Ліс у степу

Новости, Общество

  3 Окт , 2009

Ліс – одвічна, неповторна краса, створена матінкою-природою. Дерево завжди дарувало майже все необхідне людині: було пристанищем для первісних поселенців планети, згодом дерево принесло приборканий вогонь, з яким і почалося розселення людей по світу.

 

Лісорозведення у цифрах і фактах

 

З історичних джерел відомо, що років 300 тому значна частина заплав, долин та балок в українських степах були вкриті лісами. Більшість південних степів, що розташовані на узвишші, споконвічно залишалися безлісними. Та все ж науковці згодом довели, що розведення лісів і створення полезахисних смуг у південній зоні не лише можливе, а й корисне та вигідне. Піонерами захисного лісорозведення в нашому краї стали Скаржинський, Докучаєв, Де-Карієр та інші активні прихильники лісівничої справи. Ці вчені-лісівники залишили після себе у нинішніх Вознесенському, Доманівському, Братському районах цінні урочища та лісосмуги, які є прикладом любові до рідної землі.

 

Минули десятки років, але за цей час вдячні нащадки зберегли й значно примножили лісові багатства краю. На сьогодні в нашій області лісом вкрито понад 98 тисяч гектарів, що становить 4 відсотки від усієї території Миколаївщини.

 

За лісогосподарськими підприємствами, підпорядкованими обласному управлінню лісового та мисливського господарства, закріплено 70 тисяч гектарів земель лісового фонду, із них вкрито лісом – 37,2 тис. га. Решта ж лісів площею понад 60 тисяч га перебувають у розпорядженні інших користувачів та розміщуються на землях запасу, тобто взагалі не мають господаря.

 

Як свідчать дані управління лісової галузі області, відновлення й лісорозведення в державному фонді протягом 2008 року становило 1938 га, що в п’ять разів перевищило обсяги, передбачені обласною програмою «Ліси Миколаївщини 2001-2015 рр.». У шість разів перевиконали лісівники області минулого року й державну програму «Діброва», створивши 551 гектар культур дуба. А цього року їх уже створено на площі 782 гектари. Вдалося держпідприємствам добитися й значного природного поновлення лісу, цей показник перевиконано на 169 відсотків. А ще у 3,6 разу більше, ніж передбачено завданням, заготовлено й закуплено лісового насіння. Понад план посіяно лісових розсадників та вирощено 7090 тисяч штук сіянців деревно-чагарникових порід, у поточному році очікуваний вихід садивного матеріалу становитиме понад 13 мільйонів штук сіянців.

 

Перелічені цифри є переконливим доказом того, що в області ведеться планомірна, цілеспрямована робота над залісненням регіону.

 

– А інакше й бути не може, – заявляє начальник облуправління лісового та мисливського господарства, депутат обласної ради П.М. Паламарюк. – Саме такою є позиція нашого відомства щодо виконання Указу Президента України від 4 листопада 2008 року за № 995 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень». Ми зобов’язані виконувати завдання, які ставить перед лісовою галуззю держава. Звісно, для цього нам потрібні, окрім фінансової підтримки, й нові землі. А це – передусім деградовані ділянки та ті, що мають бути залісненими, бо прилягають до ярів, балок та водойм. Адже в нашій степовій зоні розмивання родючих грунтів і замулювання річок є архіскладною проблемою. З метою збільшення лісистості держпідприємства розробляють та погоджують проекти землеустрою щодо відведення до лісового фонду безгосподарних лісів і тих ділянок, що підлягають залісненню на площі 29 тисяч гектарів. Їх мають залісити, доглядати та охороняти фахівці, оскільки ліс без догляду приречений на знищення – шкідниками, хворобами, браконьєрами, пожежами тощо.

 

Для оформлення земель під посадку та на створення захисних лісів, додає Петро Миколайович, у 2008 році виділено з обласного бюджету 1,1 мільйона гривень та 450 тисяч гривень із фонду охорони навколишнього природного середовища. За ці кошти створено 430 гектарів нових насаджень, підготовлено грунт та оформлено проекти землеустрою для наступних посадок захисних насаджень. У поточному році очікується отримати 747 тисяч гривень із ФОНПС для створення 224 гектарів захисних лісонасаджень.

 

Ліси – приборкувачі піщаних буревіїв

 

Є на карті Миколаївської області територія, яку колись, ще в V столітті до н.е., відвідав батько історії Геродот. На своїх пергаментних сторінках він залишив запис, що став основою легенди про Гілею. «Якщо перейти Борисфен, – записав він, – перша від моря країна – Гілея, якщо йти нагору від неї, – там живуть скіфи-хлібороби, яких елліни, що живуть біля річки Гіпаніс, звуть борисфенітами, а самих себе ольвіополітами…». Гілея в перекладі з давньогрецької – земля, вкрита густими лісами, Гіпаніс – давня назва річки Південний Буг (прим. Авт.).

 

Сьогодні лісове господарство області – це 9 державних підприємств, у складі яких функціонують 35 лісництв, до роботи в них задіяні 822 штатні працівники. Для сезонних робіт – охорони лісів у пожежонебезпечний період – створюються тимчасові бригади з позаштатних працівників. Кожен із лісгоспів веде свою госпрозрахункову діяльність, але доходи держпідприємств, звісно, залежать від рівня організації виробничої та соціальної інфраструктури адміністративних ра-
йонів, на території яких вони розміщені. Так, за результатами виробничих змагань лісгоспів, підсумки яких щоквартально підбиваються обласним галузевим управлінням, найкращих показників, скажімо, за останні два роки, досягли Очаківське, Врадіївське, Вознесенське держпідприємства. І це не випадково, адже вони розташовані поблизу густонаселених районних та обласного центрів. Разом з тим треба зазначити, що з настанням тепла саме їхні лісові масиви стають зоною найбільшого ризику, оскільки через них пролягають основні магістралі, і приміські насадження найбільше страждають від необачних водіїв та недбайливих відпочивальників.

 

За даними облуправління лісового та мисливського господарства, за останні два роки кількість лісових пожеж удалося скоротити в 5,8 разу. І все ж кому-кому, а лісівникам прикро від того, що за кілька годин чийсь недопалок чи полум’я з непогашеного вогнища знищують гектари дерев, які тяжкою працею вирощувалися в нашому посушливому краї не одне десятиліття і навіть століття. Тож збитки від цього є не лише матеріальні, а й моральні.

 

Узяти б для прикладу пожежу на Кінбурнській косі, яка сталася вісім років тому. Тоді полум’я знищило 1104 гектари лісу. Горільник на півострові розроблено. Але вже не один рік лісівники Очаківського лісомисливського господарства гектар за гектаром висаджують на вигорілій території нові лісові культури. Звісно, щоб вони прижилися, витримали не одну спекотну днину, потрібен час. Минуть 10-20 років, і лише коли зімкнуться верхівки крон, ці насадження по праву будуть називатися лісом.

 

Сьогодні, оглядаючи з висоти пташиного польоту місцевість, яку колись змалював Геродот як райську країну, помічаєш, що на Кінбурнській косі збереглися вільхові та дубові гаї, суцільною стіною стоять гнучка лоза, жостер, терник та ожина, тут і там вишикувалися в ряд соснові бори. Ці непролазні хащі обрамляють населені пункти – села Василівку, Покровку та Покровські хутори. Старожили розповідають, що ці насадження в основному є штучно створеними. У 50-60-ті роки XX століття коса була суцільною пустелею унаслідок масового вирубування лісів на потреби народного господарства. Місцеві мешканці потерпали від бур, які засипали піском їхні садиби й навколишні озера.

 

Щоб зупинити обміління річок та озер, і навіть їх зникнення, в Очаківському районі розпочали боротьбу з пісками. В умовах спекотного літа й за відсутності достатньої кількості опадів у жорстких умовах півдня України, постійно борючись зі шкідниками та пожежами, протягом минулих 49 ро-
ків лісівники Кінбурнської коси щорічно додавали до скарбниці держави в середньому по 73 гектари лісу. Перші садіння сіянців сосни було здійснено восени 1959 ро ку вручну під меч Колесова.

 

Рух пісків зупинили, села надійно захистили лісові масиви, і, як згадка про минуле, серед лісу тепер трапляються піщані пагорби заввишки 6-8 метрів. Унікальними та неповторними за своєю красою є «Воложин ліс», який віднесено до Чорноморського заповідника, «Бієнкові плавні», «Зелені кучугури» та багато інших ділянок. Для захисту сільськогосподарських угідь і берегів лиману від пилових бур працівниками Очаківського та Березанського лісництв створені лісосмуги й урочища.

 

Самовідданою працею лісівників на рухомих пісках Кінбурнської коси створено соснові насадження на площі понад 4 тисячі гектарів. Завдяки цьому на півострові сформувався особливий мікроклімат. Аерозолі морського повітря, насиченого запахами хвої і степових трав, є його цілющою основою. Колись пустельний куток краю став оазою, морський берег коси перетворився на здравницю.

 

Насадження лісів на Кінбурнському півострові сприяло природному відтворенню місцевості. Штучно створені лісові середовища, де проводиться мінералізація грунту, в якому завдяки опадам проростає перенесене вітром насіння, дали життя вільхово-дубовим гайкам. На сьогодні на території Очаківського лісомисливського господарства їх налічується вже 239 загальною площею понад 216 гектарів, хоча якихось десять років тому їх площа становила 26 гектарів.

 

Отож протягом останніх кількох десятиріч лісівниками зроблено немало. І саме рукотворні ліси створили сприятливі умови для відновлення біорізноманіття території, в тому числі й для флори і фауни, яка є унікальною. Зокрема, після заліснення на косі з’явилося багато видів рідкісних тварин і рослин. За результатами досліджень, проведених фахівцями Чорноморського біосферного заповідника, на території Кінбурнської коси в 1991 році виявлено 21 вид представників флори і фауни, занесених до Червоної книги СРСР та УРСР, а за матеріалами 2007 року Інституту зоології імені Шмальгаузена – їх виявлено 50.

 

Дещо про перспективи степового лісорозведення Ліси Миколаївщини в основному є штучно створеними насадженнями. Найбільш поширені породи дерев у нашій місцевості – дуб звичайний, береза дніпровська, акація біла, сосна тощо. Приживлюваність кожної з перелічених порід різна, біологічна стійкість лісів у степу залежить від якості насіння, від складу грунту та його підготовки для садіння нових культур. Звісно, лісівники висаджують культури в основному на землях, непридатних для сільськогосподарського використання, здебільшого заліснюють піщані та супіщані ділянки.

 

В яких умовах створюються ліси в зоні південного степу з його посушливим кліматом, – ця тема стала предметом розгляду розширеної колегії Державного комітету лісового господарства України, виїзне засідання якої проходило 24-25 вересня на території трьох областей – Одеської, Миколаївської та Херсонської. Стан лісової галузі Миколаївщини, досвід створення захисних насаджень у нашому краї демонстрували лісництва державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство». Апарат Держкомлісгоспу на чолі з його головою М.М. Тимошенком, представник лісомисливської галузі АР Крим, начальники галузевих управлінь 24 областей України, керівники державних спеціалізованих лісозахисних об’єднань мали можливість оглянути садиби Березанського, Очаківського, Кінбурнського та Василівського лісництв. Учасникам колегії були представлені розсадники та лісові культури.

 

Детальний аналіз стану лісових культур, подальше заліснення території Кінбурнської коси стали темою розмови учасників цього виїзного засідання. Найбільша увага приділялася тому, якими породами доцільно заліснювати проблемні грунти степової зони, як правильно вести догляд щойно висаджених лісових культур та як боротися зі шкідниками, щоб сіянці вистояли під вітрами, сипучими пісками й палючим сонцем.

 

До участі в засіданні колегії було запрошено відомого на Миколаївщині й за її межами науковця – кандидата сільськогосподарських наук, члена-кореспондента Академії екологічних наук України, заслуженого лісівника України А.А. Сірика. Тож він детально висвітлив проблемні питання, що виникають при залісненні таких територій, як Кінбурнська коса.

 

– Нижньодніпровські піски, які є основою півострова, це – єдина і найбільша пустеля в Європі. Випаровуваність їх неймовірно висока, – зауважив Андрій Андрійович. – Якщо говорити про заліснення цих місць, то передусім треба звертати увагу на технологію створення лісових культур. Необхідно враховувати грунтові особливості коси. На всій її території лише 185 гектарів грунтів придатні для листяних порід, тож на них і збереглися гаї, які місцеві мешканці називають сагами. Інша ж частина грунтів – це бори, більшість із яких є сухими борами. Безпосередньо на ділянці Кінбурнського лісництва, де рясніють чотирирічні сосонки, грунт узагалі ще не сформувався: верхній його шар – нанесений пісок, нижній – відкладення білого піску прадавнього Дніпра.

 

Науковець також дав рекомендації щодо того, які методи підготовки грунту для садіння лісових культур слід застосовувати, щоб зберегти та накопичувати вологу на піщаних ділянках. Для того, щоб уникнути пошкодження висаджених культур шкідниками, настійно рекомендував проводити садильні роботи в оптимальні для цього терміни – в лютому-березні.

 

Під час обміну думками багато корисних порад почули керівники обласних управлінь лісової галузі й від представників апарату Держкомлісгоспу, особисто від його голови М.М. Тимошенка. Підсумовуючи роботу виїзної колегії на території Миколаївської області, Микола Михайлович дав високу оцінку результатам праці лісівників Очаківського лісомисливського господарства. Зокрема зазначив, що був приємно вражений тим, як ведеться господарська діяльність у лісгоспах Миколаївщини. Керівництво комітету відзначило, що останніми роками зміцнилася матеріально-технічна база державних підприємств області. Голова державного відомства висловив думку, що присутні на виїзному засіданні керівники управлінь західних регіонів уже зробили переоцінку ставлення до праці своїх колег, побачивши, в яких непростих умовах їм доводиться виконувати поставлені комітетом завдання.

 

М.М. Тимошенко висловив упевненість у тому, що лісівники України – на правильному шляху, вони мають не збавляти темпів у виконанні державної програми «Ліси України», оскільки вона вимагає в деяких регіонах подвоювати і навіть потроювати обсяги садіння лісів. У далекі передвоєнні часи культури висаджували не менше, ніж по 250 тисяч гектарів на рік, у нинішніх умовах поки що протягом року заліснювали не більше як по 30 тисяч гектарів.

 

Голова Держкомлісгоспу з оптимізмом дивиться в майбутнє лісової галузі, оскільки, за його словами, вперше в незалежній Україні керівництво країни планує спрямувати на потреби лісової галузі 22 мільярди гривень, із них 7,2 мільярда буде виділено з Державного бюджету. Програмою передбачено за 6 років створити 430 тисяч гектарів лісу. Тож, як зазначив М.М. Тимошенко, найбільший тягар ляже на плечі лісівників степової та лісостепової зон. 

 

Алла АКІМОВА
Фото автора

 

Сообщение:

*

НОВОСТИ