Берізківські інвестиції: коли запанує спокій?

Конфликт, Новости

  3 Ноя , 2009

Старий і виправданий газетярський штамп «Першими у районі…» може далі містити інформацію будь-якого характеру: від банального «…закінчили жнива» до екстраординарного «…перетнули межу епідемії». Втім, буває так, що важко й визначитись: добра ця новина чи не дуже. Мешканцям Берізок, які першими у Кривоозерському районі газифікувались, здавалося б, тільки й залишається що радіти довгоочікуваному щастю, та ж ні… Веремія загальних конфліктів та взаємних образ піднялася у колись затишному селі. Кривоозерчани, які донедавна заздрили, тепер відверто глузують: з такою газифікацією краще дровами топити. Справедливості ради слід зауважити, що в Берізках резонно на те відповідають: «А все ж таки з газом!» Суть конфлікту вже давно стала темою широкого розголосу, та й на шпальтах «РП» з’являлася зовсім недавно. Коротко низку проблем, що буквально затиснули мов лещатами Берізки, можна викласти так. Ідею провести у Берізки газ із сусіднього Врадіївського району почав втілювати у життя ще в 2005 році місцевий бізнесмен Степан Ердик, нині, на жаль, покійний. Згодом бразди правління перебрав у свої руки теж бізнесмен Борис Бахчеван: вихованець місцевої школи-інтернату і, як він сам неодмінно зазначає, мешканець Одеси. В результаті газ у Берізках таки з’явився, але не у всіх – близько шістдесяти чоловік із різними сплаченими частками так його і не дочекалися. Основна маса людей остерігається далі вносити гроші, дивлячись на незавидну долю, що спіткала чотирьох пайщиків, які повністю розрахувалися. Їм Борис Бахчеван, маючи документи про газифікацію їхніх садиб у кишені, сказав чітко і ясно – газу не отримаєте. Чому? Бо він ними незадоволений. До того ж, після свого усунення минулого року від керівництва роботами, Борис Бахчеван вимагає через суд відшкодування вкладених ним у газифікацію Берізок інвестицій в сумі 812 тис. грн. Новий комітет з газифікації хоча й зареєстрований у сільраді (ознак легітимності попереднього, «бахчеванівського», до речі, так і не знайдено в жодних документах), але з певними юридичними неточностями. Процедуру треба починати спочатку. Власне, як зауважила голова обласної ради Тетяна Демченко під час зустрічі із березківцями, що відбулася минулої п’ятниці у місцевому клубі, біда тут одна – не було кому на рівні району чітко спрямувати роботу по газифікації села.

 

– Були у Бахчевана інвестиції чи не були – все це слід залишити осторонь, суд розбереться, – радила Тетяна Василівна селянам. – Додам лише, що не тільки бездокументна перевірка показала відсутність вкладень з боку Бахчевана, але і висновки контрольно-ревізійного управління свідчать про аналогічне. Ваші наступні дії мають бути такими. Перш за все, терміново створити комітет пайщиків. Пайщики обирають керівний орган, котрий, в свою чергу, відпрацьовує та затверджує Положення про роботу. Попередній договір із Первомайським УЕГГ однозначно не дійсний, тому слід укладати новий. Комітет пайщиків вирішує – кому скільки платити. На цьому проблему буде вичерпано.

 

Окрім судової тяганини з Бахчеваном. Доводячи факт інвестицій, Борис Леонідович наполягає: він за власні кошти придбав газорозподільчий пункт, труби. Обурені березківці аж за голови хапаються, бо вважають, що за здані ними кошти можна було б кілька Берізок газифікувати. Розказують, що їздили по інших селах, узнавали розцінки, дивилися ціни на труби – всюди картина однакова: запропоновані Бахчеваном у три-чотири рази дорожчі. Так само дорого обходилися і виконані роботи. Дошкуляла і категорична заборона для березківців купувати обладнання особисто. Якщо ж купив – віддавай тридцять відсотків вартості, хочеш отримати документи про газифікацію – плати 2,5 тис. грн. У просторому приміщенні клубу звинувачення та скарги на «мешканця Одеси» лилися нескінченним потоком.

 

– Попередній комітет зробив велику помилку, – зауважила Тетяна Демченко, – зробивши скарбником брата Бахчевана. Щодо його самовідданої участі у газифікації Берізок, то неоціниму послугу село отримало не від Бахчевана, а від держави. І це слід завжди пам’ятати. Держава виділила 496 тис. грн. на спорудження підвідного газопроводу, а не Бахчеван.
Перша ж бабця, яку зустріли біля сільського клубу, на розпитування про цей газовий конфлікт розповіла майже дослівно наступне:
– Принесла я йому (Бахчевану – авт.) п’ять тисяч гривень. Він десь спав у приміщенні і гроші взяла дружина. Я попросила дати мені квитанцію на сплачену суму. Як почув це Бахчеван, вискочив, кричить: «Тобі квитанцію? Я тобі зроблю квитанцію! Зараз зателефоную хлопцям у Первомайськ, щоб приїхали і порізали труби. Ось тобі і буде квитанція.»

 

Головне, що ця ситуація абсолютно типова. Навіть дивно стає, як такій великій кількості людей можна осібно і так швидко наплювати в душу. Інакше як розцінити, приміром, кинуті Володимиру Савченку, що сплатив, між іншим, всю суму, слова: «На колінах будеш стояти, а топитимеш вугіллям!»
І як дисонанс розбурханій атмосфері в селі – порядок та спокій у розташованій неподалік Берізківській школі-інтернаті, яку, користуючись нагодою, відвідала голова обласної ради. Школа і двадцять п’ять приватних помешкань опалюються, в приміщеннях тепло. Напевне, з однієї причини: як зазначила Тетяна Демченко, до газифікації школи-інтернату ніякий Бахчеван не має щонайменшого відношення. Як відчували тоді, проклали до школи окремий газопровід.

 

Петро ІЛЬЇН

 

Сообщение:

*

НОВОСТИ