Світова фінансова криза та розвиток банківської системи України

Новости, Экономика

  21 Ноя , 2009

Вплив світової фінансової кризи достатньо чітко продемонстрував нездатність вітчизняної банківської системи протистояти її викликам, мобільно пристосовуватись до постійно змінюваних ринкових умов і проявів потенційних ризиків її дестабілізації. У зв’язку з цим питання дослідження причин і наслідків глобальних фінансових криз на банківський сектор України є на сьогодні надзвичайно актуальним.

 

 

Україна є однією з найбільш уражених світовою фінансовою кризою держав, про що свідчать значні обсяги падіння ВВП та високі темпи інфляції. Очевидним у цій ситуації стає те, що причини її виникнення внутрішні.
Найбільшою проблемою у банківській системі України є нестабільність банківської ліквідності, що з самого початку спричинили іноземні інвестори, які в умовах світової фінансової кризи в спішному порядку повернули свої кошти до національних економік з метою їх стабілізації і більшої захищеності.

 

За інформацією НБУ, станом на 1 серпня 2009 року частка іноземного капіталу в капіталі банків скоротилася до 34,8 % порівняно з 39,1% станом на початок липня. Такі дії іноземних інвесторів, у свою чергу, спровокували вітчизняних корпоративних клієнтів банків, які в короткі терміни конвертували значні фінансові ресурси і вивели їх за кордон. Далі, по ланцюжку, це стало причиною ажіотажного вилучення гривневих вкладів населення та їх обміну на іноземну валюту. Посилились зазначені негативні тенденції банкрутством такого системного банку, як "Причорномор’я", що підірвало довіру населення до банків як основного джерела фінансових ресурсів. У 15-ти банках України запроваджені не тільки тимчасові адміністрації, а й мораторій на задоволення вимог кредиторів на різні терміни, а частка депозитів цих банків у загальному обсязі коштів фізичних осіб у банківському секторі перевищує 15%, що є надзвичайно загрозливим. Скорочення ресурсної бази банків зумовлено також і скороченням зовнішніх запозичень та виплат за зовнішніми займами, оскільки недостатність ресурсної бази українських банків спричинила їх фінансову залежність від міжнародних ринків капіталів через накопичення боргів. Хоча, на думку експертів таких міжнародних рейтингових агентств, як Standard & Poor’s та Fitch, на зниження рівня ліквідності більшою мірою вплинули внутрішні фактори (слабка ресурсна база, нераціональна структура та низький менеджмент ліквідності).

 

Вагомою причиною кризового стану вітчизняних банків є також надмірна їх активність на ринку споживчого та іпотечного кредитування, оскільки криза економіки погіршує соціальне становище населення, пов’язане зі зростанням безробіття, заборгованістю з виплат заробітних плат і їх знеціненням через інфляцію, що постійно збільшує кількість неякісних і проблемних щодо погашення банківських кредитів. За даними НБУ, станом на 1 липня 2009 року частка проблемних кредитів у сукупному обсязі наданих українськими банками позик зросла до 6,17%. З початку року проблемна заборгованість за кредитами зросла майже у 2,6 разу.

 

На сьогодні світова практика засвідчує те, що кожна держава вже аналізує ефективність запроваджених заходів, але в Україні до цього часу поки що не визначено плану конкретних дій, не розроблено модель поведінки тих чи інших секторів економіки і владних структур в умовах кризи. Конкретним прикладом цьому є те, що неефективно та "непрозоро" було використано перший транш стабілізаційного кредиту Міжнародного валютного фонду. Національний банк України (НБУ) до цього часу навіть не визначив, через які саме банки буде здійснюватись кредитування реального сектора економіки. Як інший приклад можна навести неефективне використання кредиту НБУ, наданого для фінансового оздоровлення ПІБ та невиконання інвестиційних зобов’язань його нових акціонерів. Нецільове використання 40 мільярдів гривень, які в порядку рефінансування було надано НБУ комерційним банкам, також не сприяє вирішенню кризових проблем, оскільки вони не були використані для кредитування матеріального виробництва. Частина з них була використана для погашення банківських депозитів, але значною мірою вони були використані банками на придбання іноземної валюти у спекулятивних цілях, що посилило ажіотажний попит на неї і, як наслідок, зростання її курсу, послаблення і дефіцит національної валюти.

 

Як бачимо, Україні та її банківській системі негайно потрібно використати повний арсенал запобіжних заходів, спроможних зменшити негативний вплив світової фінансової кризи і значною мірою скористатися потенціалом внутрішніх резервів для подолання внутрішніх кризових явищ.
Важливими завданнями протишокового регулювання у цьому напрямку є недопущення неконтрольованого та економічно немотивованого зростання зовнішніх запозичень, а також збільшення державного боргового тягаря.

 

Підсумовуючи викладене, слід зауважити, що всі фінансові кризи та подолання їх наслідків призводять до структурних змін банківських систем, оскільки банківська сфера є найчутливішою до їх впливу. З іншого боку, банки все-таки найбільш гнучкі структури в умовах ринку, тому вони найшвидше реагують на події, що відбуваються на міжнародних фінансових ринках. Головний урок, який має винести Україна з нинішньої ситуації, – це своєчасно прогнозувати як зовнішні, так і внутрішні кризові явища, розробляти механізми їх упередження та пом’якшення.

 

 

 

Тетяна РОЖКО, студентка спеціальності "Оподаткування" університету "Україна"

 

Консультант: доцент кафедри Л.Ю. МАРКІНА

Сообщение:

*

НОВОСТИ