Чорнобиль туристичний?

Новости, Общество

  14 Апр , 2011

25 років минуло з того часу, як світ облетіла страшна новина – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Кожен рік у засобах масової інформації до дати трагедії з’являється багато матеріалів з цього приводу. Дуже часто і нам доводиться писати про Чорнобиль. Але важко писати про те, чого не бачив своїми очима, про що знаєш тільки з газет, телебачення, Інтернету. І ось з’явилася така нагода – побачити те, про що знає все людство. Крім того, зараз усі ми спостерігаємо за трагедією в Японії. Навряд чи можна назвати це збігом, але за останні тижні до Чорнобиля пориваються іноземні туристи. Небачений ажіотаж змусив дирекцію атомної станції розробити у зоні відчуження офіційний туристичний маршрут.

Тому співробітники прес-служби МНС України організували для представників ЗМІ прес-тур до Чорнобильської зони відчуження і зони безумовного відселення. Звісно, така нагода випадає не завжди… Тому їду і я. Чотири автобуси «Богдан» оперативно-рятувальної служби з представниками ЗМІ вирушили у зону одним з тих маршрутів, за яким повезуть туристів.

Перша зупинка на контрольно-перепускному пункті Дитятки. Все дуже суворо. Представник охорони ретельно перевіряє у кожного документи та звіряє зі своїм списком. Чужі тут не пройдуть. Одразу вмикаю дозиметр, який я заздалегідь узяла на роботі. Показники у межах норми. Рушаємо до Чорнобиля.

Проїжджаючи, бачимо робітників, які «латають» дорогу, мабуть, готуються до 25-ї роковини, адже у день трагедії прибудуть президенти багатьох країн, а до Євро-2012 – туристи. Далі в деревах бачимо щось незрозуміле. Придивившись, розуміємо, що це покинуті доми. Їх вигляд лякає: розбиті вікна, зірвані дахи, крізь рештки яких ростуть величезні дерева. Заїхавши у місто Чорнобиль, очікували побачити порожні будинки, проте були здивовані тим, що поряд з покинутими багатоповерхівками стоять й обжиті будинки. «Це живуть працівники станції», – пояснює наш супроводжуючий Юрій Татарчук, представник агентства «Чорнобильінтерінформ». «Вони працюють вахтовим методом, по 3-4 дні», – говорить Юрій. Узагалі у зоні відчуження працює близько 8 тисяч чоловік: 3,5 тисячі – на станції, 3,5 – у зоні відчуження та одна тисяча – це підрядники.

Саме у Чорнобилі з нами провели інструктаж як себе поводити: не можна нічого самостійно їсти, пити, ставити на землю свої речі, ставати на мох та землю, лише на асфальт, вивозити будь-які предмети, а рухатися тільки в межах маршруту. Після того як ми ставимо під цими заборонами підпис, рушаємо у мертве місто – Прип’ять. Щоб туди потрапити, проходимо ще один КПП – Лелів – 10-кілометрова зона. Чим ближче ми під’їжджали до міста, тим вище становилися показники на дозиметрі.

Перша оглядова точка – центральний майдан, умовно названий ім. Леніна, хоча пам’ятника вождю пролетаріату там ніколи не було. Навкруги Будинок культури «Енергетик», універсам, ресторан і висотки. За чверть сторіччя будівлі поросли травою, мохом та деревами. Повірити, що у висотках ніхто не живе, дуже складно. Здається, люди пішли у справах і ось-ось повернуться. Заходити у будинки нам не дозволили, оскільки конструкції вже старі та у будь-яку мить можуть обрушитись. «У багатоповерхівках оселяються рисі, які вигодовують своє потомство у покинутих квартирах», – зазначає наш супроводжуючий. Йдемо далі. Попереду майданчик атракціонів та знамените колесо огляду. Представник МНС заздалегідь мене попередив, щоб до колеса я близько не підходила – дуже «фонить». І дійсно, чим ближче до колеса, тим показники дозиметра вище.

Взагалі, цікавий факт, що рівень радіації, наприклад на цій площі, дуже різний. Його показники постійно коливаються. У середньому, основний фон тут перевищував норму у дев’ять разів. А якщо дозиметр покласти на мох, який на цей час заполонив площу яскраво-зеленими плямами, то там показники взагалі перевищують норму у 50 разів. Наступати та ставити будь-які речі на нього не можна. Проте, як пояснює нам Юрій, нічого страшного не станеться, якщо хвилину-другу постояти біля цих «плям». Мовляв, адже Мінохорони здоров’я дало згоду на туризм. Але жити тут не можна. Проте це правило не поширюється на 211 самоселів. До речі, для мертвого міста Прип’яті картина досить жвава: неподалік від нас бачимо машину та автобус з іноземними туристами. Тур у зону коштує від 100 доларів за п’ять годин у зоні… «Я би не хотів назвати це туризмом. Це відвідування об’єктів Чорнобильської зони з повчальною метою», – зазначив заступник голови Державного агентства України з управління зоною відчуження Дмитро Бобро на прес-конференції у ході прес-туру. «Ще кілька місяців тому це було до десяти людей за тиждень, але вже зараз це сто людей за тиждень», – додав він. За словами Дмитра Бобра, це пов’язано з тим, що останнім часом установився чіткіший порядок відвідування зони відчуження і чіткіше розписана інформація про відвідування зони.

Наступна наша точка – оглядовий майданчик у 300-х метрах від реактора. Нас попереджають, щоб у жодному разі не виходили на газон. Показники на моєму дозиметрі на території, на якій дозволили знаходитися журналістам, зафіксували перевищення норми у 12 разів. Насолоджуватися видом смертоносної махини можна лише 15 хвилин.

Наприкінці подорожі кожен з нас на КПП Дитятки пройшов через спеціальну рамку, на зразок рамки металошукача. Автобуси та наші речі також перевірили дозиметрами. Все чисто, адже ми не порушували ті інструкції, під якими поставили свій підпис. Отже заморені, з новими враженнями, а головне – «чисті» – ми вирушили додому.

Світлана ВОДОЛАГА, помічник начальника УМНС України в Миколаївській області

Сообщение:

*

НОВОСТИ