…В обійми моря і сонця

Новости, Общество

  11 Июн , 2011

Миколаївський обласний оздоровчий центр «Орлятко» – єдиний в Україні заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Розташований він у надзвичайно живописному місці на крутому березі Чорного моря біля села Рибаківка Березанського району. Тут цілісіньке літо за руку зі щастям живуть Петрики, Вовочки, Галинки і Світланки практично з усіх інтернатних закладів області. Хрещеним батьком цієї багатодітної сім’ї, яку з повним правом можна занести до Книги рекордів Гіннесса, бо налічує понад 600 дітей, можна назвати директора Центру Олексія Семеновича Могильова, що батькує тут вже 25 років. 10 червня ворота центру були широко відкриті, діти з радісними посмішками на обличчях наповнювали подвір’я своїми улюбленими піснями – відбувся довгоочікуваний заїзд на літній відпочинок. Ні, це не офіційне відкриття оздоровчого закладу, воно відбудеться пізніше, а все ж саме перший день приїзду і є для дітей справжнім святом.

– На кожного з них вже чекають світлі кімнати, ліжка з новенькою білизною, смачні страви у їдальні, – зауважує Олексій Могильов.
Голос упевнений, але відчувається хвилювання, бо сьогодні його не випускали з обіймів десятки дітей. У дитячих очах побачив надію на те, що саме він здійснить мрії, якими марили вони цілий рік. Ну, звичайно ж, він їх не підвів. Та й не він один турбується про дітей. Усі розуміють, що вихованці цього оздоровчого закладу – це, так би мовити, «державні діти», яким нема кого посіпати за полу спідниці, вимагаючи у мами створити гарний відпочинок. Тому роботою з підготовки Центру до літнього сезону перейнялися працівники Миколаївської облдержадміністрації, обласної ради, управління освіти і науки облдержадміністрації, медичних та інших закладів і служб. Олексію Семеновичу потрібно було скоординувати дії громадських організацій та державних установ з метою не лише створення належної матеріально-технічної бази, а й організації допомоги в оздоровчо-виховній роботі.

Здавалося б, продумано і зроблено все. Кадровий склад Центру укомплектований з досвідчених педагогів, які працюють тут багато років, є фахівці з фізичної підготовки, медичні працівники, залучені найгідніші працівники сфери обслуговування. А більшість вожатих підготовлені на спеціальних курсах із числа студентів вишів міста. Працюватимуть тут найцікавіші гуртки і школи, проводитимуться конкурси, вечори відпочинку і ще, мабуть, з добра сотня різних заходів на зразок екскурсій, мандрівок, карооке, виставок, свят печеної картоплі тощо. Саме тут традиційно відбудеться обласний фестиваль «Кришталевий дельфін», який уже кілька рокі як переріс у міжнародний. А вже наприкінці літа, підбиваючи підсумки літнього оздоровлення дітей, найкращих буде нагороджено почесною відзнакою «Орден дитячої любові». Це найцінніша нагорода за роботу з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Кавалерами ордена стали, може, трохи більше півтора десятка найдостойніших, тому і дорожать цією дитячою нагородою не менше, ніж державними відзнаками.

Олексій Могильов розповів нам історію створення цього оздоровчого комплексу.
На Миколаївщині сучасний фундамент інтернатського руху заклав у 60-х роках завідувач обласного відділу народної освіти Михайло Степанович Михальчук. А ось саме табори відпочинку для таких дітей першим став організовувати на теренах області його наступник Микола Леонтійович Рубан-Задольський. Його колеги згадували, як у 1967 році він привіз на берег моря біля села Рибаківки всіх керівників інтернатів і сказав:

– Десь на цьому місці відпочивав під час подорожі до Одеси Олександр Сергійович Пушкін. Історики запевняють, що саме звідси милувався він красотами острова Березань. І саме тут у поета зародилася думка написати «Казку про царя Салтана». Ось я й подумав, що варто було б якраз на цьому місці збудувати живу казку для дітей-сиріт – табір відпочинку. Нехай стоїть цей заклад як пам’ятник великому поету, бо для дітей він написав дуже багато і любив дитячу романтику.

Присутні споглядали крутий глиняний берег, вигорілу від пекучого сонця траву, побачили неподалік згорблену покрівлю якогось телятника і у багатьох закрався сумнів. Це відчув Микола Леонтійович і бадьоро мовив:
– За будівництво кожен директор інтернату буде нести персональну відповідальність. А тепер беремо сажінь, заготовлені кілочки і відміряємо 5 гектарів землі під забудову. На цій площі відіб’ємо ділянки для кожної школи-інтернату, яка власними силами і буде проводити будівництво табору для своїх дітей.

І, уявіть собі, лише за один сезон, за мізерні інтернатські кошти, але практично переїхавши сюди жити і працювати на ціле літо, педагоги власними силами звели і здали в експлуатацію прекрасний табір. Звичайно, з тих будівель до сьогодні збереглося небагато. Замість них постали красені-котеджі: просторі, з усіма зручностями. Сторонній людині і на думку не спаде, що в таких чудових умовах відпочивають діти-сироти.

– Біда дитини, яка не має батька й матері, – це у рівній мірі і біда держави, – підтримав нашу розмову начальник управління освіти і науки облдержадміністрації Валерій Мельніченко. – Тому вона у повній мірі бере на себе виховання таких дітей через дитячі будинки, інтернати. У нашій області працює 26 таких закладів, де виховується та навчається більше півтори тисячі дітей. Про те, які умови ми намагаємося створити дітям-сиротам, ви бачите на прикладі оздоровчого Центру. Знаєте, у цьому спільному домі все налагоджено, навіть незручно щось підказувати. Ми бачимо, як педагоги прагнуть зробити його тим об’єднавчим початком у вихованні внутрішньої свободи дітей-сиріт, який би допоміг їм надалі у самостійному житті.

…А берег синього моря вже обліпила гомінка дітвора. Заступник директора оздоровчого Центру Зоя Щербина нашвидкуруч вирішує якісь нагальні питання з директором. Навдивовиж цікава людина. Сама в дитинстві виховувалася в інтернаті, а потім усе своє життя присвятила таким, як і вона, сиротам. А якось зізналася, що веде записи про життя-буття своїх вихованців. Устигає викроїти хвилинку і для душі. Це при її зайнятості!

Наостанок спілкуємося з дітьми. Як би там не було, а вони тут є головними господарями.
– Як вам відпочивається?

– Чу-до-во!!!
Олексій Семенович розплився у посмішці. Відчувалося, що це коротке слово стало для нього найціннішою нагородою.

Йосип СТРУК

Сообщение:

*

НОВОСТИ