На засадах партнерства і порядності

Новости, Экономика

  3 Окт , 2009

Напевне мало кого треба переконувати у тому, наскільки важко вижити сьогодні селу самостійно. Надто в питаннях, що стосуються соціального розвитку. Адже великі господарства, які фактично й утримували об’єкти соціальної сфери, припинили своє існування, реорганізувалися в інші форми ведення господарства і т. ін. Сьогодні ж у багатьох господарників бізнесові інтереси виходять на перше місце, а вже потім – все інше. Але подібна практика з перших днів своєї діяльності була відкинута «НІБУЛОНом», його генеральним директором Олексієм Опанасовичем Вадатурським.Прийшов працювати у село – подбай про воду, дороги, дитячий садок, допоможи ветеранам. Таким було і залишається ставлення цієї людини до питань соціального характеру.

 

Лідіївка, що розташована у Доманівському районі на Миколаївщині, можливо, найбільш показова у цьому плані. По-перше, тут було організовано одну з перших нібулонівських філій. І, за майже 15-річну діяльність, зроблено дуже багато. Збережена інфраструктура (наявність як рільництва, так і тваринництва) дає можливість забезпечити постійною роботою 130 чоловік, а в період найбільш напруженого циклу робіт до 300 чоловік. Школа з двох класів-комплектів виросла до дев’ятирічної, а умови для навчання при допомозі «НІБУЛОНу» створено не гірші, ніж у райцентрівських учбових закладах. У селі працюють Будинок культури, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, у належному стані дороги, дбають тут і про забезпечення всім необхідним ветеранів, пенсіонерів.

 

Сьогодні ця робота не припиняється, але виходить на якісно новий рівень. Суть її у тому, щоб вирішувати питання соціального характеру спільними зусиллями бізнесу, ради і громади. Хоча, справедливості заради, слід зауважити, що для Олексія Опанасовича саме партнерські, порядні зв’язки завжди були більш привабливі, ніж споживацька психологія. Ще в кінці 90-х років – на початку нового тисячоліття, коли у Доманівці і Прибужжі активними темпами велась газифікація, до нього на прийом, як до депутата обласної ради, йшли сотні людей за допомогою. Не пам’ятаю, щоб він комусь безпідставно відмовив. Але допомагав за обов’язкової умови – людина мала сама внести певну частку коштів. Таке співробітництво було дуже плідним і допомогло сотням сімей з Доманівки та Прибужжя газифікувати житла, об’єкти соціально-культурного призначення.

 

Сьогодні постало питання про передачу об’єктів соціальної сфери Лідіївки на баланс Сухобалківської сільської ради (донедавна дитячий садок знаходився під повною опікою «НІБУЛОНу», водогін також). Можна було б все передати у тому вигляді, як воно є, і забути, як це  зроблено у багатьох сільських радах. Але таке ставлення неприйнятне для «НІБУЛОНу». Дитячий садок, який до цього утримувався за рахунок нібулонівського підрозділу «Лідіївський», правда, перебував у нормальному стані: зроблено кілька років тому капітальний ремонт із заміною опалювальної системи, щорічні поточні ремонти, підведено воду і облаштовано внутрішній туалет, придбано чимало іграшок, меблів, постелі і т. ін. Словом – більшого годі й бажати. І, вже коли дитсадок було передано на баланс сільради, господарство дарує дитячому садку 5 комплектів меблів, електроплиту і пилосос. Безплатно передавали протягом літа у дитсадок і овочі з городу підрозділу «Лідіївський». Коментарі, як кажуть, зайві.

 

Щодо водогону, то він досить зношений, потребував частих ремонтів, у переважній більшості дворів води взагалі не було. Дійшли згоди – прокласти новий водогін, об’єднавши зусилля господарства, місцевої Сухобалківскої ради і жителів села – громади. Проект і всі затрати відразу оплатив «НІБУЛОН», але за умови, що рада і громада повернуть йому кошти. Участь же кожної із сторін розподілилась так:180 тисяч гривень вносить «НІБУЛОН», 120 – сільська рада і 112 – громада. Водопровід вже зроблено. Жителі села повернули позичені їм гроші, сільська рада (за обопільної згоди) поверне належну їй частину у наступному 2010 році, оскільки у бюджеті на цей рік такої суми не було передбачено. У результаті такого співробітництва у виграші залишилися всі: 7 кілометрів прокладеного по селу водогону знімуть питання забезпечення водою як для самих жителів села, так і для сільради. Встановлені у кожного споживача лічильники дадуть можливість обрахувати використану воду і оплатити послуги з її подачі. Чисте сумління у нібулонівців, тому що вони сповна виконали свої зобов’язання перед людьми, і спокійно на серці у сільського голови, адже питання забезпечення водою цілого села знято.

 

– Під час прокладання водопроводу,- розповідає директор підрозділу «Лідіївський» О.К. Терещенко, – ми постійно надавали допомогу жителям села. Це стосувалося як внесення їхньої частки (кожен двір – 1 тисяча гривень), так і виконання робіт. У тих місцях, де довелося порушити асфальтне покриття, засипали щебінь (для цього завезли його 50 тонн), а коли добре осяде і утрамбується грунт, покладемо асфальт. Завдяки тому, що прокладали новий водопровід, вдалося підвести воду і до шкільних приміщень, облаштували внутрішні туалети. Взагалі для школи і дітей робиться дуже багато. У цьому році, наприклад, відремонтували дві кімнати, де розмістили класи, переведені з приміщення дитячого садка. Обладнано комп’ютерний клас за рахунок підприємства. Як і щороку, всі першокласники (8 чоловік) забезпечені формою, шкільними ранцями та необхідним приладдям також за рахунок підприємства. Безплатне харчування, опалення шкільних приміщень взимку, забезпечення дітей транспортом та багато інших питань поточного життя – все це наше.

 

Не ділять тут на «наше» і «не наше» і багато іншого. Скажімо, фельдшерсько-акушерський пункт ніколи і не був на балансі підрозділу «НІБУЛОНу».Але коли постало питання про його переведення в інше приміщення, нібулонівці взяли на себе виконання ремонтних робіт. До того ж подвійне – спочатку відремонтували кімнати, щоб перевести два класи, які працювали у приміщенні дитсадка, а потім впорядкували кімнати для ФАПу ( до речі, сусідство з дитячим садком допустиме, оскільки вхід у дитсадок розташований з одного крила, а до ФАПу – з протилежного).

 

Дві криниці, одна з яких розташована обабіч траси, поруч з полями, які обслуговує «Лідіївський», а інша – у полі, неподалік від Лідіївки, теж під опікою лідіївців. Аналогічну допомогу у деяких питаннях соціального спрямування отримують і жителі сусідніх сіл, де працює «НІБУЛОН», обробляючи орендовані пайові ділянки. Скажімо, Козубівської сільради. До Новокантакузівки немає автобусного сполучення, і за потреби транспорт «Лідіївського» доставляє жителів села до райцентру. Не відмовляють і в інших питаннях, незалежно від того: передбачено це угодою між пайщиком та господарством чи ні. Козубівська загальноосвітня школа постійно отримує допомогу транспортом, пальним, цього року допомогли каналізацію зробити, виготовили лавочки тощо.

 

Горянка – сусіднє з Лідіївкою село. Його жителі у переважній більшості віддали свої земельні ділянки на обробіток «НІБУЛОНу». Тут тривалий час не було води – водонапірна башта вийшла з ладу, криниці, внаслідок кількарічної засухи, повисихали. Для того, щоб поновити водозабезпечення, треба було затратити не одну сотню тисяч гривень. Куди тільки не зверталися жителі села зі своєю проблемою, але зарадити ніхто не поспішав. А «НІБУЛОН», (зокрема Лідіївська його філія), не відмовив. Було затрачено чимало матеріальних ресурсів, залучено людей і техніку господарства, але село забезпечили водою. Довелося і скважину, вважай, заново бити, і водонапірну башту встановити, і мотор та все інше необхідне для подачі води закупити.

 

Показовим є ще один приклад. Сухобалківська сільська рада, на території якої розташоване сало Лідіївка, завдяки участі у спільному проекті Європейського Союзу та програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», одержала кошти на зовнішнє освітлення вулиць у селах Суха Балка та Лідіївка. Сільський голова Н.В. Бабанська – людина неспокійної вдачі, яка завжди у пошуку, змогла і в цьому питанні знайти підтримку і взаєморозуміння як з боку О.О. Вадатурського, так і керівника місцевого підрозділу О.К. Терещенка.

 

– Це – суто наш, сільрадівський проект, – розповідає Надія Володимирівна. – Але ж і господарство не залишилось осторонь, взявши на себе встановлення ліхтарів від траси до контори підрозділу, а це – чималенький шматочок у кілька сот метрів. І нас таке взаєморозуміння та підтримка у цьому питанні зокрема, і у всіх інших також, безумовно, радує. Приємно працювати з розумними, діловими людьми, які опікуються не лише власними інтересами, а й проблемами громади.
Таким чином, де спільними зусиллями бізнесу, влади і громади, бізнесу і влади, а де й власними силами нібулонівців вдається розв’язувати чимало життєво важливих проблем сучасного життя села.

 

Людмила ДОБРОВА
Миколаївська область

 

Сообщение:

*

НОВОСТИ