Миколаївське відлуння львівської альма-матер

Новости, Общество

  11 Июн , 2011

Так налаштована людська свідомість, аби пам’ятати перший клас, першу вчительку, перше кохання, першу поразку і перемогу та серед цього життєписного переліку, звичайно, своє місце посідає і вступ, навчання та отримання такого жаданого диплома, завдяки якому підкоряться всі вершини професійного всесвіту.

Спеціальностей, які здобували, здобувають і, безперечно, будуть здобувати у Львівському національному університеті імені Івана Франка, безліч, і всі вони відповідають вимогам часу. Та будучи, крім журналіста Миколаївської обласної газети «Рідне Прибужжя», ще й аспірантом факультету журналістики цього без перебільшення величного університету, хотілось би в рамках відзначення Дня журналіста і з нагоди 350-ї річниці університету представити миколаївській спільноті випускників-журналістів одного з найкращих європейських ВНЗ та запропонувати пригадати львівським викладачам своїх уже іменитих «південних випускників». Хто як не випускники-журналісти завжди найкраще представлятимуть та славитимуть свою альма-матер.

Отже, один із найстарших вищих навчальних закладів Східної Європи – Львівський національний університет імені Івана Франка – святкує цього року 350-ту річницю. Король Польщі Ян Казимир підписав диплом, який надав ієзуїтській колегії у Львові «гідність академії і статус університету». Спочатку тут викладали філософію, право, філологію та медицину. Згодом кількість спеціальностей збільшувалась, розширювались корпуси, змінювались офіційні мови лекцій.

Складною та багатогранною була історія закладу, співзвучна з історією міста. З 1939 року і до сьогодні університет носить горде ім’я Івана Франка. За роки незалежності України Львівський університет став одним із найпрестижніших закладів України, отримав високий міжнародний авторитет, став потужним науковим центром.

З вишем нерозривно пов’язані імена багатьох видатних випускників, які зробили вагомий внесок у світову науку. Серед них – мислитель, письменник, учений, політичний та суспільний діяч Іван Франко, відданий патріот, творець української державності Михайло Грушевський та інші відомі особистості.

Його випускників розкидано не лише по всій Україні, країнах колишнього Радянського Союзу, а й по всій Європі. Залетіла частина випускників поважаного навчального закладу і до нашої Миколаївщини.
Отже, знайомтесь, шановні читачі, та пригадуй своїх далеких випускників, величний університет.
Студент денного відділення, випускник 1982 року – Анатолій Білоножко. Журналістське ремесло припало до душі йому ще з 8-го класу, тому вибір спеціальності та університету були зроблені свідомо.

Дев’яносто відсотків його однокурсників, як зазначає головний редактор «Николаевских новостей», знайшли себе у практичній журналістиці. Після закінчення університету Анатолій Якович за розподілом потрапив до міста Первомайська Миколаївської області у районну газету. Проте і сьогодні з особливими почуттями згадує львівських наставників Цьоха, Максимовича, Петрушко та, безумовно, цікавиться долею і діяльністю рідного університету.

Нині Анатолій Якович – головний редактор громадсько-політичної газети «Николаевские новости» та спортивної «Николаевские новости-СПОРТ». Крім того, Анатолій Білоножко – відомий в Україні спортивний журналіст. Його коник – спортивна фотографія. На його рахунку – перемоги у творчих конкурсах, що їх проводили Національний олімпійський комітет України, ПФЛ України, Асоціація спортивних журналістів України. Лише Анатолій Якович серед спортивних журналістів спромігся бути на чотирьох Олімпійських іграх (2004, 2006, 2008, 2010 рр.). Анатолій Білоножко – член Міжнародної асоціації спортивної преси.

«Львівський національний університет залишається одним з найпопулярніших серед абітурієнтів та, безперечно, є центром, де відстоюють та плекають духовність, патріотизм, національну культуру», – зазначає А. Білоножко.

Ще один відомий у Миколаєві журналіст – випускниця факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка 1989 року Оксана Тихончук (Петруш).
Дівчинка з міста Самбір Львівської області за сімейною традицією отримала другу вищу журналістську освіту, яка стала провідною у житті. Після закінчення четвертого курсу спочатку на практику, а згодом з метою працевлаштування Оксана Михайлівна була направлена до Миколаївської газети «Южная правда». Так розпочалася плідна та цікава кар’єра журналіста.

Наразі заступник головного редактора газети «Вечерний Николаев», Оксана Михайлівна у розмові зазначає, що, можливо, поіменно називає й не всіх своїх наставників, кому завдячує ґрунтовною журналістською школою, але всіх пам’ятає. Це й О. Сербенська, і Й. Цьох, і В. Здоровега, Й. Лось, С. Кость, Ю. Петрушко, В. Лизанчук тощо.

Найстарший з плеяди львівських випускників, що й досі працюють, – Віталій Олійник.
Студент львівського університету 1962-1968 років заочної форми навчання, попри давність часу, з легкістю пригадує своїх прешоучителів журналістського ремесла, зокрема Й. Цьоха, П. Малого, Рябого, Григораша, В. Здоровегу. Та пишається тим, що навчався разом з відомими громадськими та культурними діячами – Є. Божиним, Л. Соколовським, П. Лехновським.

Віталій Миколайович Олійник – член Національної спілки журналістів України, редактор відділу АПК газети «Южная правда». Львівські газети першими відчули журналістське перо Віталія Миколайовича, проте ось уже понад сорок років він працює в засобах масової інформації Миколаївщини. Та зі Львовом налагоджений зв’язок і понині. У видавництві «Світ» вийшли друком три збірки новел Віталія Олійника: «Вуркан чорний», «Полонез Огінського», «Ферапонтові діти».

«Приємно відзначити, що медіа-простір нашої країни постійно розвивається завдяки потужній львівській журналістській школі. На шпальтах газет, в ефірі радіо та телебачення з’являється інформація, підготовлена об’єктивно, професійно, талановито, з розумінням повноти відповідальності перед суспільством та великим бажанням донести до свого читача, слухача і глядача правдиве слово та небайдужий погляд», – упевнено констатує Віталій Миколайович.

Розмова ще з двома випускницями вже 1976 року Валентиною Романюк (Вовченко) та Любомирою Стеценко розпочалася з перегляду їх випускного альбому. Потроху згадалося все: і студентське життя, і суворі викладачі, і випускні екзамени. Тим паче, що цього року влітку вони планують поїхати на ювілейну зустріч випускників.

Доля професійно зводила цих двох жінок – спочатку у навчанні, потім у роботі в газеті «Южная правда». Сьогодні Любомира Петрівна очолює газету «Щотижня», додаток газети «Южная правда». А Валентина Василівна також навік пов’язана з «ЮП».

«Журналісти – майстри слова, які не творять матеріальних цінностей, але саме вони великою мірою формують свідомість громадянина, його характер, поведінку, вчинки, активну життєву позицію. Їх матеріали поповнюють яскравими, незабутніми сторінками літопис нашої держави», – переконана Любомира Стеценко.

Наразі й мій своєрідний випуск у ЛНУ, тому добрими словами хотілося згадати тих викладачів, з якими довелося безпосередньо працювати та перейняти їх безцінний досвід. Зокрема М. Присяного, М. Яцимірську, Л. М’яснянкіну, О. Сербенську, В. Лизанчука, І. Крупського.

А. Білоножко, О. Тихончук, В. Олійник, Л. Стеценко, В. Романюк – ними пишається Миколаївщина, поважають колеги та на них рівняється молоде покоління журналістів, а вони своїми досягненнями та успіхами на професійній арені завдячують львівській альма-матер. Самовіддане служіння обраній справі, доброта і милосердя, чуйність і щедрість душі винагороджуються вдячністю і повагою мільйонів українців, яким ви несете розраду і тепло, допомагаєте долати життєві труднощі, додаєте віри і впевненості у завтрашньому дні.

Валентина СТЄКОЛЬЩИКОВА, член Національної спілки журналістів України, аспірант факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка
Миколаїв-Львів

Комментарии:

  1. Lavonn:

    This is a really intelligent way to aesnwr the question.

Сообщение:

*

НОВОСТИ