Із Батумі – із золотом Європи!

Новости, Спорт

  9 Окт , 2010

У грузинському місті Батумі днями завершився молодіжний чемпіонат Європи. Юні учасники змагалися у різних вікових категоріях – до 8, 10, 12, 14, 16 і 18 років. Найуспішніше у складі збірної України виступив наш земляк Олександр Бортник, який приніс у залікову скарбничку національної команди медаль вищої проби – до речі, це єдине «золото» для українців! Щойно приїхавши поїздом до Миколаєва, наш герой одразу ж був запрошений до редакції «РП», де й розповів про перипетії європейських шахових баталій.

Сашко, який виступав у турнірі U-14 (тобто серед учасників віком до 14 років), попри сильний склад претендентів, одразу ж поставив собі за мету вибороти перше місце. По-перше, молодший із братів Бортників з коефіцієнтом 2302 мав статус рейтинг-фаворита. А, по-друге, Олександр на будь-яких змаганнях завжди намагається стати чемпіоном.

Утім, у шахах, як і у будь-якому іншому виді спорту, все вирішують не звання та прогнози, а майстерність, характер та воля до перемоги. Всі ці риси сповна притаманні герою цієї публікації. Ось і батумський шлях до зірок Сашкові довелося долати крізь неабиякі терни. «В партії з поляком, – розповідає О. Бортник, – я одразу ж перехопив ініціативу, проте суперник згодом організував небезпечну атаку на мого короля. Але, пожертвувавши двома пішаками, мені вдалося перевести партію в нічийний ендшпіль». Мало не втрутилася у перебіг турнірних подій і надзвичайна пригода: у самий розпал змагань значна частина української делегації отруїлася, через що, зокрема, не змогла виступити на звичному рівні Настя Рахмангулова з Миколаєва. Проте і тут Сашкові поталанило: він не вживав ті страви, в яких, як потім з’ясували, містилася кишкова інфекція.

Загалом тріумфатор європейської першості грав справді по-чемпіонськи – в красивому комбінаційному стилі, без жодного натяку на компроміс. Як правило, наш земляк отримував перевагу одразу ж після дебюту. Цьому сприяла як добра дебютна підготовка, так і слушні поради тренера Романа Хаєцького, з яким напередодні кожного туру Сашко детально вивчав манеру гри майбутнього суперника, а також моделював декілька варіантів ведення боротьби.

…Не програвши жодної партії, до останнього туру юний шахіст з Миколаївщини підійшов, відстаючи від лідера – росіянина Василя Усманова – на півпункта. Саме два головні претенденти на «золото» й зійшлися в очному двобої, щоб визначити найсильнішого. Звісно, аби здобути золоту корону чемпіона, Бортника влаштовувала лише перемога. Проти українця, який грав білими, Усманов обрав французький захист. Але коли на шостому ході представник Росії зіграв неточно, дещо відхилившись від теорії, Сашко цим скористався сповна. Ще декілька ходів – і позиційна перевага білих почала матеріалізуватися у виграш фігур. Подальші дії суперника нагадували агонію, й за 32 ходи все було вирішено. Олександр Бортник – новий чемпіон Європи! Нагородою за цей успіх став красень-кубок, золота медаль, диплом та ноутбук, про який Сашко мріяв давно. До того ж наш земляк підтвердив звання майстра ФІДЕ.

Першим про радісну звістку дізнався тренер чемпіона, який весь час був поруч, потім партнери по команді, мати, батько, друзі… З визначним досягненням новоспеченого чемпіона Європи від душі привітав і губернатор Миколаївської області Микола Круглов.

Щиро радіє успіху Олександра і наша редакція. «РП» розповідає про спортивний шлях братів Бортників – Сашка і Миколи – мало не з перших їхніх кроків у великих шахах. І я особисто не перестаю дивуватися: як у сільській глибинці народилися такі яскраві таланти, справжні діаманти та гордість Миколаївщини. Й справді: селище Олександрівка Вознесенського району, де проживає родина Бортників, навряд чи є шаховою Ойкуменою. До того ж батько юних вундеркіндів, інвалід другої групи, навряд чи може зарадити своїм синам матеріально. Та й на мамину зарплату прибиральниці далеко не розженешся. Але ж поїздки на тренування до Миколаєва та участь у різноманітних змаганнях, придбання спеціальної шахової літератури, користування Інтернетом потребують неабияких коштів. І важко навіть передбачити, як склалася б подальша доля Бортників, якби не щира допомога та сприяння з боку багаторічного директора обласного шахового клубу Миколи Шелеста та його наступника Павла Трощенка. Лише поїздка миколаївських учасників на батумський чемпіонат коштувала 34 тисячі гривень.

Доклали значних зусиль до майбутнього європейського тріумфу Олександра Бортника і колективи Миколаївської ДЮСШ з шахів (директор Руслан Хамзін), обласного шахового клубу (Павло Трощенко), і начальник обласного управління з питань фізичної культури і спорту Олександр Садовський, і президент обласної федерації шахів Олександр Мартинюк, і обласна влада, яка встановила іменні стипендії для молодих спортивних талантів. Та й тренер Роман Хаєцький, попри власну зайнятість, завжди знаходить час, аби виїхати до Олександрівки на тренування. І все ж усі спеціалісти, з якими я спілкувався, були одностайні: для подальшого прогресу родині Бортників бажано б було перебратися на постійне місце проживання до великого міста.

…А Сашко аніскільки не змінився за останні дев'ять років, відколи його знаю. Усе такий же рухливий, допитливий. І про свої шахові подвиги розповідає, немов про якісь буденні речі. Адже, як зізнається, той же європейський успіх – це хоч і важливий, але просто черговий крок на шляху до здійснення його заповітної мрії – стати чемпіоном світу серед дорослих. Нехай щастить тобі, юначе!

Андрій ТЮРІН
Фото Дмитра ЛАСКІНА

Комментарии:

  1. Виталий Шляпников:

    Молодцы чемпионы, прославившие Николаевщину, молодец автор публикации, который написал хороший материал.

  2. Николай:

    Шляпа, угомонись. Возврата в редакцию нет.

Сообщение:

*

НОВОСТИ