Миколаївський район: проблеми, перспективи, досягнення

Новости, Официально

  22 Дек , 2009

Села Миколаївського району, як і більшість населених пунктів області, мають складну історію з декількома часовими пластами, у яких переплітаються долі різних народів.

 

Так і наша кров, змішана з плином століть з кров’ю багатьох народів, і народила з Божою поміччю і Його Святим Промислом, той унікальний неповторний характер, який має сьогодні сучасний миколаївець.
Подібна доля спіткала село Трихати Миколаївського району…

 

…Точно ніхто не знає, ЯК і КОЛИ було засновано Трихати, і чому воно так називається. Але цікаво те, що корінними, так би мовити, династичними прізвищами у Трихатах є наступні: Кондратьєви, Цибки, Чайки та Чучуї. І принаймні останні три з них мають козацьке походження (до речі, представник однієї з цих династій Петро Цибко є Трихатським сільським головою).

 

Потім сюди прибули болгарські переселенці, пізніше – вихідці із різних куточків України та Росії.
А назва села, як вважають самі селяни, виникла тому, що тут колись жили три міцні багаті господарі зі своїми обійстями-хуторами. Вони й об’єдналися у село. За архівним документом, який люб’язно мені надала директор Трихатської загальноосвітньої школи Світлана Кравченко, у Трихатах була так звана «дитяча установа» ще у 1884 році.

 

Сьогодні ж освітній навчальний заклад, у котрому навчаються близько ста тридцяти учнів, має надзвичайно гарний вигляд. Фактично у нинішньому році новенька надсучасна яскрава будівля школи була здана «під ключ». Хвалебних епітетів будівельникам можна написати дуже багато, адже будівля зроблена чудово: великі просторі коридори, світлі класи, металопластикові вікна та двері. Усе це – за державний кошт. Сюди було вкладено близько дев’яти мільйонів гривень.

 

Але, так би мовити, рушієм, двигуном, який зрушив з місця таке надзвичайно нелегке і надзвичайно потрібне трихатівцям питання, став народний депутат України від Партії регіонів Микола Петрович Круглов. Саме завдяки його зусиллям та спільній праці сільської громади, органів місцевого самоврядування школа у Трихатах – одна з кращих в області!

 

Дуже гарний на селі і дитячий садочок. Тут відчувається рука доброї люблячої господині, завідуючої дитсадком Світлани Порок та її талановитого трудового колективу. Садочок комфортабельно облаштований для дітей. У нього є власна топкова, навіть із дизельним двигуном на випадок якоїсь форс-мажорної ситуації. У кімнатах – багато живих рослин, квітів, іграшок, картин, яскравих малюнків, корисної для дітей виховної інформації.

 

І тим паче сумно та болісно усвідомлювати той факт, що у такому надважливому питанні, як харчування дітей, є прогалина. Так, до прикладу, у раціоні повністю відсутнє м’ясо. Замість нього – оті злощасні курячі стегенця, про які вже так багато говориться на постійних комісіях та сесіях обласної ради, про які так багато пишеться у пресі.

 

Хоча, якщо викреслити пункт «відсутність м’яса», то все інше стосовно харчування тут добре. Наприклад, дитячий садок має достатній запас овочів та фруктів.
Мені здається, що ці стегенця курячі з’являються у наших селах через необізнаність. Я маю на увазі не знання про те, що ці продукти ШКІДЛИВІ. Ні, я маю на увазі інформацію про те, чому вони шкідливі! Як впливає на організм людини їх довготривале вживання. Ось у чому питання!

 

Люди слабко розуміють, що таке генетично-модифіковані організми (ГМО), і до яких страшних руйнівних наслідків, ОСОБЛИВО для прийдешніх поколінь, може призвести довге вживання продуктів з ГМО, у тому числі і курятини.
Фактично, не приведи Господи, це поступове уповільнене знищення нації шляхом підриву її здоров’я.

 

Тим паче постачання курячих стегенець замість нормального м’яса до ДНЗ незрозуміле для села Трихати, яке порівняно з багатьма іншими степовими селами має фінансову перевагу.

 

Поряд Ольшанський цементний завод, станція, де переганяють нафту, Трихатська підстанція електромереж, на якій працюють близько сорока чоловік. Недалеко й місто Миколаїв. Навіть для такого величенького села, як Трихати, де проживають близько тисячі ста чоловік, при бажанні роботу знайти можна. Сільський бюджет тут теж виконується нормально…

 

Також слід зазначити, що депутат сільської ради Валентина Пушкарьова від імені багатьох своїх односельчан – працівників ВАТ «Лазурне» – висловила вдячність голові обласної ради Тетяні Демченко за те, що Тетяна Василівна допомогла вирішити таке непросте для них питання, як розпаювання земель.

 

Тетяна Демченко побувала ще в одному селі Миколаївського району – Радсаді, де зустрілася з його жителями, у тому числі й з директором місцевого «народного музею», вчителем історії з величезним стажем Віктором Задорожним. Ця людина закохана у свою музейну справу, в історію свого рідного села Радсад. Воно, до речі, утворилося майже так само, як і Трихати, – з Бузьких хуторів. На цій плодючій землі жили козаки (Задорожний – це теж козацьке прізвище), селилися тут і росіяни, і греки, і німці. Потім за радянської влади тут було створено радгосп, який перетворився у потужне виноградарське підприємство «Радсад». Його очолює депутат обласної ради Микола Бялик.

 

Музей у селі гарний і професійно організований. Він налічує декілька кімнат. Одна з них присвячена стародавній історії краю, заснуванню села, Великій Вітчизняній війні. Друга кімната має експозицію більш пізнього періоду, аж до наших днів. Третя кімната присвячена «матері-годувальниці» населеного пункту – ВАТ «Радсад».

 

Віктор Задорожний про музей сказав наступне:
– Учні та вчителі радсадівської школи разом з нині покійним директором радгоспу Петром Григоренком починали створювати цей музей. Сьогодні ми тут проводимо екскурсії для жителів не лише села, але й інших населених пунктів нашої області. Студенти захищають блискучі курсові роботи у різних вищих навчальних закладах Миколаївщини по історії с. Радсада, його високій сільськогосподарській культурі. На мою думку, для молоді, для прийдешніх поколінь музей взагалі велика цінність. Він пов’язує між собою минуле, сьогодення та майбутнє. Він вчить піклуватися про пам’ять. Вчить поважати і любити своїх предків.

 

І ось дитина вже не відірвана гілка, а частина плодючої і ЖИВОЇ виноградної лози… Наразі ж музей потребує облаштування будівлі системою опалення…
Голова обласної ради пообіцяла розібратися в ситуації. Адже і сама Тетяна Демченко, й увесь депутатський корпус облради п’ятого скликання дуже уважно ставляться до історії, до пам’ятників та меморіалів Миколаївщини.

 

Так, до прикладу, разом із заступником голови обласної ради Володимиром Пащенком ми оглянули пам’ятники односільчанам-фронтовикам та усім тим, хто працював на ВЕЛИКУ І ВІКОПОМНУ Перемогу в тилу, у селі Трихати.

 

Пам’ятник – у гарному стані. Біля меморіальної дошки лежать квіти, як символ того, що нащадки не забувають героїв Великої Вітчизняної війни, що вони пам’ятають їх і безмежно їм вдячні за той ратний і трудовий подвиг – ПОДВИГ В ІМ’Я ЖИТТЯ!

 

Після робочого візиту до Радсада голова обласної ради провела особистий прийом у приміщенні Миколаївської районної ради. З-поміж іншого Тетяна Демченко розглянула проблеми водопостачання у Кіровській сільській раді, проблеми закінчення ремонту Улянівського дитсадка, інші звернення жителів району.
Після особистого прийому відбулося підбиття підсумків проведення Дня обласної ради у Миколаївському районі.

 

Радник голови обласної ради, голова постійної комісії облради з питань культури, науки і освіти, сім’ї та молоді, спорту Таміла Бугаєнко окреслила перед присутніми проблему, яка існує у селищі Ольшанське. У тамтешній школі навчається до чотирьохсот дітей. У закладі освіти немає взагалі харчоблоку. Як зазначила Таміла Іванівна: «Все, що мають діти, – це булочка та стаканчик соку». Немає власного спортзалу, немає актового залу…

 

Ці всі проблеми, звичайно ж, потребують термінового вирішення. Адже це НАШІ діти. Тетяна Василівна Демченко часто у своїх виступах зауважує, що у нас в області НЕМАЄ ЧУЖИХ ДІТЕЙ, ВОНИ ВСІ РІДНІ! І депутатський корпус обласної ради нинішнього скликання це підтверджує на практиці, турбуючись, у першу чергу, про освіту, медицину, харчування дітей тощо.
Окрім того, знову було озвучено проблему сільської медицини.

 

Три сільські дільничні лікарні – Радсадівську, Степівську, Ольшанську, не без допомоги уряду, хочуть перевести до розряду амбулаторій. Це пониження у статусі негативно вплине на сільську медицину. Мешканці навколишніх сіл залишаться без належного медичного обслуговування.

 

Уявіть собі: зараз, у таку сніжну морозну погоду, залишитися у селі, де часто мешкає переважна більшість людей похилого віку, без лікаря! Що краще – пройти сто метрів, або навіть півкілометра, чи їхати у районну лікарню за двадцять, а то й сорок кілометрів?! Відповідь очевидна…

 

На мою думку, фактично ліквідовувати у селі лікарню, прикриваючись красивими словами, як-то «реорганізація» чи «зміна статусу», це все одно, що у людини вирізати нирку, чи печінку або інший орган та ще й говорити при цьо-му: «Не переживай! Тобі буде без печінки краще!».

 

Одним словом, обласна рада у своїй непорушній, непохитній позиції стосовно того, щоб НЕ ДОЗВОЛИТИ закрити сільські школи, їх у більшості ВІДСТОЯЛА, тепер перед депутатським корпусом стоїть завдання відстояти сільські лікарні.

 

З цього випливає логічне запитання: навіщо тоді такий уряд, з діями якого ще й треба боротися, щоб відстояти інтереси села, його громади?!..

 

У завершальному слові голова обласної ради Тетяна Демченко сказала про те, що у Миколаївському районі є достатній кадровий потенціал, щоб добре працювати на благо громади району.

 

А заступник голови Миколаївської районної ради Сергій Григор’єв подякував представникам обласної ради за плідну співпрацю, направлену на спільне вирішення проблем, які постають перед органами місцевого самоврядування у цей нелегкий час.

 

Андрій ЧИЖЕНКО
Фото автора

 

Сообщение:

*

НОВОСТИ