Любому жіноцтву до 8 Березня присвячую

Культура

  6 Мар , 2010

Я ще не знав дівочих, ніжних чарів
Обніми, мене, коханий, обніми,
Шепотіли ніжно губоньки твої.
Я тоді неначе був німий,
Хоч і виріс я серед гаїв.

 

Чи тому, що зовсім молодий,
Ще не знав дівочих, ніжних чарів.
Юність зріла веселковим дивом,
Не читав романів про гусарів.

 

Що там романи? Ріс я у селі,
Після війни в степу і ночували.
Голод діставсь не тілечки мені,
Майже усі нужду цю відчували.

 

А ти розквітла, цвіт твій пломенів,
Червоним сяйвом ніжної троянди.
Я був німий… В душі я сатанів,
Не міг я зрозуміть її… Насправді

 

Соромивсь я… Відчув серця биття,
Воно, мов пташка, в грудях калатало.
На карту клав юнацьке все життя,
Щоб тільки, люба, з мене не сміялась.

 

Мені шепнула: «Милий, обніми,
Хоч раз відчуй мої солодкі губи.
Не бійсь, серденько, ось, мене візьми!..».
І я насміливсь, взяв і приголубив.

 

І світ померк від незнайомих див,
По-іншому світило сонце й зорі.
В душі з’явивсь незвіданий мотив
Любовних втіх в юнацькому просторі.

 

З тих пір відчув: я вже дорослим став,
Згоден іти на смерть, а чи на подвиг.
З юнацтвом розпрощавсь, – любов пізнав,
Радів, що сповнився юнацької погорди.

 

Тож осмілів, дівчаток цілував,
Траплялось часто й гарних молодичок.
Та все життя лиш першу цінував,
І все життя ще сниться її личко.

 

Її нема. Могила вже в траві,
А я восьмий десяток літ полишив.
Все ніби наяву, ніщо не утаїв,
Живу тим днем, і досі днем тим дишу…

 

Вальс під гармошку юнак награє…

 

Світиться, світиться сонце моє,
Вальс молодіжний юнак награє.
Ті неповторні юнацькі роки
Знову торкнулись моєї щоки.

 

Молодість мила, – ти щастя моє,
Вальс під гармошку юнак награє.
Парочки плавно кружляють навкруг,
Навіть всміхається юності Буг.

 

В білої сукні лебідка моя,
Не зупиняйся, – танцюй так, як я.
Личко червоне, дівоча краса,
Підем аж вранці, як згине роса…

 

Світиться, світиться сонце моє,
Місяць на небі повільно снує.
Зорі сміються, – плачуть шкарпетки,
Туфлі скриплять, – дісталось підметкам.

 

Дівчино-любчино, серце моє,
Чуєш, серденько, нам вальс награє.
Й досі мелодія спать не дає,
Місяць на небі повільно снує…

 

Анатолій ВІТРЕНКО

 

Сообщение:

*

НОВОСТИ