rp.mk.ua

Указом Президента України Віктора Януковича від 15 квітня 2010 року головою Кривоозерської райдержадміністрації призначено депутата обласної ради Павла Григоровича Бузінського.

Наше інтерв’ю з Павлом Григоровичем відбулося рівно після десяти днів його перебування на посаді голови РДА.

– Отже, Павле Григоровичу, ви на цій посаді не вперше. І минулого, і цього разу ви приходите до влади в нелегкий для країни, Кривоозерщини час. Маєте задоволення від цього призначення?

– Звичайно, я вдячний Президенту України Віктору Януковичу за довіру. А також за підтримку з боку голови облдержадміністрації Миколи Круглова. Та все ж, приступивши до своїх обов’язків із великою тривогою, розумію, що важку ношу маю нести. Взяти хоча б і те, що наповнення районного бюджету за 2009 рік становить усього 20 відсотків. Замість запланованих 62 млн. грн. наповнення становило 12 млн. Ці цифри говорять самі за себе. Тому й змушені лізти в державну кишеню. А кому потрібен такий бідний, відсталий район? У першу чергу від цього потерпають мої односельці, зовсім ні в чому не винні люди.

– Раніше працювалося краще?
– Усього було. Та все ж, коли був головою райдержадміністрації, ми мали 15 фондоутворювальних організацій, які забезпечували ринок праці в районі. 17 колективних підприємств, а з ними й механізовані загони, тваринницькі ферми, а це знову ж таки робочі місця. Прикро те, що цих організацій сьогодні немає, а через це й немає поповнення бюджету. Працювати було нелегко, але все ж у ті часи було збудовано міст через річку Бульбоку, що вкрай важливо для району, дорогу від села Бурилового до Тридубів, п’ятиповерховий будинок на 29 квартир. Добудовано двоповерхове приміщення райвідділу внутрішніх справ. Реконструйоване приміщення старої лікарні під інтернат для престарілих і одиноких людей. Та багато інших суспільно корисних справ. Це все робилося також за фінансової нестабільності в державі.

– Які плани на перспективу?
– Передусім робитиму все для того, щоб повернути Кривоозерщині її колишню славу – як у хліборобстві, так і в тваринництві. Переконаний, що так воно і буде. Бо живуть у нас завзяті, роботящі, мудрі люди. Спираючись на підприємців, медицину, культуру, освіту та досвід і мудрість ветеранів війни і, звичайно, при підтримці держави в агропромисловій політиці справи підуть на краще.

– А які плани щодо тваринницької галузі?
– У такому обсязі, як було раніше, тваринництво вже не відновити. Але все ж у моїх планах воно на першому місці. У сільській місцевості, та щоб не мати свого молока, годувати дітей згущеним, невідомої якості молоком – це просто абсурд. Нам усією державою слід працювати над тим, щоб закупівельна ціна піднялась на нього хоча б до двох гривень, щоб нас не дурили всілякі закупівельні організації. Отож є над чим подумати, є над чим працювати.

Що ж до використання землі, то мене дуже непокоїть ситуація із державними земельними паями. Зокрема те, що в районі лише 14 відсотків державних договорів оренди земельних паїв зареєстровано. Решта власників фактично залишились безправними, оскільки договори оренди з ними не узаконені. Крім того, орендарі не сплачують людям належні їм, відповідно до закону, три відсотки орендної плати за користування паями. Отож поставив завдання перед відповідними районними службами з’ясувати, скільки є земельних паїв, хто і яку суму сплачує за їх оренду, хто використовує землі запасу і, знову ж, як розраховується за це. Хто орендує ставки і скільки за це надходить коштів до місцевого бюджету. Приміром, у минулому році було зібрано понад 100 тисяч тонн зерна, а надходжень податку від усього того мали лише 1 млн. 186 тис. грн. Із оброблених у районі 61 тисячі га ріллі також зовсім мізерні податки. Як же в такому разі може функціонувати соціальна структура району, адже у її фінансовому наповненні левова частина повинна бути від цих доходів. Моя думка така – держава буде дбати про агропромисловий комплекс, тож і ми маємо відповідно дбати про неї, про людей.

– Павле Григоровичу, певно, й сьогоднішній семінар-практикум на тему «Завдання щодо виконання Закону України», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо збереження родючості грунтів» проводився з вашої ініціативи?

– Так, нехай повчаться аграрії, послухають розумних людей, почують кваліфіковані відповіді на хвилюючі їх запитання. Тут і сівозміни, і кадастр родючості грунтів, і забезпечення легалізації зайнятості населення…

Дуже вдячний заступнику начальника Держкомзему Катерині Вікторівні Василюк, заступнику начальника Миколаївської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» Ігорю Анатолійовичу Музиці за участь у семінарі та проведене навчання, яке пройшли не лише орендарі, а й сільські голови, і навіть я. Як говориться в народі, «вік живи – вік учись». Приємно констатувати, що люди залишились задоволені від почутого, бо багато чого й не знали. Днями влаштував зустріч своїх аграріїв із професором Академії наук М.М. Долею. Планую незабаром провести ще одну, на мою думку, важливу зустріч для нас із науковцями.

– Бачу, що ваш робочий день досить насичений і напружений…
– Певно, як і у всіх керівників. Дуже багато людей приходить і приїздить на особистий прийом. У кожного – свої наболілі питання, кожному треба допомогти. Ось провів нараду з перевізниками, бо в деякі села району вже й автобуси не ходять. Уже вдруге збираю аграріїв, знову ж таки хвилює питання екологічно-економічного обгрунтування сівозмін. Останнім часом у нас цього не дотримуються. По 3-4 роки поспіль на одному й тому ж місці сіють одну й ту ж культуру. Звідки ж, питається, бути врожаєві? Через це і не вилазимо із критики з боку облдержадміністрації. Тож поставив перед собою завдання зробити все можливе і навіть неможливе з тим, щоб вести господарювання на землі в чинному законодавчому полі та забезпечити професіональний підхід сільгоспвиробника до використання національного багатства країни – землі. У нас щодо цього, на мій погляд, склалася досить цікава ситуація. Надходжень в аграріїв начебто немає, а от видатки є. Питається, звідки ж взялися кошти? З цього та інших питань уже провів низку нарад за участю сільських та селищного голів, керівників сільгосппідприємств, фермерів, приватних підприємців, керівників організацій та установ райцентру. Сподіваюсь, це піде на користь справі.

– Розібратися у таких складних питаннях, достеменно знати, як і чим живе район, вам, певно, допомогла і попередня робота – директора районного Центру зайнятості?

– Не вихваляючись, скажу, що знаю, хто чим дихає, які є приховані резерви в тій чи іншій галузі виробництва. Хто ухиляється від податків, хто приховує справжні прибутки, земельні відносини, надходження коштів до місцевого бюджету. Взагалі економічне становище району. Ще не народилась така людина, яка б обвела мене у цих питаннях навколо пальця. Робота в мене така. Напевно, не всі знають, що якщо будемо і надалі так погано господарювати, то втратимо свій район як територіальну одиницю. Адже за останні 10 років у ньому ліквідовано 16 організацій, а з ними й тисячі робочих місць. Тож нам слід попрацювати до сьомого поту, щоб цього не сталося. А взагалі моє життєве кредо – служити людям. Разом зі своєю командою, сільськими та селищним головою, районною радою, очолюваною Василем Глухим, при підтримці держави та облдержадміністрації, обласної ради докладемо всіх зусиль, щоб нашій кривоозерській громаді жилося краще.

– Що ж, спасибі вам, Павле Григоровичу, за цікаву й змістовну розмову. Бажаємо вам успіхів у нелегкій, але такій потрібній кривоозерцям справі. Міцних нервів, терпіння, звичайно ж, здоров’я.

Брала інтерв’ю
Тетяна КОНОВАЛЬЧУК
НА ЗНІМКУ: П.Г. Бузінський веде особистий прийом громадян.
Фото Саніслава ЧИРКИ