«Піщані рейдери» Новопетрівки

Конфликт, Новости

  19 Дек , 2009

Ми часто, так би мовити, звинувачуємо політиків, уряд, банкірів, бізнесменів, олігархів, НАТО чи, навпаки, Росію у тих бідах, які ми маємо у власній державі.

 

Є у нас – українців (а можливо, і взагалі у більшості людей, судячи з того, що ми витворяємо з нашою рідною планетою) – іще одна дивна риса… Це жадібність, причому жадібність майже самовбивча, безглузда. Коли заради грошей ми нехтуємо власним здоров’ям, рідною землею і майбутнім своїх дітей.
У цьому я мав змогу переконатися під час поїздки до села Новопетрівка Новоодеського району.
Судіть самі…

 

Це село має свої корисні копалини. Воно розташоване на піщаних грунтах. Пісок тут достатньої якості, щоб використовувати його у будівництві. Але промисловий видобуток його неможливий, тому що поклади піску залягають на окраїні села поблизу лісового насадження «Новопетрівське урочище».
Та знайшлися люди, які в обхід законодавства, не сплачуючи ЖОДНОЇ КОПІЙКИ ДО БЮДЖЕТУ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, займаються видобутком піску.

 

При цьому страждає екологія. Земля навколо Новопетрівки нагадує прифронтові поля, що протягом довгого часу перебували під артилерійським обстрілом. Величезні рукотворні воронки, глибочезні ями. На тій землі тепер не можна ані будувати, ані випасати худобу (колись тут було пасовище загального використання), на неї навіть страшно глянути. Неначе велетенські рани з’явилися на тілі землі… Одним словом, екологічний баланс тут серйозно порушений.

 

Мало того, що сплюндрували Новопетрівську околицю, так від того ще й погіршилася якість води у мешканців сусідніх з незаконними кар’єрами дворів.
Окрім того, за свідченнями новопетрівців, самоскиди, які їдуть сюди за піском, привозять до лісу усіляке сміття.
Влітку ж, коли видобуток йде практично безперервно, гуркіт стоїть на всю околицю, від хмар пилу важко дихати.

 

Новопетрівський сільський голова Ніна Ревта говорить, що за добу в середньому вивозиться від двадцяти до двадцяти п’яти машин піску…
І це все при тому, що жодної користі сільській громаді з того немає.
Хто ж займається незаконним видобутком?!

 

У цьому й полягає найбільший парадокс – самі ж новопетрівці (є і конкретні прізвища, але поки що їх не друкуємо).
Чоловіки риють вручну і екскаватором.

 

Тобто новопетрівці своїми ж руками плюндрують власну землю, руйнують її екологічний баланс заради грошей, заради швидкого і надійного заробітку. Є й інші «піщані рейдери»…

 

Селяни згадували, що у Новопетрівці є навіть такий приклад, коли одна сім’я риє пісок під власним домом, створюючи ДЛЯ САМИХ ЖЕ СЕБЕ аварійну ситуацію.
Абсурд, який не можна пояснити.

 

Є свідчення про те, що деякі з цих «піщаних рейдерів» погрожували своїм сусідам – в основному жінкам, людям похилого віку чи то спалити хату, чи то побити тощо.
Деякі можуть сказати на захист копачів про те, що на селі немає роботи.

 

Але ж хіба здорові, міцні чоловіки, в яких вистачає сил копати пісок та навантажувати по двадцять п’ять машин на день, не можуть прогодувати себе і свою сім’ю хоча б навіть і підсобним господарством, утримуючи корову, свиней, птицю?

 

Я не розумію: як людина, яка виросла тут же, у Новопетрівці, яка хлопчиком бігала по цих піщаних луках, обабіч лісу, заради дорогих килимів, чи то прикрас для дружини, чи то автомобіля, чи навіть щоденної випивки, бере у руки лопату і СВІДОМО СПОТВОРЮЄ свою прекрасну землю, несучи біди їй, своїм односельцям і навіть нащадкам. Прірва вже на подвір’ї!

 

На що вони надіються, що вони накопичать гроші та виїдуть звідси?
Питання тут у тому, чи залишишся ти людиною, котра творить добро, чи будеш крадієм, розбійником на власній землі?!..

 

…Довірена особа від кандидата на пост Президента України Віктора Януковича, депутат обласної ради Олена Омельченко під час зустрічі з виборцями у Новопетрівці отримала скаргу від жительки зазначеного села, багатодітної матері Віри Волошиної, яка проживає по вулиці Набережна.
«Піщані рейдери» уже майже докопалися до її городу (видно на фото) і не зупиняють видобуток піску.

 

Олена Олексіївна звернулася до голови обласної ради Тетяни Демченко з проханням розібратися в ситуації. І ось з числа депутатів була сформована робоча група на чолі з Олександром Нагірним, до якої увійшли Олена Омельченко, Анна Павлова, Андрій Колесов.

 

Чотирнадцятого грудня робоча група виїхала до Новопетрівки, де зустрілася із заступником голови Новоодеської районної ради Миколою Джупініним, Новопетрівським сільським головою Ніною Ревтою, депутатом сільської ради Тетяною Хлівною, іншими службовцями, а також із Вірою Волошиною та її сусідами.

 

Робоча група на власні очі могла пересвідчитися у правдивості слів заявниці та у тій шкоді селу, якої завдають «піщані рейдери».
Показово ж і те, що правоохоронні органи району НЕ ВЖИВАЮТЬ ефективних заходів щодо ліквідації протиправної ситуації.

 

Детально розглянувши усі факти та вислухавши мешканців села, робоча група вирішила, що питання потребує дуже скрупульозного вивчення двома постійними комісіями обласної ради – з питань депутатської діяльності, етики, захисту прав громадян, боротьби із злочинністю та корупцією і з питань екології, охорони навколишнього середовища, природокористування та ресурсозбереження з подальшим винесенням проблеми піщаного «беспрєдєлу» у Новопетрівці та інших населених пунктах на розгляд сесії обласної ради. Крім того, направлено листи від депутатів обласної ради на адресу правоохоронних органів, як районного, так і обласного рівнів.

 

Будемо сподіватися, що депутатський корпус обласної ради нинішнього п’ятого скликання, який славиться своєю чуйністю до проблем людей і послідовністю, професійністю у вирішенні тих зобов’язань, які цей орган місцевого самоврядування на себе бере, допоможе новопетрівцям.

 

Та проблема ж тут, на мій погляд, у нас самих.
Коли ми перестанемо бути варварами на своїй землі?
Коли ми станемо на ній ПОВНОПРАВНИМИ І ЛЮБЛЯЧИМИ господарями?
Хто нам у цьому ж заважає?
Ніхто…

 

Андрій ЧИЖЕНКО
Фото автора
Від редакції. Ситуація, подібна до новопетрівської, на жаль, спостерігається в багатьох інших куточках нашої області. Сучасні варвари руйнують природу в гонитві за дзвінкою монетою, мало зважаючи на протести громадськості. Але так довго тривати не може, про що й свідчить увага до даної проблеми з боку депутатів обласної ради. Сподіваємось, представників обласної громади, нарешті, підтримають і державні органи, які в силу службових обов’язків мали б припинити знущання над людьми і природою.

 

Комментарии:

  1. Николай Терещенко:

    Офицеры МЧС на скамье подсудимых Почему люди, которые обвиняются в совершении уголовного преступления, продолжают находиться на службе?

    В ночь с 1 на 2 мая 2009 года в ресторане города Снигиревка Николаевской области молодежь веселилась на дискотеке.
    Все было хорошо до тех пор, пока кое-кому из участников дискотеки не захотелось дать волю рукам. Братья-близнецы Александр и Сергей Номировские при участии местного жителя Олега Чебаники избили жителя Снигиревки Дмитрия Б. (фамилию не указываю по этическим соображениям – Авт.)

    Правоохранители Снигиревского района, как и полагается в таких случаях, отреагировали на совершенное преступление – было возбуждено уголовное дело и проведено досудебное следствие.

    В ходе него было установило, что граждане Чебаника Олег Анатольевич, Номировский Александр Александрович и Номировский Сергей Александрович виновны в совершении действий, предусмотренных частью второй статьи 296 Уголовного кодекса Украины, а Номировский Сергей Александрович также совершил действия, подпадающие под часть первую статьи 122 УК Украины.

    Уголовное дело вместе с обвинительным заключением передано в Снигиревский районный суд, который приступил к его рассмотрению. 14 декабря 2009 года судом было принято решение перенести рассмотрение данного уголовного дела на 11 января 2010 года.
    Что же здесь не так? Подобных уголовных дел суды Украины рассматривают ежегодно не одну тысячу, и перенос рассмотрения дела – тоже обычное явление. Но вот жители небольшого города Снигиревки недоумевают по другому поводу – почему сидящие на скамье подсудимых люди (а братья Номировские – офицеры МЧС) до сих пор продолжают носить офицерские погоны и находиться на службе? Ведь им предъявлено обвинение в совершении уголовного преступления! У снигиревцев создаетс я впечатление, что кто-то из высоких чинов МЧС в Снигиревке и Николаеве заинтересован в том, чтобы братья Номировские вышли сухими из воды. Ведь понятия честь мундира и офицерская честь – для порядочных людей – вовсе не пустые звуки. Согласитесь, что ситуация, когда офицер Украины сидит на скамье подсудимых – очень даже странная.
    Еще одна интересная ситуация складывается вокруг третьего фигуранта уголовного дела Олега Чебаники. Он вдруг заболел и слег на лечение в Снигиревскую центральную районную больницу. Конечно, заболеть может любой человек. Но почему-то лечение этого больного в Снигиревской ЦРБ проходило своеобразно. Начальник управления охраны здоровья Николаевской облгосадминистрации Светлана Хотина даже вынуждена была создать комиссию, чтобы разобраться в ситуации с лечением больного Чебаники О.А. Так вот, комиссия, созданная приказом № 624-Л от 04.12.09 начальника облуправления охраны здоровья в составе И.Д. Дудлы – главного хирурга, председателя комиссии, С.Г. Сыча – областного внештатного нейрохирурга, О.В. Майбороды – судебно-медицинского эксперта Николаевского областного бюро судмедэкспертизы, провела служебную проверку, в ходе которой была рассмотрена медицинская документация (медицинская карта стационарного больного, акт судмедэкспертизы). Также комиссия встретилась с врачами Снигиревской ЦРБ, причастными к лечению больного Чебаники О.А., получила от них объяснительные записки. По результатам проверки комиссия пришла к выводам, что срок нахождения больного Чебаники О.А на стационарном лечении в снигиревской ЦРБ завышен и не соответствует «Протоколу предоставления медицинской помощи больным с сотрясением головного мозга», утвержденному приказом Министерства охраны здоровья Украины от 25.04.2006 г. № 245.
    Согласитесь, уважаемые читатели, что все это довольно странно. Офицеры, обвиняемые в совершении уголовного преступления, как ни в чем не бывало, остаются на службе, носят офицерские погоны. Еще один фигурант этого уголовного дела лечится в больнице больше, чем положено. Кое-кто в Снигиревке считает, что кому-то очень хочется замять резонансное преступление и увести от ответственности тех, кто его совершил. А может быть, все значительно проще и в ситуацию вмешалась матушка-коррупция?
    Автор публикации абсолютно не хочет, чтобы читатели подумали, что он оказывает давление на суд. Наоборот, я уверен, что суд примет справедливое законное решение. Просто мне думается, что кто-то должен ответить и за нарушение приказа министерства здравоохранения, и за то, что люди, которых обвиняют в совершении уголовного преступления, продолжают носить офицерские погоны и «служить народу Украины».
    Может, пора дать оценку тому, что произошло и происходит в Снигиревке?
    Николай Терещенко

    Из уголовного кодекса Украины
    Статья 296. Хулиганство
    1. Хулиганство, то есть грубое нарушение общественного порядка по мотивам явного неуважения к обществу, сопровождаемое особой дерзостью или исключительным цинизмом, —
    наказывается штрафом до пятидесяти не облагаемых налогом минимумов доходов граждан или арестом на срок до шести месяцев, или ограничением свободы на срок до трех лет.
    2. Те же действия, совершенные группой лиц, — наказываются ограничением свободы на срок до пяти лет или лишением свободы на срок до четырех лет.
    Статья 122. Умышленное средней тяжести телесное повреждение
    1. Умышленное средней тяжести телесное повреждение, то есть умышленное повреждение, не опасное для жизни и не повлекшее последствий, предусмотренных в статье 121 настоящего Кодекса, или вызвавшее длительное расстройство здоровья или значительную стойкую утрату трудоспособности менее чем на одну треть, —
    наказывается исправительными работами на срок до двух лет или ограничением свободы на срок до трех лет, или лишением свободы на срок до трех лет.

Сообщение:

*

НОВОСТИ