Шкільний засів Веселинівщини

Новости, Общество

  3 Сен , 2009

 

28 серпня заступник голови постійної комісії обласної ради з питань соціального захисту, охорони здоров’я, материнства, дитинства, розвитку зон відпочинку Олена Омельченко, перебуваючи у депутатських справах у Веселинівському районі, відвідала Ставківську ЗОШ І-ІІІ ступеню.

 

«Здорова родина – здорова дитина»

 

Візит до школи не планувався. Але ж і не заїхати – як гріх, бо школа пам’ятна: колись  потрудилися районом і областю, лагодячи покрівлю, міняючи покриття, і репутацію – теж  підлатували. А сьогодні завдяки директорці Ставківська ЗОШ зрушила і розвиває найважливішу ланку всього комплексу виховання людини – сімейну педагогіку з акцентом на фізичному здоров’ї школярів. Це ж таки питання – «хвороба» самої Олени Олексіївни, тільки масштаб більший – на область: за п’ять хвилин до села я й сам став переконаним адептом цієї вкрай занедбаної роботи і подивувався про себе, як їй, Омельченко, з її переконаннями, спостерігати на вулицях і в школах – на кожному кроці! – знущання з молодої людини?
З’їжджаємо з траси й за кілька поворотів зупиняємося біля школи, зелена алея запрошує до просторого ганку перед двоповерховою капітальною будівлею. Тиша, затишок. 

 

Ставківська сільська рада багата на  населені пункти, і з усіх їх набирається 185 школярів. З чотирьох здійснюється підвіз – аж 85 дітей. «Підбирати» починають з сьомої ранку, щоб встигнути до дзвоника об’їхати всі закутки. Сьогодні тут хазяйнують учителі і технічний персонал, наводять останній лиск. І з ними Лідія Володимирівна Кердікошвілі – ще молода, зовнішньо стримана, розважлива і по всьому – енергійна директорка. Лідія Володимирівна викладає курс ОБЖД – «Основи здоров’я» і спільно з лікарями ЦРЛ – педіатром, гінекологом – турбується про щасливе життя своїх вихованців, провадячи у школі і серед батьків  обширну й систематичну роботу по прищепленню дітям вміння цінувати найбільший скарб людини – здоров’я. Научити молодь відрізняти погане і добре, поінформувати про всі пастки, що розставила на наших дітей сучасна цивілізація, створити їм усі умови, хоча б у школах, для формування корисних практичних навичок і здорового організму, включаючи харчування продуктами місцевих виробників – це лише кілька засад  вкрай актуальної програми ставківських педагогів.

 

 У кабінеті довго не затримуємося.  Олена Олексіївна цікавиться проблемами, не вирішеними до початку навчального року, зокрема підвозом, що для наймолодших є досить нелегким випробовуванням,  а коли мова заходить про оздоровчу лінію школи, радить виступити з ініціативою підтримати й розвивати ставківський почин у районі. Це потрібно, щоб згуртувати навколо цієї справді державної роботи  учителів фізичного виховання, медпрацівників шкіл і ФАПів – всіх учителів і батьків Веселинівщини і через районну газету «Зоря» звітувати про конкретні заходи.

 

Проходимо в спортзал – чистенько, світло. Акцентую, бо вікна на дві третини замурували, та дарма – сонця достатньо, зате стане тепліше і шибки цілішими будуть. У перевдягальні депутат цікавиться, чи планується розміщення дзеркал. У їдальні та  кухні оглядається обладнання: стільці й столи, холодильник, жарові шафи тощо. «Досліджується» комора: консервація, сушений кріп. Всюди порядок. Тут таки відбувається обмін думками щодо доцільного меню. Обов’язково має бути 5-6 найменувань круп, наполягає Олена Олексіївна, постійно – кулінарні вироби. У Березнегуватському районі, говорить вона, в практику увійшло закупляти продукти для шкіл, лікарень, дитячих садків, установ соцзахисту виключно у місцевих виробників. «Це має стати нормою для всіх районів», – наголошує Омельченко. Перевірка у І кварталі 2009 р. в Березнегуватському районі показала, що це, крім оздоровчого ефекту для людей, включаючи школярів, економить кошти. Адже крупи заготовлювалися безпосередньо з крупорушки по ціні  1 грн. 90 коп. Завдяки дбайливому ставленню до здоров’я молодого покоління, діти району «розпробували» і полюбили дотепер «незнані» ними каші: кукурудзяну, перлову, ячну…

 

Вже завершивши бліц-візит, прощаючись біля хвіртки, між іншим почув і доношу до відома молодого читача, батьків  і послідовників Олени Омельченко і Лідії Кердікошвілі таку інформацію: марнолюбна мода на носіння джинсів специфічного покрою – «на стегнах» у парі з «топіком», щоб пупок світ бачив, розповсюджена серед українських школярок, справляє виключно негативний вплив на репродукційну здатність жінки і є винаходом учених перенаселених країн, демографія яких регулюється у такий «невинний» спосіб.  Цей факт визнав світ. А секрет – у хворобах нирок і всієї дітородної системи жінки. Так що однією безплідністю таке хизування  своїми принадами не обійдеться. Дівчата, ховайте пупки, демонструйте розважливість!

 

Голова Веселинівської районної ради
Олександр Коваль
про чуйних земляків і «веселинівський досвід»

 

Зранку день на Успіння Богородиці в райцентрі  був  чистий і прозорий, а вже полудень нагнав з неостудженого степу звичної  духмяності,  і кабінетний клімат голови здається продовженням ранкового розкошування: осоння з вікна, цупка свіжість повітря, що перелилася в клаптик щедрого  веселинівського винограднику на столі. Тема розмови,  передшкільний канун і ця атмосфера привели на пам’ять десь бачений, а може  – «середньостатистичний» кабінет директора сільської десятирічки.

 

– Олександре Івановичу, чи всі школи району 1 вересня матимуть святковий вигляд і робочий стан?

 

– В цьому році ми, як ніколи, і я  говорив про це  на районній конференції учителів, ще до першого вересня закінчили роботи з підготовки до опалювального сезону, ремонту шкіл, зокрема – дахів.  Яким складним не видався цей рік, заділ попередніх дав нам таки можливість виконати, що планувалося, малим коштом. Такої тактики тримаємося і тепер. Чекає на дальший розвиток  енергозбереження. Працюємо над проблемами харчування: і залучення учнівського складу, і заготовки продуктів. Не просте питання ще й з огляду на інфляційний процес у країні, на складнощі в структурі сільського господарства. У Веселинівському районі, на жаль, не займаються вирощуванням овочів-фруктів. Тож знаходимо альтернативні можливості: звертаємося до підприємців, батьків, вишукуємо кошти, в т. ч. допомогу бюджету, для забезпечення їдалень всім необхідним.

 

– В яких громадах  склалося найкраще розуміння потреби в сторонній допомозі школі?

 

– В багатьох. Катеринівській, де попрацювали батьки і підприємець Анатолій Гасюк; Широколанівській – спасибі Віктору Волощакевичу; в Подільській та Новосвітлівській школах, де відчутна допомога підприємців Світлани та Валерія Бєдних; в Староолексіївській йде поміч від Михайла Андрушкевича; Варюшинській школі допомагає Микола Підгородинський, депутат обласної ради; Куйбишевській, де є така людина з громадянською позицією, як Іван Шейда.

 

– А все ж, Олександре Івановичу,  яка головна «пружина» запроваджуваного механізму, що забезпечив ефективність цьогорічної кампанії з підготовки шкіл?

 

– Пильний контроль та суворі вимоги, так що  ні у кого не виникає спокуси десь щось «замутити». Якщо говорити про депутатську роботу, то «веселинівський досвід» полягає в тому, що ми приділили освіті стільки уваги, що, як наслідок, свого часу без роботи залишилися і заступник голови і голова райдержадміністрації, і завідуючий відділом освіти. За сприяння депутатів і нового завідуючого, Сергія Івановича Ватралика, відбулося чимало позитивних зрушень. Приклад –  колись горезвісна Ставківська ЗОШ. Сьогодні ви пишете про неї тільки добре.

 

– Заборгованість? Енергоносії? Підвіз?

 

– З першим все в порядку. Енергоносії. У нас є розуміння того, що після нового року, можливо, будуть впроваджені нові тарифи. Дивлячись, як іде наповнюваність бюджету, як вирішуються інші питання, виникає тривога: чи добре перезимуємо? А резервів, на жаль, сьогодні немає ніяких. На перевиконання можна розраховувати хіба що у IV кварталі. Щодо підвозу – ми на початку каденції ставили перед собою такі «грізні» плани: виконати цю програму. На початок 2005 року з наявних автобусів «наймолодшим» було 15 років. Сьогодні з 11 автобусів п’ять – 2006 року випуску і пізніше. Надалі також спрямовуватимемо роботу, щоб діти не тільки підвозилися, але підвозилися якісним, теплим, зручним, економічним транспортом. Плануємо ще в цьому році, за допомоги з «депутатських» коштів обласної ради і районного бюджету, «закрити» останню раду –  Лубенську – де поки немає підвозу.

 

– То що скажете учительству району на початку навчального року?

– Моє життя і робота проходять серед них. Вважаю, що бути батьком – така ж професія, як і педагогічна. Бажаю відчути батькам цю відповідальність, а вчителям – любов і повагу до себе, щоб весь рік було натхнення до найважливішої роботи на землі. Тож, зі святом і буднями, хай вони будуть вам, як свято, шановні педагоги!

 

Олександр СЕМАШКО

 

Сообщение:

*

НОВОСТИ