rp.mk.ua

В «Голосе Украины» № 10 від 22 січня 2010 р. привернула увагу стаття «Война продолжается?» за підписом Андрія Шкіля з фракції БЮТ, в якій викладається точка зору щодо долі ветеранів УПА. Так от, прочитав, пане Андрію, Вашу точку зору, де Ви, піклуючись про долі ветеранів ОУН-УПА, закінчуєте свою думку так: «Учитывая такую перспективу, хочу сказать ещё раз (адресуя это всем, кто способен слышать и понимать): борцы за Украину – ветераны ОУН-УПА – заслуживают того, чтобы их хотя бы немного уважали. Во всём государство им отказало и так».

І мені на згадку прийшла сповідь одного з тих, за кого Ви так турбуєтесь, – члена УПА Малкоша Володимира Михайловича. Ви повинні знати цього дивізійника. Він пише, цитую: «Івано-Франківський обласний суд при незалежній Україні, за яку він все життя боровся, у 1994 році вирішив, що не підлягають реабілітації всі ветерани дивізії «Галичина». Тобто не є визволителем!»
Можливо, Ви теж, як і суд, не зараховуєте його, як і всіх дивізійників «14‑ї Гренадерської дивізії військ СС (галицька №I)», якою командував генерал Фріц Фрайтаг, до борців за незалежну неньку? Справді, як можна у лавах фашистських загарбників, під їхнім командуванням та з їхньою зброєю боротися проти своїх співвітчизників? Та хіба тільки проти своїх українців?

Ніде не згадується про бої частин дивізії, які вони вели у Словаччині улітку 1944 р., після розгрому під Бродами. Коли разом з німцями проти словацьких партизанів була кинута й дивізія «Галичина». І в середині жовтня 1944 р. бої проти партизанів були настільки успішними, що була звільнена Банська Щавниця. Скількі патріотів‑словаків повбивали дивізійники, виконуючи каральні нацистські накази! З 21 січня 1945 р. дивізія вже у Словенії атакує тітовських партизанів, але без успіху. Бо може з успіхом боротися лише з беззбройним мирним населенням. Наслідила вона і в Австрії. Тому панічно боялася радянського полону. Той, хто встиг, здався янкі, решта – англійцям.
Отже, з одним загоном борців за незалежність України з’ясовано.
Тепер про відносини між дивізією СС «Галичина» і УПА. Провід ОУН-Б навіть направив до неї багатьох членів ОУН, щоб вони отримали високого рівня вишкіл, а Роман Шухевич видав для цього окремий наказ. Після краху під Бродами велике число вояків дивізії, які не змогли вирватися з оточення, вступило, або точніше, повернулося в УПА. А голову української Військової Управи, яка контролювала домовленість з німцями про створення дивізії, полковника Альфреда Бізанца вже після війни було заарештовано у Відні і страчено польським судом.

Тепер, що таке повстанська армія? І що таке армія взагалі? Багато є визначень щодо цієї установи, відомства. По-перше, це державна організація, яка утворюється, утримується, наглядається, контролюється і регламентується державою. По-друге – вищий законодавчий орган держави встановлює статути на мирний, військовий час, регламентує її діяльність. Встановлює організацію, уніформу, військові звання, посадові обов’язки, взаємовідносини між військовослужбовцями та інше. Можете, шановний пане, показати хоча би один статут цієї так званої повстанської армії? І останнє. Армія – це частина збройних сил, яка поєднує різні види та роди збройних формувань. Передусім, покликана для захисту своєї території, своїх кордонів. Які кордони мала Україна у ті часи? Чи у нинішнім визначенні? На якій мапі це було позначено? З ким це було узгоджено? Яка після цього може йти розмова про цю, як її назвати, як не зграя, банду.
Тому, про яке рівняння бандитів «в социальных правах с остальными ветеранами Второй мировой войны» може йти мова? Справжні ветерани в державних установах і формуваннях тилу і фронта робили єдину справу, щоб вигнати загарбників та їх прибічників, визволити свою Батьківщину та здобути Перемогу, розбудувати свою країну, залишити її міцною і квітучою своїм нащадкам.

Отже, і з другим загоном так званих визволителів та їхньою армією ми визначилися. Ви, відстоюючи свою точку зору, першим своїм кроком радите: «Признать ветеранов УПА участниками боевых действий, воевавшими за Украину». Ми вже вище визначилися, що армії, як такої, не було. Далі – на якому боці «упівці» воювали за Україну? А головне – проти кого? Тільки невеличкий нарис розповідає де і, головне, проти кого вели бойові дії «упівці», так звані борці за Україну. Якщо трохи придивитися, то до географії цих «бойових дій» можна додати Югославію, Білорусь, Польщу.

До речі, Сейм Республіки Польщі офіційно звинуватив УПА у злочині і прийняв постанову, яка давно готувалася з приводу 66‑річчя волинських подій 1943–1944 рр., де дії обожнюваної В. Ющенком ОУН–УПА чітко класифікуються як геноцид і етнічна чистка. За закордонними даними, від рук бандитів ОУН-УПА тільки у волинській різні були вбиті 180 тис. поляків. А всього з 1939-го по 1945-й роки загинуло понад 500 тисяч чоловік.
28 березня 2007 р. представник Ліги польських родин віце–маршалок Януш Доброш заявив, що його партія розглядає можливість звернення до України з вимогою про виплату матеріальних компенсацій полякам – жертвам злочинів ОУН–УПА. Виплату пропонується здійснювати за аналогією з тим, як Німеччина відшкодовувала збитки сім’ям жертв Холокосту. Згідно із законодавством Польщі заперечення злочину геноциду і звеличування осіб, що його проводили, є найтяжчим кримінальним злочином. Це перше закордонне визначення злочинів ОУН. Наш північний сусід також планує впровадити аналогічну відповідальність.

Білорусь ще не забула Хатинь, де оунівці теж «відзначилися». Хоча «наші» знов попереду. Як повідомляє «Львівський інформаційний портал» від 10 грудня 2009 р., на сайті ВР України оприлюднено проект постанови «Про святкування пам’ятних дат і ювілеїв у 2010 році», внесений також від фракції Юлії Тимошенко – паном В. Яворівським. У проекті планується у 2010 р. відзначити 25 пам’ятних дат і майже 200 ювілеїв відомих політичних, культурних та громадських діячів. Планується відсвяткувати 90-річчя з дня народження тричі Героя СРСР маршала Івана Кожедуба й «одного з відомих членів Організації українських націоналістів Слави Стецька; 145‑річчя з дня народження митрополита Андрія Шептицького. На реалізацію проекту необхідно 50 – 60 мільйонів гривень». Пан Володимир трохи приховує, як і їхній шеф. Так, А. (Роман) Шептицький був митрополитом, главою греко-католицької церкви, графський спадкоємець, який підтримав створення дивізії СС «Галичина». Слава Стецько, який раніше мав ім’я Ярослав, 30 червня 1941 р. у Львові проголосив: «Українська держава буде тісно співпрацювати з нацистскою Великою Німеччиною, яка під керівництвом А. Гітлера». Ось яких «відомих» діячів пропонують відсвяткувати бютівці. Та й кого ж запросимо на це «свято» – гостей зі Словакії, Словенії, Білорусі, чи сусідів із Польщі?

Як пише Володимир Малкош: «Як відомо, на Нюрнберзькому процесі фронтові частини «Військ СС» теж визначено злочинними». Та вояки дивізії СС «Галичина» виконували не тільки фронтові, але й каральні функції проти партизанів. І якщо Україна визнає оунівців учасниками бойових дій, зрівняє їх у правах з рештою ветеранів Другої світової війни, вона візьме на себе відповідальність за усе те, що перед тим мовилося. Події довкола шельфу о. Зміїний говорять, що наші сусіди виконають свої обіцянки щодо матеріальних компенсацій своїм сім’ям.

А раз так, то хто буде сплачувати збитки, – Ви, пане Андрію, чи вся Ваша фракція БЮТ? А може, уся країна?
І останнє. Ви радите: «Снять с них все обвинения и уголовные статьи, по которым их бросали в тюрьмы и отправляли в лагеря». Але ж таке вже відбувалось у нашій «тоталітарній» країні.
27 березня 1953 р. вийшов Указ Президії ВР СРСР «Про амністію». Було звільнено з таборів і колоній 1181264 особи, засуджених до 5 років, а також за посадові, господарські та військові злочини. Перед тим, 12 лютого 1944 р., було звернення Президії та РНК УРСР «До учасників так званих «УПА» та «УНРА» про припинення ними боротьби проти українського народу. Гарантувалось помилування для тих, хто розкаявся. Потім, 27 листопада 1944 р., звернення Уряду і Президії ВР УРСР «До населення західних областей України», в якому знову гарантувалося прощення тим, хто повернеться до мирної праці. Енкаведисти не поставили до стіни та й не розстріляли оунівського зв’язківця з Рівненщини «комсомольця» Льоню Кравчука, сина пана Макара. Інших. Та й це не допомогло. 28 березня 1947 р. на півдні Польщі в бандерівській засідці був убитий генерал Вальтер (Кароль Сверчевський) – заступник Міністра оборони, депутат Польського Сейму. Ну, яка держава це стерпить? Тому у відповідь 28 квітня того ж року на цей злочин польські урядовці відповіли операцією «Вісла». І 13 серпня 1947 р. вийшла Постанова Політбюро ЦК ВКП (б) Г59/123 про виселення сімей активних оунівців у віддалені райони. Але і це деяких не зупинило.

Сучасні оунівці створили напіввійськові формування УНА–УНСО, представники яких беруть участь у бойових діях на боці бандформувань. Так, один з них, Сашко Білий, який воював у Чечні в загоні Ш. Басаєва, преспокійно мешкає у Рівному, ще й пишається своїми пригодами.
Пане Андрію, чи знаєте Ви те, що Європейський Суд з Прав Людини визнав дії радянського розвідника Василя Кононова героїчними, який знищив фашистських зрадників та найманців?
Отож перед тим, як подавати свій проект про чергову спробу реабілітації ОУН-УПА, зняття з них обвинувачень, у тому числі і закордонних, Вам, народний депутате, слід добре все зважити.

Олексій ПИЛИПЧУК,
голова Центру захисту правди Великої Вітчизняної війни
при обласній раді ветеранів України