Учні в білому кімоно

Новости, Спорт

  5 Фев , 2011

Ні для кого не новина, що жителям сільської місцевості важко знайти культурне заняття на дозвіллі. Єдине місце, де б люди могли відпочити, розважитись за межами власної домівки, – це Будинок культури. Сьогодні такі приміщення або не опалюються, або ж знаходяться в аварійному стані і взагалі не працюють. Така доля випала й Михайло-Ларинському Будинку культури, в якому давно вже не проводились ні концерти, ні інші заходи. Старше покоління знаходить собі заняття вдома, молодь розважається в місцевих барах, а школярі після уроків забавляються, бігаючи по вулицях чи сидячи вдома біля комп’ютерів.

Однак рік тому однієї осінньої днини в селі з’явилося оголошення, в якому зазначалося, що проводитиметься набір дітей та дорослих для занять з карате. На цю звістку відреагували скептично, але зацікавлено. Жителі села не знали, чи варто довіряти таким оголошенням. Проте в перший день занять дітей з батьками зібралось чимало. Чи то з цікавості, чи то справді з натхненням до навчання. Наймолодшому з охочих записатися в групу було лише чотири роки. У хлопчика загорілися очі, коли вперше побачив учителя в білому кімоно, що показував різні комбінації руками та ногами. Хтось у залі засміявся від неочікуваних голосних вигуків «Кіай!», а хтось уважно спостерігав за кожним рухом сенсея. Люди ще не знали, як реагувати на такий виступ, все було для них дивиною. Проте в кінці першого заняття охочих записатися виявилось багато.

Почались тренування. Зал у Будинку культури був холодним. Чим ближче до зими, тим нестерпніше ставало там займатися. Проте навчання не припинялися, наполегливість дітей та їхнього тренера Андрія Тарасова перемагала незручності. І тоді, згуртувавшись, батьки вирішили просити дозволу в директора школи на теплий шкільний спортзал. На що Любов Волошина погодилась. Група каратистів із задоволенням перейшла до гарного, зручного, а головне, теплого залу.

Діти старанно відвідували тренування, готувалися до іспиту, на якому мали отримати свої найперші білі пояси. Білий – лише перша сходинка до чорного поясу, але це крок, який є дуже важливим для дітей, оскільки в них з’явилось захоплення, мета займати призові місця на змаганнях, підвищувати свій фізичний та духовний рівень. Батьки, в свою чергу, спокійні за те, що їхні діти не сидять перед телевізорами, а займаються спортом, виховують у собі бойовий дух, упевненість.

Які не були побоювання батьків щодо дійсної реалізації занять з карате, однак на сьогодні (другий рік занять) молода команда домоглась високих результатів: склали п’ять іспитів, отримали дипломи, взяли вже кілька разів участь в обласних змаганнях, а токож на чемпіонаті України, де вибороли почесні призові місця і повернулися додому з медалями та грамотами. Задоволенню батьків не було меж. Вони із захопленням милувались своїми юними каратистами в білих кімоно. Бо ж хіба не приємно, коли твоя дитина, займаючись улюбленою справою, досягає високих результатів.

Під час цих занять у дітей виховується повага до товаришів, до старших – цьому їх навчає японська філософія, а конкретніше – їхній сенсей, тобто вчитель. Також молоде покоління розвиває увагу, кмітливість, покращує свій фізичний стан, удосконалює спортивні навички. А головне, що в дітей знайшлось захоплення, нові товариші, розширилось коло спілкування.
Хочеться побажати молодій команді здоров’я, натхнення, високих успіхів, нових вражень та подальшого фізичного й морального розвитку своєї особистості.

Тетяна ТАРАСОВА

Сообщение:

*

НОВОСТИ