Іржа, що нищить Україну

Новости, Общество

  1 Дек , 2009

Минулої п’ятниці, 27 листопада 2009 року, за ініціативи Миколаївської обласної ради, Миколаївської міської ради та Головного управління державної служби України, Інститут державного управління Чорноморського державного університету імені Петра Могили провів «круглий стіл» з актуальних питань роз’яснення та впровадження положень Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції».

 

В роботі «круглого столу» взяли участь представники Головдерж-служби, територіальних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, керівники та представники правоохоронних органів, учені Інституту державного управління ЧДУ імені Петра Могили, які безпосередньо долучені до підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

 

 

Роботу «круглого столу» відкрив вступним словом ректор ЧДУ імені Петра Могили, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Леонід Клименко: «Чорноморський державний університет імені Петра Могили утворювався як університет, в якому немає корупції». Можливо, саме тому, що завдяки принциповій позиції ректора та його однодумців у цьому університеті немає місця корупційним проявам, ЧДУ має у своєму складі Інститут державного управління, основним завданням якого є підготовка магістрів дер-жавного управління за спеціальністю «державна служба».
З доповіддю «Пріоритетні зав-дання сучасної системи державної служби в Україні в контексті впровадження Закону «Про засади запобігання та протидії корупції» виступив начальник управління державної служби Головного управління державної служби України в Миколаївській області Володимир Апанасевич. Новий Закон «Про засади запобігання та протидії корупції», який набирає чинності з 1 січня 2010 року, визначає основні засади запобігання та протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

 

Володимир Володимирович звернув увагу, що новим законом значно розширюється як перелік вчинків, що набувають ознак корупції, так і коло суб’єктів, які можуть бути притягнуті до відповідальності за вчинення корупційних правопорушеннь.
Дійсно, Закон «Про засади запобігання та протидії корупції» у порівнянні з чинним до 31 грудня 2009 року Законом «Про боротьбу з корупцією» значно розширює коло суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення:

 

1. Суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є:
1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування:
а) Президент України, Голова Верховної Ради України та його заступники, Прем’єр-міністр України та інші члени Кабінету Міністрів України, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;
в) державні службовці;
г) посадові особи місцевого самоврядування;
ґ) військові посадові особи Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань;
д) судді Конституційного суду України, професійні судді, народні засідателі і присяжні;
е) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, дер-жавної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;
є) посадові особи і працівники органів прокуратури, дипломатичної служби, митної служби, державної податкової служби;
ж) посадові та службові особи інших органів державної влади;
2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування:
а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, але одержують заробітну плату за рахунок дер-жавного чи місцевого бюджету;
б) члени окружних/територі-альних та дільничних виборчих комісій;
в) керівники громадських організацій, які частково фінансуються з державного чи місцевого бюджету;
г) помічники-консультанти на-
родних депутатів України та інших виборних осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету;
ґ) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, експерти, оцінювачі, арбітражні керуючі, незалежні посередники чи члени трудового арбітражу під час розгляду колективних трудових спорів, третейські судді, а також у встановлених законом випадках інші особи);
д) посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому, адміністративному або судовому органі іноземної держави, а також інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства);
е) посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені);
3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків в юридичних особах, а також фізичні особи – підприємці;
4) посадові особи юридичних осіб, фізичні особи – у разі одержання від них особами, зазначеними в пунктах 1–2 частини першої цієї статті, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди;
5) юридичні особи – у визначених законом випадках.

 

З доповіддю «Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» як складова частина законодавчого забезпечення боротьби з проявами корупції в системі державного управління України» виступив начальник Головного управління юстиції в Миколаївській області, заслужений юрист України Сергій Шаталюк. Також з доповідями виступили проректор, директор Інституту державного управління ЧДУ імені Петра Могили, кандидат технічних наук, доцент Володимир Ємельянов; проректор, завідувач кафедри державної політики та менеджменту, доктор історичних наук, професор Михайло Багмет; завідувач кафедри державної служби, доктор політичних наук, професор Микола Іванов.
Серед питань, які порушувалися під час «круглого столу», обговорювалися: «Головна мета та завдання Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.09 № 1506‑VI», «Суб’єкти правопорушень, пов’язаних з корупційними діями, та сфера застосування Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Корупція як реальна загроза процесу демократизації життя українського суспільства», «Проблеми законодавчого забезпечення боротьби з проявами корупції в Україні», «Головні напрямки боротьби з корупцією в системі державного управління України», «Розвиток громадянського суспільства як засіб подолання тенденцій зростання рівня корумпованості системи державного управління та місцевого самоврядування», «Удосконалення системи підготовки державних службовців як засіб боротьби з проявами корупції».

 

Стан корупції в Україні обумовлює багато чинників. Основні фактори випливають з недосконалої фінансової, податкової, приватизаційної, інвестиційної, промислової, господарської, митно-тарифної політики. Подальша «тінізація» економіки породжує й характеризує рівень корупції, а кримінальна та адміністративна статистика констатує лише результати боротьби з нею. Тому створення дієвої системи запобігання корупції, розроблення комплексних заходів для протидії цьому явищу, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків є одним із пріоритетів держави.
На міжнародному рівні Україна має репутацію надзвичайно корумпованої держави, про що свідчить її незмінно низький рейтинг за рівнем доброчесності, визначений за результатами досліджень, проведених протягом останніх років авторитетними міжнародними інституціями. Зокрема, індекс сприйняття корупції, визначений глобальною антикорупційною неурядовою організацією «Transparency International» за 2009 рік, становить для України № 146. Цей індекс сприйняття корупції показує, що корупція залишається дуже серйозною проблемою для України.
У рейтингу, де сприйняття корупції оцінюється за шкалою від 0 до 10 балів, у якій 0 означає тотальну корумпованість держави, а 10 – фактичну відсутність корупції, Україна отримала 2,2 бала і зрівнялася з такими країнами, як Камерун, Еквадор, Кенія, Сьєрра-Леоне, Східний Тимор і Зімбабве. З країн Східної Європи і колишнього СРСР Україна отримала такий же бал, що й Росія. Нижче у рейтингу відмічені Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан і Узбекистан. Дещо кращі рейтинги серед країн колишнього СРСР мають Естонія (6,6 бала), Литва (4,9), Латвія (4,5), Грузія (4,1). Останні місця в рейтингу займають Сомалі, Афганістан, Мьянма, Судан і Ірак, що мають від 1,1 до 1,5 бала, а перші місця – Нова Зеландія, Данія, Сінгапур, Швеція і Швейцарія, що мають від 9 до 9,4 бала.

 

Місце України у цьому рейтингу впало: у 2008 році вона мала 2,5 бала, у 2007-му – 2,7, у 2006-му – 2,8, у 2005-му – 2,6, у 2004-му – 2,2, у 2003-му – 2,3, а у 2002 році – 2,4. Що є тому причиною? Мабуть, те, що останніми роками в нашому суспільстві значно зміцнилися стереотипи терпимого ставлення до корупції. Вже в масовій свідомості переважної більшості громадян визнання суспільної шкоди корупції підпорядкувалося готовності обирати корупційні шляхи розв’язання проблем. Через ураження корупцією життєво важливих інститутів суспільства вона перетворилася на функціонально важливий спосіб їх існування. Не дивно, що це призвело до набуття корупцією ознак системного явища.
Як наслідок, суспільство змінило своє ставлення до корупції, а громадяни втратили здатність брати активну участь в антикорупційних діях. Суспільні відносини набули ознак псевдокомерції «ти мені – я тобі» у відносинах з чиновниками. Про ураження корупцією органів державної влади, органів місцевого самоврядування в Україні зараз говорять усі, як в Україні, так і за її межами. Вочевидь, і питання евроантлантичної інтеграції для України віддаляються у своєму вирішенні завдяки репутації корупційної держави.

 

Дослідники з «Transparency Inter-national» вважають, що у ситуації, коли в Україні, поряд із байдужістю суспільства, спостерігається послаблення заходів боротьби з корупцією, не доводиться очікувати чогось кращого на майбутнє, окрім «іще похмурішої перспективи» щодо такого ганебного явища в українській державі. Якщо такий темп падіння України в міжнародних рейтингах збережеться і надалі, то державі не уникнути тотальної бідності населення і нової хвилі масштабних кризових явищ. Крім того, серед наслідків такої тенденції не виключаються політична нестабільність, можливість економічних потрясінь і навіть військових конфліктів.
Корупція збагачує нечесних чиновників, але призводить до зубожіння народ, принижує гідність громадян, знецінює суспільну мораль, перешкоджає виробництву, заганяє в «тінь» економіку. Корупція є основною загрозою подальшого існування України як держави. Дорозбудовувалися…

 

Павло РЕПЕШКО
Фото автора

 

Сообщение:

*

НОВОСТИ