.

 

До атестаційної влади професор пропонує віднести Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури та кваліфікаційні комісії суддів. Подібний підхід до формування органів представницької влади є принципово новим для всього пострадянського простору. Таке кардинальне вирішення питання організації влади невідоме й "головному реформатору країни", яким себе, мабуть, все ще вважає Віктор Ющенко.

 

Той проект Закону України "Про внесення змін до Конституції України", що метушливо проштовхується Віктором Ющенком до закінчення його каденції у якості Президента України, спрямований лише на подальшу дестабілізацію політичної ситуації в державі. Наділення президентської посади монархічними повноваженнями без жодних умов відповідальності може призвести лише до деспотії. А враховуючи, яким шляхом Ющенко та його оточення намагаються нав’язати нам свій устрій, це є ні чим іншим, як узурпацією влади.

 

Чинна Конституція України передбачає порядок внесення змін до неї. Той шлях, який нав’язується Віктором Ющенком, є не що інше, як неконституційний переворот. Проте, чого можна очікувати від особи, для якої Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степан Бандера є героями…

 

Про морально-етичні засади, які сповідує в останні місяці свого президентства пан Ющенко, вже відомо майже всім громадянам України, про що свідчить його рекордно "підплінтусовий" рейтинг. Хочеться вірити, що на найближчих президентських виборах Україна очиститься від брехунів у владі та політиці.

 

Павло РЕПЕШКО,
член Національної спілки
журналістів України
Фото автора

 

Сообщение:

*

НОВОСТИ