До 65-річчя Великої Перемоги

Культура

  6 мая , 2010

Слава переможцям!

 

По землі ішли палаючій,
Що була життя й любов,
Відступаючи і знаючи:
Шляхом цим ще вернуть знов.
До межі аж сталінградської
Плив гіркот густий потік.
І могилами їх братськими
Смерть позначила путі.
Під ключами йшли лелечими
І, як скреслі води лід,
Гнали німця у Німеччину,
Гнали з нашої землі.
Йшли війни шляхами битими
За кордонів уже шви,
Йшли Європи визволителі,
Переможці уже йшли!
Чи славніше є за військо те,
Що його звитяжний стяг
Над руїнами берлінськими
На собі проніс рейхстаг?
А скількох не дочекалися,
В цю хвилину й помовчи…
А живі до нас верталися,
Як запізнені ключі.
Шанувать їх удостоєна –
Поіменно і усім –
Вічна слава нашим воїнам!
Вічна пам’ять також їм!

 

Перед обеліском

 

Батькові і всім його землякам –
Куцурубчанам, яких забрала війна

 

Мов порушили спомини
Рани давньої шов…
Хай не тут ти похований,
Та сюди я прийшов.
Як же гірко багацько їх,
Тих, хто тут не лежить!
До могили мов братської,
Привела нас ця мить.
За далекими веснами
Іще дальша – війна…
Та над нами піднесені
Дорогі імена.
Камінь пам’яті світиться,
Наче вічний вогонь.
Щоб жили на цім світі ми,
Ви лишили його.
Щемність істини голої:
Все віддав, що лиш міг.
Друзі, схилимо голови
Перед долями їх.

 

С Днем Победы!

 

И лучи, словно солнца побеги,
Снова шелк синевы теребят.
И растут твои годы, Победа,
Поднимая над миром тебя.
Умываются майские дали
Теплым ветром родной стороны.
И звенит в орденах и медалях
Вечность эха минувшей войны.
Вспомним всех дорогих поименно,
Нам забыть их сердца не велят.
И на памяти нашей знамена
Станет выше сегодня Земля.
Заболят приутихшие раны,
Возвратится далекое вновь…
И, как пепел, несут ветераны
Седину от пожарищ боев.
Так священна та общая сила
И настолько бесценна она,
Что не может же быть, чтоб роднила
В этом мире нас только война!
Одолеем невзгоды и беды,
Как судьбы нашей общей навет.
Все мы дети единой Победы,
Значит, братья родные навек.
И грохочет салютов лавина,
И слезою туманится взгляд…
С Днем Победы, моя Украина!
С Днем Победы, большая Земля!

 

Чорний конверт

 

В чорному конверті з-під
фотопаперу ще з мого дитинства
зберігаються батькові
трикутники – листи з фронту.

 

І сам з головою вже в осінь
Давно я забратися встиг,
А в чорнім конверті ще й досі
Його, молодого листи.
Між ними й зробилася сива
Матуся тоді водночас…
Війна – листоноша носила
Листи ці від батька до нас.
Відкрию – і знову побачу:
Продовженням батькових слів –
Сліди моїх пальців дитячих,
Сліди на них маминих сліз.
Вмістилися повністю долі
Між давніми «звідки» й «куди».
І досі ще гострі до болю
Трикутників смерті кути.
Це батька всі довгі дороги,
Що стислись в короткі рядки.
Це всі його дальні тривоги
Про наші без нього роки.
Крізь десятиліття, – мов раптом,
Влучає у мене, як в ціль,
Угорське містечко, мов крапка,
Мов крапка в життя на кінці.
Відплинуло часу багацько,
Щоб зміг прочитать я їх сам…
Ніколи не бачений батько
Мені їх «на виріст» писав.
Писав їх, не вірячи смерті,
Дружині своїй молодій…
Як в урні, у чорнім конверті
Лиш порох від їхніх надій.

 

Безсмертя Перемоги

 

Скільки літ Перемозі? –
А вже шістдесят п’ять!
А вона все в дорозі,
А літа все летять.
А вона все в дорозі
До нових поколінь.
А вона на порозі
Всіх майбутніх творінь.
Все дрібне поряд з нею,
Все їй видно згори.
Вищі всіх над Землею –
То її прапори.
Скільки в неї вже значень,
Що лиш їй не рідня!..
Лиш на відстані бачиш
Велич славного дня.
І хвилина мовчання,
І салютів громи:
Наша пам’ять на чатах,
Наша пам’ять – це ми.
А вона все в дорозі,
А життя – її слід.
Скільки літ Перемозі?
Скільки вічності літ?

 

Ю.В. ЗІНЬКОВСЬКИЙ

 

с. Куцуруб Очаківського району

 

Сообщение:

*

НОВОСТИ