В зоні особливої уваги

Новости, Общество

  27 Апр , 2010

Думаю, не погрішу проти істини, стверджуючи, що ні одна знаменна, чи навіть трагічна подія в житті народу України не проходить без участі в ній працівників міліції.

 

26 квітня 2010 року виповнилося 24 роки з дня Чорнобильскої трагедії. В ліквідації її трагічних наслідків активну участь брали і тисячі співробітників міліції України. При цьому безпосередньо опинилися в горнилі тих полум’яних подій 36 нинішніх пенсіонерів ОВС та 13 нині діючих співробітників Миколаївського гарнізону міліції. Про кожного з цих людей можна писати нариси. Але все ж таки серед широкого загалу особливе місце займає полковник міліції запасу Богдан Іванович Рублевський. Біографія його – типова для людини її покоління.

 

Для ліквідації наслідків трагедії на Чорнобильскій АЕС періодично, згідно з графіком, затвердженим МВС України, направлялись зведені оперативні загони, сформовані зі співробітників різних служб УВС. Один із таких оперативних загонів, сформований за наказом тодішнього міністра внутрішніх справ УРСР генерал-полковника І.Д. Гладуша, очолив підполковник міліції Богдан Рублевський. У цьому загоні нараховувалось більш ніж 300 працівників міліції з УВС ряду областей України. Серед них були оперуповноважені карного розшуку, відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності, інспектори ДАІ, пожежної служби, дільничні інспектори і міліціонери патрульно-постової служби міліції. 25 листопада 1987 року цей зведений оперативний загін прибув для несення служби в Чорнобильській зоні. І розташувався в приміщенні місцевого райвідділу внутрішніх справ.

 

Після того, як було швидко вирішено питання розміщення і харчування особового складу щойно прибулих, міліціонери негайно приступили до цілодобового чергування за графіком. При цьому функції, які довелося тоді виконувати міліціонерам оперативного загону, були значно ширші, ніж звичайне патрулювання вулицями безлюдного міста. Адже патрулювати їм доводилось на території майже всієї 30‑кілометрової зони відчуження, по периметру якої були розташовані контрольно-перепускні пункти. В’їзд і виїзд з небезпечної зони здійснювались за перепустками затвердженого зразка. При цьому труднощів під час несення служби у міліціонерів загону було хоч відбавляй. Так, у місті Прип’ять, на той час майже безлюдному, орудували мародери, які залазили в квартири евакуйованих жителів міста з наміром чимось там поживитись. Злодії цупили з покинутих квартир відео- і аудіоапаратуру, телевізори, музичні центри, килими, золоті прикраси, кришталь. Тому підполковник Б. Рублевський, який перед цим відрядженням мав досвід роботи заступника начальника Управління Державної служби охорони, наполіг, щоб у місті на базі місцевого вузлу зв’язку терміново встановили апаратуру для обладнання Пульту централізованої охорони квартир та інших важливих об’єктів. А міліціонери ВДСО взяли під свою надійну охорону всі під’їзди і перші поверхи житлових будинків міста. Після чого кількість різноманітних крадіжок тут дещо зменшилась. А господарі цих квартир, які згодом навідувались, щоб забрати своє майно, були задоволені таким станом речей. І висловлювали щиру подяку міліціонерам ВДСО за їх сумлінну і надійну службу.

 

Значний об’єм роботи міліціонерам оперативного загону додавала і наявність у 30‑кілометровій зоні майже 1500 осіб, які відмовились переїхати звідси в безпечні місця, «чисті» від смертельної радіації. Ця кількість «самозаселенців» з часом збільшувалась за рахунок людей, які, ігноруючи заборону місцевих органів влади, поверталися в свої домівки. Звісно, що магазини і аптеки в цих місцях не працювали. Тому міліціонери зведеного загону доставляли цим людям у віддалені села і хутори: продукти харчування, предмети першої необхідності і медикаменти. В цей період міліціонерам особливо дошкуляли зловмисники, які таємними стежками проникали в сільську глибинку, де нахабно і не боючись покарання за свої дії нишпорили у покинутих хатах у пошуках старовинних ікон, які згодом, нерідко заражені смертоносною радіацією, «спливали» у великих містах, осідаючи в приватних колекціях, чи навіть таємними каналами вивозились за кордон. Таких шукачів скарбів працівники міліції нерідко затримували на місці злочину і конфісковували у них ікони.

 

Та це були лише квіточки. Деякі нечисті на руку керівники різних ланок і навіть окремі посадовці намагались вивезти з зараженої території покинуті господарями автомобілі, побутову техніку, килими та інші цінні речі. Автомобілі, навантажені цим добром, інспектори ДПС ДАІ, які входили до складу оперативних груп, постійно «гальмували» на КПП, вилучаючи це майно, яке при перевірці дозиметрами нещадно «фонило».

 

Весь цей значний обсяг роботи міліціонери зведеного загону виконували у взаємодії зі своїми колегами з місцевих територіальних райвідділів ОВС. Адже вони на той час підпорядковувались в оперативному плані керівнику цього загону, підполковнику Богдану Рублевському. Той, у свою чергу, регулярно доповідав про хід роботи своєму куратору, першому заступнику міністра внутрішніх справ України генерал-лейтенанту внутрішньої служби Василю Васильовичу Дурдинцю, який високо оцінив роботу міліціонерів зведеного загону і, зокрема, підполковника Б. Рублевського. Бо той не керував цим процесом зі свого кабінету, а постійно перебував на всіх ділянках цієї багатогранної роботи, особисто вникаючи в усі її тонкощі і деталі.

 

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:

 

Рублевський Б.І. народився 26 квітня 1942 року в місті Болехів, Івано–Франківскької області, в сім’ї простих трударів. Тут він закінчив середню школу і в 1961 році був призваний на строкову службу, яку проходив у Миколаєві, де і залишився жити після демобілізації з лав армії. Працював токарем на СПБ «Машпроект».

 

У 1965 році за партійним набором Б. Рублевського було направлено в ОВС, і в званні молодшого лейтенанта міліції він почав службу дільничним інспектором Ленінського райвідділу міліції. Згодом проходив службу командиром окремого взводу УВС області. З 1971 по 1973 рік навчався на стаціонарі в Київській вищій школі МВС України. Після її закінчення працював старшим інспектором служби Миколаївського міського управління міліції. В 1974 році обіймав посаду заступника начальника Центрального відділу Державної служби охорони УВС області. В 1975 році був переведений у Відділ ДСО УВС області начальником відділу. В 1978 році став заступником начальника, а в 1980‑му очолив ВДСО УВС області, де і пропрацював до 1985 року. В 1985 році був призначений начальником Учбового центру УВС області. В 1987 році був переведений на посаду заступника начальника уже на той час Управління ДСО УВС області.

 

На початку 1988 року, з честю виконавши свій обов’язок, міліціонери оперативного загону повернулися в свої підрозділи. Разом з міліціонерами свого УВС повернувся в Миколаїв і підполковник міліції Б. Рублевський. Тут він продовжив службу на посаді заступника начальника ВДСО УМВС області. При цьому вміло використовуючи багатий досвід, набутий ним під час відрядження в Чорнобильську зону. В 1991 році, враховуючи накопичений ним багаторічний досвід роботи з людьми, особливо в незвичних, екстремальних умовах, тоді уже полковника міліції Богдана Рублевського призначили заступником начальника УВС області по роботі з кадрами, де він і прослужив до 1996 року.

 

Але роки неспокійної служби на відповідальних ділянках роботи і особливо місяці перебування в Чорнобильскій зоні таки далися взнаки, негативно позначившись на здоров’ї Богдана Івановича. Тому в 1996 році полковник міліції Б. Рублевський був змушений залишити службу і піти на заслужений відпочинок. На той час він був уже визнаний інвалідом ІІ групи з втратою 70 відсотків працездатності.

 

Здавалося б, нарешті для нього вже настав той час, коли потрібно нагально зайнятися покращанням свого здоров’я: поїхати на курорт або «засісти» на дачі. І забути про всі існуючі до цього проблеми. Але, звикнувши за роки служби завжди бути в гущі подій, серед людей, просто так сидіти склавши руки Богдан Іванович не зміг. Тому, відпочивши деякий час, пішов Рублевський працювати заступником начальника юридичного коледжу.

 

Сьогодні Богдан Іванович вже на заслуженому відпочинку. І весь свій вільний час із задоволенням присвячує спілкуванню з друзями, вихованню улюблених онуків. Адже вони зі своєю дружиною Світланою Василівною прожили у мирі і злагоді 45 років, народили і виростили двох прекрасних дітей. Син Олександр – нині приватний підприємець, а дочка Тетяна – підполковник міліції, працює у відділі інформаційних технологій УМВС області. Гідні своїх батьків і їхні діти. Так, старший внук Андрій працює в обласній прокуратурі, онука Ірина – в реабілітаційному центрі. Не відстали від них і молодші онуки. 19‑річний Юрій служить у війську. І Богдан Іванович сподівається, що той після служби в Збройних силах України продовжить сімейну традицію і піде служити в міліцію. Але особливу гордість у старшого Рублевського викликає його наймолодша онука і улюблениця Катя. В свої 14 (!) років та вже двічі завойовувала звання чемпіона світу з аерокікбоксингу серед юнацтва. Звісно, що її в подальшому чекає гарне майбутнє. Бо у всіх своїх дітей і онуків Богдан Іванович вклав значну частину своєї широкої душі.

 

У народі недарма кажуть, що все у нашому житті відносно. Так склалось і в нелегкому житті цієї поважної і шанованої людини. Адже 26 квітня у нього подвійна дата: 68‑ма річниця з дня його народження і 24‑та з дня Чорнобильскої трагедії, до ліквідації жахливих наслідків якої він доклав велику частину своєї душі і втратив певну частину свого здоров’я. Та, звісно, долю не обирають, це вона обирає тебе. Тому Богдан Іванович на неї не скаржиться.

 

У зв’язку з днем свого народження Богдан Іванович приймає поздоровлення від членів Колегії УМВС області, діючих працівників міліції, яким він свого часу дав путівку для служби в ОВС, його колишніх колег по роботі, друзів і знайомих, які щиро зичать йому віка і здоров’я на довгі роки. Бо він того вартий. Адже весь його життєвий шлях – яскравий приклад для молодого покоління співробітників ОВС, як треба вірно служити народу України і дотримуватись присяги співробітника ОВС України.

 

Володимир ЗАЦЕРКЛЯНИЙ, член Національної спілки журналістів України, відділ зв’язків з громадськістю УМВС України в Миколаївській області

 

Сообщение:

*

НОВОСТИ