Під пильним депутатським оком – «Турбота»

Официально

  1 Сен , 2009

28 серпня за дорученням голови обласної ради Тетяни Демченко заступник голови постійної комісії обласної ради з питань соціального захисту, охорони здоров’я, материнства, дитинства та розвитку зон відпочинку Олена Омельченко та відповідальні керівники служб облради здійснили термінову поїздку у Веселинівський район: до голови обласної ради надійшов лист.

 

Скарга мешканки села Урсолівка Миколаївської сільської ради Магди Василівни Шишигіної звинувачувала відповідальних осіб органів місцевого самоврядування і районної служби соціального захисту у  бідуваннях свого підопічного  – інваліда ІІ гр. шістдесятирічного Олександра Артемовича Білого, її родича з боку чоловіка.

 

На 10 годину у залу засідань Веселинівської районної ради зібралися всі, хто міг би допомогти у з’ясуванні  обставин виникнення конфлікту. Тож за відсутності браку  інформації (за одним виключенням – про нього в кінці розповіді) розслідування просувалося без перешкод і  досить скоро призвело до повної ясності картини і мотивів, що водили рукою скаржниці.

 

Події беруть початок у серпні 2006 року. Після смерті матері хворий на психічну хворобу Олександр Білий залишився без опіки, сам у своїй непоказній хатинці. Незабаром по печальній події в житті Олександра Білого у ріденькій, безлюдній Урсолівці, що розбігається увсебіч від шосе й знаходиться на відстані 15 км від райцентру, 10 км – від Миколаївки й найближче до с. Тімірязєвка Вознесенського району, знайшлася жаліслива людина, родичка хворого – 55-річна Надія Іванівна Шишигіна, не чужа  також і для Магди Василівни, – подательки скарги. Надія Шишигіна прийшла до управління праці і соцзахисту Веселинівського району, заручившись актом, наданим в сільській раді, що як фізична особа  вона може виконувати обов’язки по догляду за хворим, а також довідками з лікарні і про те, що не працевлаштована – всіма необхідними паперами, щоб бути прийнятою на «посаду». І була прийнята. Таких добровольців по Миколаївщині багато (схиляю голову перед ними за їх чуйні душі!). Але нерідко трапляються і «проколи» – з вини самих «сестер милосердя». На жаль, і наша Надія уже за кілька місяців безнадійно запустила вкрай потрібну роботу й переключила увагу з хворого на непутящий триб життя: тут і оковита, і підробіток гаданням й інші сумні наслідки «слабкого» характеру (згодом з’ясується, що не такий він вже і слабкий, скоріше, давно і свідомо сформований за уподобанням всіх нечистих на руку – махлярів, крутіїв, лицемірів). У працівників соцзахисту, які регулярно справлялися із станом справ відвідуючи Урсолівку,  рівень  обслуговування  все більше викликав сумніви у відповідності громадянки Шишигіної взятим на себе обов’язкам:  брудна хата, голодний підопічний, відверта брехня доглядачки. Нарешті, у січні 2007 року, після виїзду на місце повноважної комісії, контракт з нею був розірваний, а незабаром Магда Василівна, що до оформлення опікунства взяла на себе догляд за родичем, відкрила для себе непросте зобов’язання – платити прострочені відсотки за взятий у районному відділенні «Приватбанку» кредит у півтори тисячі гривень хворим на психічну хворобу Олександром Артемовичем.

 

Власне, ця, банківська, лінія сюжету і лягла в основу скарги: Олександр Білий майже бомжує, пенсія, з огляду на заборгованість, виплачується в урізаному вигляді, «орендні» за пай не надходять, Надія Шишигіна не покарана.

 

Ситуація триває не один рік. І хоча стан з доглядом хворого покращився (у 2008 р. Магда Шишигіна стала його опікуном), фінансова «спадщина»  продовжує заявляти про себе повідомленнями з банку. 

 

Олена Омельченко по-слідчому вміло  повела розгляд обставин виникнення боргу й власне оформлення кредиту на інваліда ІІ групи. Відбулися розмови з представниками всіх ланок, задіяних у процедурі попереднього збору документів. Найбільше нарікань і питань «без відповідей» виникло до управляючого відділенням «Приватбанку». Зависло й питання до райвідділу міліції: документи «справи Надії Шишигіної», що склали за два роки товсту папку, згинули безслідно. Між тим «сліди» самої Надії Іванівни, в тому числі і свіжі, періоду після «відставки», однозначно вимагають втручання правоохоронних органів – за деякими даними, вона продовжує «місію». А чи дарма нею займалися почергово прокуратура, ДСБЕЗ, РВ УМВС? Але ж  жодного висновку!

 

На завершення візиту на Веселинівщину Олени Омельченко були дані такі рекомендації:
– керівнику РВ «Приватбанку» вирішити питання щодо заборгованості по кредиту О.А. Білого;
– виконавчому комітету Миколаївської сільради розглянути питання про хід виконання рішення від 29.08.07 «Про встановлення опіки над Білим О.А.»;
– Миколаївській сільській раді розглянути питання щодо забезпечення виконання законодавства України в галузі захисту населення, в т. ч. опіки;
– профільному комітету районної ради розглянути питання про виконання Програми «Турбота»;
– начальнику Веселинівського РВ УМВС в Миколаївській області вжити заходів щодо припинення правопорушень, вчинених Шишигіною Н.І.

 

До речі, поїздка в Урсолівку, в гості до Олександра Артемовича, справила неоднозначне враження. Навіть з урахуванням підготовки до приїзду представників органів самоврядування області, району і села, дім, подвір’я і приміщення  опікуваної людини виявилися у досить занедбаному стані. В хаті не знайшлося крихти хлібу – тільки вода. На подвір’ї пустка і сміття, приховане у бур’янах.  А от сам Олександр Артемович світився гостинністю і, їй-право, був радий нам!

 

Факти порушень у діях  Миколаївського сільського голови Надії Василівни Мироженко та начальника управління праці та соцзахисту Веселинівського району Тетяни Іванівни Рябикіної, про які вказувалося у скарзі, не підтвердилися.

 

Питання з дотримання прав Олександра Білого  стоїть на контролі в обласній раді. До того ж, у вересні апарат обласної ради згідно з графіком своєї роботи виїде в Веселинівський район, й депутати неодмінно поцікавляться розвитком подій щодо захисту беззахисних людей.

 

І ще обставина, про яку не можу змовчати: ставлення до цього прикрого випадку і, зокрема, до роботи в районі представника обласної ради голови профільної постійної комісії райради Івана Гавриловича Вишнякова. Як людина, що в курсі ситуації, і як головний лікар ЦРЛ, він міг би сприяти багато в чому для об’єктивного розуміння нелегкої справи. Але не захотів, не прийшов. 21 серпня так само проігнорував звіт про роботу комісії на сесії районної ради – не прийшов. Іване Гавриловичу, поверніться до депутатських і громадських обов’язків  – вони нагальні, важливі, а у Вас величезний досвід і авторитет для їх вирішення.

 

Олександр СЕМАШКО

Сообщение:

*

НОВОСТИ