У цей морозяний Миколин день

Новости, Репортер

  22 Дек , 2009

Архієрейською службою відзначено пам’ять великого Божого Святителя Миколая Мирлікійського 19 грудня у Святомиколаївському соборі обласного центру. А ще свій престольний празник святкували 25 приходів на Миколаївщині.

 

Багато народів і племен на земній кулі з’єднані любов’ю до Святителя: він приклад і архіпастиря, й наставника, й керівника душі. Благосний, але і суворий, люблячий, по-батьківськи вимогливий, Святитель Миколай, як ні в якому іншому краю, близький нашій, руській землі і душі, й без перебільшення є найулюбленішим на Русі святим.

 

«Радуйся, великий благочестия столпе; радуйся, верных прибежища граде. Радуйся, твердое Православия укрепление; радуйся, честное Пресвятыя Троицы носило и похваление» – співав цього дня собор священиків на урочистій службі за участю митрополита Миколаївського та Вознесенського Пітирима – Миколи Петровича Старинського до постриження у чернецтво.

 

«Сьогодні ми прославляємо великого угодника Божого, ратоборця Христової істини, – говорив у святковій проповіді владика. – «Кими похвальными словесы возвеличим Святителя?». Ми бачимо його і тружеником, і творцем милосердя, і на молитві у храмі, в той час, коли ніхто не молився. Це був талант діяння Божого, який ще юним отроком ухилявся від мирських утіх та розваг ради навчання Слову Божому. (…) Нехай же і ми його молитвами сподобимося покірливості, стриманості – особливо у гріхах! – і прагненню до покаяння».

 

Владика також нагадав пастві про незчисленні дива у Славу Божу, явлені Святителем Миколаєм для спасіння і напучення людей ще за життя і, особливо, по відходу до Господа: як посоромив Арія-лжеучителя на Вселенському Соборі, як захищав безвинно засуджених, як позбавив від ганьби родину, як уже в близький нашому час вразумив радянську дівчину, відому тепер як Зоя Самарська, що від Різдва до Великодня «соляним» стовпом, нерухома, простояла за нешанобливе ставлення до угодників Божих (якщо вам трапиться, читачу, нагода переглянути новий фільм російського режисера О. Прошкіна «Чудо», в основі якого про цей випадок, не пропустіть – авт.).

 

Як і ведеться в престольні свята, по службі і Хресному ході всіх бажаючих запросили до святкового столу. Якраз на цю мить принишкнув злий поземок, присмирнів мороз і милістю Божою сонце заволоділо небом і землею – краєм, що носить ім’я на твою честь, угоднику Христовий Миколаю!

 

Олександр СЕМАШКО
Фото автора

 

Сообщение:

*

НОВОСТИ