Обличчя епохи, що минає

Культура, Новости

  12 мая , 2011

Одгриміла війна. Залишилась десь там, позаду, у минулому столітті, ба навіть тисячолітті, за десятки років до нашого народження. Нині ми святкуємо Перемогу, радіємо мирному небу, рахуємо роки по війні: шістдесят чотири, шістдесят п’ять, шістдесят шість… Нині ми вшановуємо ветеранів, тих, хто «став на захист», «ринувся у бій», «закрив грудьми», тих, «хто безстрашно виконав свій обов’язок». Тільки за цими «відважно» й «виконаними обов’язками» зовсім загубили Людину. Але ж не так вже й безстрашно все було, ветерани не роботи: отримав завдання – виконав – герой. Був і страх, величезний страх не прокинутися, не повернутися, не дожити. Страх не дочекатись, не вберегти, просто не витримати. Страх залишився й зараз, але інший: відчути себе забутим, покинутим, страх не побачити бойового друга на черговій зустрічі, страх стати непотрібним – державі, народові, нащадками, за яких боролися тоді.

Але є і радість: радість перемог, нових зустрічей, нових весен. Є веселий сміх, є власні родини, є школярі із квітами, які бодай раз, але приходять навідати, до яких приходиш сам, аби навчити, аби віддати краплину свого досвіду, своїх спогадів. Є звичайні людські емоції. І за почесними «герой», «ветеран», «учасник» живе просто людина.
Нагадали про це організатори фотовиставки, яка відкрилася 5 травня в обласному краєзнавчому музеї. «Лица уходящей эпохи» – влучнішої назви й не придумаєш.

Ось на фото чоловік в орденах і медалях схилився над могилою невідомого солдата: можливо, там похований хтось близький для нього? А ось інший. Посміхається, а навколо нього юрба дітлахів. А на тому фото зустріч поколінь: молодий безвусий солдат і старий сивий вояка простягли один одному руки. А он жінка, стара-стара, з глибочезними борознами зморшок на обличчі. Задумалася. Про що вона думає? Про що згадує? Невідомо. Тільки очі чомусь сумно поблискують. А там далі вже просто пенсіонери – не вояки, не герої, звичайні старигани, яких щодня бачимо на вулицях, але тільки тут, на фото, можемо ближче роздивитися їхні застиглі емоції.

Більше 500 робіт було подано на конкурс, більше 50 авторів з усієї України, Росії, Білорусії, Литви представили свої фотозамальовки для участі у конкурсі. Проводився він минулого року до дня святкування 65-ї річниці Великої Перемоги у рамках фестивалю мистецтв «Війна і мир» у Севастополі. Тоді 77 кращих фоторобіт було виставлено у севастопольському культурно-діловому центрі – Домі Москви. А напередодні 66-го Дня Перемоги виставка «приїхала» до Миколаєва.

– Перед вами прості люди, які живуть у наших містах і селах, але на долю яких випали тяжкі випробування війною, – сказала співавтор виставки Марина Степанова. – І не важливо, де ці люди були під час війни – в тилу, в евакуації, на фронті чи на окупованій території, – ми всім їм маємо низько вклонитися.

Виставка «Лица уходящей эпохи» триватиме протягом травня, потім продовжить свою подорож містами України. Знову й знову у кожному місті, з кожного фото ніби звучатиме: «Ось вони, люди, звичайні люди, яким вистачило мужності не зламатися, яким пощастило вижити, які, як ніхто, люблять життя. Пам’ятайте про них».

Тетяна КОРЕНКІВСЬКА
Фото Дмитра ЛАСКІНА

Сообщение:

*

НОВОСТИ