Фестиваль «Монітор»

Культура, Новости

  12 Фев , 2011

У Миколаєві 27-29 січня відбувся триденний літературний фестиваль «Монітор». Для міста корабелів фестивалі такого масштабу – велика рідкість. Участь у ньому могли взяти представники не тільки Миколаєва та області, а також поети з інших областей України. Хоча багато доволі відомих у літературному середовищі авторів з різних причин не змогли приїхати та виступити. Найвідомішою персоною серед гостей був Андрій Орловський, який представляв Одесу та творчу організацію «Бритва». Судді на фестивалі були колоритні: очолював судейську колегію відомий поет, член Спілки письменників Росії Аркадій Суров, разом з ним судили письменниця Тетяна Грачова та художник Андрій Чепурко.

Загалом, на перший день «Монітора» серед заявлених 30 поетів з’явилося лише 22, що дало змогу суддям без особливих труднощів відібрати 20 найкращих для другого туру. З другого туру, власне, й почалася справжня боротьба за перемогу. Представлена авторами творчість була найрізноманітнішою. Від модерної, авангардної поезії до більш класичних поетичних форм, читали навіть прозу, що дуже здивувало (бо не зрозуміло, за якими критеріями можна порівнювати поетичні та прозові твори). Було багато непотребу і графоманства, що відверто дратувало. Але вдячна публіка підтримувала всіх – одних сміхом і саркастичними вигуками «давай еще» чи «это шедевр», а інших бурхливими оплесками та криками «браво», «молодець». Але не ігнорували нікого: ні графоманів, ні поетів. Деякі через хвилювання могли забути текст чи збитися з ритму, в таких випадках їх активно підбадьорювали оплесками. Після другого туру визначили 10 найкращих, які потрапили до фіналу.

Отже, у фіналі зійшлися найсильніші, хоча багато з хороших митців не змогли пройти далі. Серед них особливо запам’ятався Олександр Кудін – чи не єдиний автор на фестивалі, який представив класичну, римовану форму вірша. Обхопивши обома руками мікрофон, із могутнім голосом та прямою поставою він дуже непогано виступив першого дня, а другого, скоріше за все розхвилювавшись, забував слова та виглядав не так упевнено. На фестивалі народжувалися нові художні стилі та напрямки. Наприклад, «джедаїзм», так його охарактеризував сам автор – Сергій Мєжуєв (Jeday). Його поезія відрізнялася своєю пронизливою меланхолійністю та відреченістю ліричного героя від світу. Зовсім новий стиль, названий автором «віртуалізм», представив на фестивалі Сергій Гололобов. Його творчість увібрала в себе найкращі риси постмодернізму та містила велику кількість релігійних, політичних ремінісценцій та алюзій, що було зовсім не зрозуміло для непідготовленого та необізнаного читача. У деяких моментах автор відверто знущався з залу. Але своєю неординарною поезією та декламацією (від спокійної до майже істеричної) Сергій Гололобов дуже сподобався слухачам, а після виступу приймав щирі привітання на свою адресу.

Вразила творчість Ксани Коваленко, насичена виразними образами, метафорами. У своїх творах Ксана то ласкаво запрошувала зал пограти з нею в «класики», то сміливо йшла «воевать мельницы», незважаючи на те, що «лошадям немного отмеряно». Була присутня і романтично-інтимна лірика, представником якої був Олег Дорош. Його ліричний герой перевтілювався від маленького тринадцятирічного хлопчика до янгола-охоронця, який благає повернути його назад на землю. Не обійшлося, звісно, й без гостросоціальної поезії, найкращі твори якої представили Сергій Войналович і Андрій Орловський. Останній розповів про життя різних верств суспільства, про «О..х продуктов Системы», про «Серые береты, угрюмые капюшоны, угловатость советских пальт, на заднем сидении – пьют водку с горла, закусывают огурчиком из кармана, синие мятые куртки, каре девяностых годов, темные лица, дрожащие руки, клетчатые платки».

І все це звучало так по-правдивому боляче та знайомо. А потім про нове молоде покоління, де автор підсумував, неначе виправдовуючись:
Нас разлагает порно, гордость, спесь.
хардкор ножем бьет наши уши.
Души.
Слушай
Вечность. Прими таких, какие есть.

Вирізнявся Андрій Орловський і своєю поривчастою, чуттєвою манерою читання та харизмою. Сергій Войналович натомість відзначився любов’ю до міцного словечка, не гребуючи іноді смачним і влучним матом. На «ура» була сприйнята вже легендарна «Бытовуха», яка розкриває тему людських стосунків та життя у всіх його «чудесних» проявах. Він розповів цілу азбуку про психотропні та наркотичні речовини у незвичному вірші «Алиса в стране чудес» та інші чудові твори. Але найбільш експериментальним та андеграундним поетом фестивалю виявився Євгеній Півень. Його інтелектуальна творчість була насичена образами та різноманітними метаморфозами, швидкоплинними та постійними перевтіленнями, вдало прикрашеними неологізмами та незвичними метафорами.

…Ты – психопат,
Душевная ничья, ничья душа, зеленый хвост природы.
Одежду сшил из клочьев от ручья.
Из тучных туч лепил себе народы,
Такие же ничейные, как ты.
(фривольные гламурные уроды),
Святые овощи и фрукты-ды-ты-ды.
Гибрид моралей, новая порода.
Ты – психошах…

Поети були настільки різноманітними та яскравими у творчості, що суддям, мабуть, було важко вибирати трьох достойних переможців. Тим часом, коли вони вийшли із залу радитись, хто ж переміг, там відбулася презентація альбому колективу «Radiosaygon». Боюсь гадати зі стилем, але це було щось на зразок індастріал-нойзу з елементами тріп-хопу. Якщо висловитись зрозуміліше: це була дуже експериментальна музика, яка часом уводила в транс постійно повторюваними ритмами та мелодією, а часом шокувала слух присутніх неочікуваним скрежетом та гудінням. Багато хто не витримував, і людей у залі з кожною композицією ставало все менше. В кінці залишились лише найстійкіші. І от, коли судді повернулися до зали, публіка стала прибувати. Аркадій Суров оголосив переможців. Результати виявилися такі: І місце – Євгеній Півень, ІІ – поділили Сергій Войналович та Андрій Орловський, ІІІ – Олег Дорош. Під загальні оплески переможці отримали свої грамоти, грошові винагороди та клубні карти, також в якості нагороди з творів 10 фіналістів буде складений альманах. На цьому фестиваль і закінчився. І хоча Андрієм Орловським було запропоновано послухати його ще раз, уже у більш розширеній програмі, але публіка була вже надто втомлена. Поети збиралися святкувати перемогу, а слухачі відпочивати та ділитись враженнями. «Монітор» пройшов успішно та, надіюся, не востаннє.

Олег ГОРДІЙ

Комментарии:

  1. Влад:

    классная статья)

Сообщение:

*

НОВОСТИ