Як стати успішним, або Трішки Європи в Казанці

Новости, Экономика

  8 Сен , 2009

Напроти вікна кабінету, на протилежному боці вулиці, розташована гімназія, й дитячий гомін під час перерв безперешкодно досягає слуху хазяїна. Він не морщить незадоволено чоло, а посміхається й слухає його мрійливо, як шелест колосся: «Людина є міра всіх речей».

 

Безсмертний вислів Протагора спав мені на думку одразу після бесіди з цим різнобічно освіченим й дещо парадоксальним у спілкуванні керівником. Працьовитий, як тисяча невільників давньогрецького «олігарха», він рішуче повстав проти шаблонного висвітлення його шляху за допомогою компліментарних репортерських прийомів – прямих або за посередництвом цифр. «Це не те, – переконував він журналістів, – про що треба писати. Насамперед…»
Насамперед – живе в Казанці людина на ім’я Іван Іванович Чіпак (хай вибачить він мені за цей відступ, інакше, хоч вбий, не вмію!), аграрник з 1975 року, коли закінчив Херсонський сільськогосподарський інститут.

 

Бригадир, агроном, директор колективного господарства. Ланцюжок кар’єри замкнула посада, народжена у вирі суспільних перетворень: директор СТОВ «Відродження» з 140-особовим колективом. Офіс, чи пак контора, ще за радянських часів розмістилася  на по-сільському «сонній» вулиці Казанки, містечка, обрії навколо якого обмежують 3720 га його полів. Тих, що  в цьому році  вродили від 30 до 100 центнерів з гектара й про які Чіпак з удаваною байдужістю каже: «Дощі у нас бувають завжди: ми на 70 км розкидані. У нас там

 

60 центнерів, а тут, за 70 км – 20». Навіть у Лагодівці, де за всю її історію ніхто не збирав більше як 25, відродженці стабільно мають 60 центнерів. А ще (Іване Івановичу, їй-право, останнє речення!), займаючи 3,5% території казанківського клину, «Відродження» відраховує 26% податкового «врожаю» району: 1455 тис. грн. проти 5800 тис. грн.  загальних. У чому природа успіху казанківських аграрників й особисто «двічі заслуженого» Чіпака?

 

«…Насамперед – просвіта, – продовжую цитувати було обірване переконання директора. – У нас немає поганої землі, є нехороші господарі. В будь-якій частині Казанківського району можна отримувати 60-70 центнерів з гектара – в будь-якій частині, на будь-якій землі! Якщо до неї відносишся трішки з душею і трішки по-сучасному».

 

«Трішки» щодо сучасності (і душі теж) – це Іван Іванович по скромності злукавив. Технічний парк «Відродження» геть озброєний не гірше типового американського господарства. Трактори (ходять по системі космічного наведення), сівалки (електронно рахують насіння!), комбайни (клімат-контроль, показники врожайності, вологості тощо) – американські, німецького та, власне, штатівського виробництва. Навіть агроном, теж Іван Іванович, Жидель, досвіду набирався від американських раціональних господарників. Це свідома спрямованість керівника, що орієнтується на  європейський рівень. Хоча…

 

– Ми працюємо з відомими фірмами Європи, – розказує Іван Іванович з м’яким докором у голосі вітчизняному господарюванню, до якого за великим рахунком відносить і своє власне. – Так от критерії: в цьому році нами було внесено на поля добрив у еквіваленті $160 на га й засобів захисту $70, а в Німеччині вноситься на 210 євро. Нам треба додати якимось  більшим розумом передовий європейський досвід – не заполітизований, а технологічний. І то не на словах, а на ділі. Чому французи в такому ж, як наш, південному краї можуть брати по 100 ц зерна з га, а ми не можемо? Чому ізраїльський тваринник в пустелі надоює в рік 12-14 тонн молока на корову (голландці, й ті беруть лише 9!)?..

 

Хитрить Чіпак, адже  знає відповіді на свої питання. Власне, відповідь одна, й на ній Іван Іванович просив зробити особливий акцент, щоб бува не загубилася у статті: інтелект! «Усе життя наше – в головах, – як про вистраждане в роздумах і на досвіді говорить директор славетного підприємства. – Бідність не в стані наших кишень, а в стані душі та мислення». І ще за мить: «Яка різниця між холопом і свободною людиною? Холоп надіється на пана, а свободна людина сама на себе. І вже коли 70% населення сподіваються, що прийде новий президент і щось їм дасть, і тільки 30% усвідомлюють, що він мало чим їм зарадить, то про який поступ у народному господарстві може йти мова?».

 

Між іншим, наш співбесідник жодних ілюзій не тримає щодо результатів політичного січня.  Вибрати чесну людину на президентську посаду Україні не до снаги: не може бути наш президент чесним, бо хто чесний – не має грошей. «І відбувається просте шарахання, – окидає поглядом роки незалежності казанківський господарник, –  а про те, що в Польщі за 18 років жити стало на кілька порядків краще – ніхто й словом не обмовиться».        

 

– Ви відчуваєте себе вільною людиною? –  само собою виривається у мене «хитре» запитання.

 

– Свободною – наскільки можна вважати себе бранцем божевільного будинку, – отакої! І продовжує: – Був би час, створив би комітет захисту громадян  від влади, всієї системи державного адмін-апарату. Беру першу ліпшу газету (бере таки і читає): «Смерть без суду і слід-ства: коли прийшов до тями – вже лежав у наручниках і з розбитим обличчям». Це типовий і страшний відбиток нашого сьогодення. 160 відповідальних осіб за даними міністра МВС визнані корупціонерами і продовжують працювати! Вже ж по телевізору показують, як у нас в країні  катують людей.

 

Можу додати до міркувань Івана Івановича свої – щодо ближчих його роботі реальностей.  Вище говорилося про внесок  СТОВ «Відродження» у всі бюджети країни. При цьому Казанківський район потерпає від недофінансування. А резерви  поруч. Одноосібники, фермери, приватні підприємці могли б значно поповнити районну скарбничку, якби бюджетне законодавство вимагало цього: у них же найбільше багатство на земній кулі – земля! Має, приміром, фермер

 

10 га землі, яку треба задискувати, зорати, закультивувати – виконати всі необхідні роботи, за які має платитися зарплатня. Та коли господар не сплачує її, обходиться без найманої праці, податок  можна ж сплатити? На жаль, не маємо єдиного підходу у сільськогосподарському оподаткуванні.  Якби всі платили, як належить, Казанківщина мала б два-три бюджети! Якби господарники відходили від практики жити «з кредиту», й будь що прагнули працювати на оборотних коштах та ще й «прозоро» – як «Відродження» – іще б додала кілька бюджетів. А якби ще й училися уму-розуму, як Чіпак, і «озброювалися» сучасними технологіями і технікою…

 

-…і тоді б  нічого не вийшло путящого, – обриває красиву гру «фанфар» Іван Іванович. – Є ще бюрократична система, яку жодний доморощений «європеєць» не проб’є. У нас є базарчик у Казанці, з якого у першому півріччі ми взяли

 

1140 грн. за послуги (900 грн. з урахуванням ПДВ), однак нас зобов’язують  будувати критий павільйон, який, за нашими розрахунками, окупиться…через 300 років, якщо, звичайно, Казанка до тих пір буде існувати.  З нового року забивати свиней у кількості більше

 

10 можна буде тільки на бойні. У нас на область – три бойні. Заведу я свиноферму? Пригадується мудрість: якщо в країні править влада – там править закон, а от аморальні закони перетворюють країну у пекло.

 

– Ви знаєте, що в Україні продають сиріт? – раптово робить він «нелогічний»  перехід. – У нас батьки масово шукають гроші на рятування хворих дітей. А це значить, що президент і «народний» уряд відмовили їм у допомозі. Люди в безсиллі звертаються по допомогу до суспільства, а те саме – сліпе й глухе.  Я хотів би, щоб у нас прийняли європейські закони. Я прийму їх беззастережно.

 

Дивлячись у занепокоєні очі Івана Чіпака, я думав: як родить  удобрена ним земля ячмінь і пшеницю, так з її (і його) енергії можуть постати й сприятливі умови для розвитку науки, мистецтва, пізнання! Це можливо, якщо землероби… От послухайте!

 

– Іване Івановичу, Ви любите миколаївську землю?

 

– Я люблю миколаївську землю, я на ній виріс. Це дійсно моя любов. Як казав апостол Павло? «Любов довготерпить, милосердствує…не величається, не шукає тільки свого, не думає лихого…тішиться правдою…»: земля і люди – невід’ємне.  Якщо ти в душі не бажаєш щастя своєму ближньому, ти не будеш щасливий сам, і ніхто не буде. І як господар не відбудешся. Як у кожній зернинці, в кожній людині є сонце, і не треба його гасити… Я працюю не заради грошей, але мрію вийти на 100 центнерів на круг. Еммануїл Кант казав: знайди собі улюблену справу й ти завжди відпочиватимеш. Я проробив багато років, а мені все цікавіше і цікавіше. Багаті землі помножені на європейські технології можуть зробити Україну найбагатшим народом світу. Дуже красива земля, скажу вам, але ж і недоглянута! І вся провина в цьому – на нас, її хазяях. Якось мені розказували: водій-українець поїхав до Німеччини на роботу й викинув десь там порожню пластикову пляшку. А німці сказали поліцейському, й бідолаха – не вірите? – в результаті повернувся додому. Він сказав: «Фашист позбавив мене роботи». А  чи сам він не як фашист? Не будемо на нашій землі «временщиками»! І не гоже нам торгувати землею. Я проти такої земельної реформи. Землю продає негідник. Вона творіння Господа, і якщо ти не створював її, не маєш права і продавати: таким чином ти продаєш Господа, бо не може мати святості те, що має ціну!

 

Чи доступно написано, як досягнути успіху у сільському господарстві? Як би! Чіпак каже: це просто! Щоправда, усміхається при цьому: «Людина є міра всіх речей».

 

Олександр СЕМАШКО
Фото автора

 

Сообщение:

*

НОВОСТИ