Такого врожаю старожили не бачили

Новости, Экономика

  16 Июл , 2011

Це вже, мабуть, хліборобська вдача така: сонце пече, піт очі виїдає, а вони ще й жартують, до лірики вдаються, довкіллям милуються.
– Погляньте, які гарні лелеки стернею ходять, – показує на поле тракторист Володимир Куницький. – Минулої осені, як ми це поле засівали, тільки парочка ходила, а тепер їх п’ятеро… Ми тоді у землю клали по два центнери посівного насіння, а тепер збираємо… по п’ятдесят з гаком центнерів. Ну, скажіть мені, хіба не лелеки на крилах нам урожай принесли?

Запитує, жартуючи, бо кому, як не йому, довелося на цьому полі працювати і вдень і вночі, щоб виростити такий дорідний урожай. У господарстві робочий цикл розрахований до хвилини. Техніка в полі знаходиться цілодобово, а це значить, що механізатори працюють у дві зміни. У полі трактори заправляють пальним, проводять поточні ремонти, обід та вечерю механізаторам теж доставляють на місце роботи. Про порушення трудової дисципліни чи, скажімо, пиятику тут і мови не ведуть. З такими вже давно розпрощалися. Та і як можна довірити потужні трактори «Кейс» чи «Ньюхаланд» ненадійній людині? Причому такий розпорядок дня не тільки під час жнивної кампанії, а цілорічно: під час підготовки грунту, посівних робіт, догляду за посівами…

– Нам треба заробляти гроші, утримувати свої сім’ї, тому військова дисципліна не заважає, а навпаки допомагає в роботі. Якби не висока відповідальність, не відчуття причетності до спільної справи, то б нічого не добилися, так би і працювали на розбитих вітчизняних тракторах. Ще три роки тому так і було. А тепер над агрегатом хмара пилу стоїть, а механізатор сидить у прохолодній кабіні і через комп’ютери керує такою махиною…

Раптом усі дружно розсміялися. Згадали, як один з них навідріз відмовився працювати на новому тракторі, поки директор майже силою його в кабіну не посадив. «Боявся чомусь цієї хитромудрої техніки, – пізніше зізнався механізатор. – Уперше як побачив панель управління, подумав, що у космічний корабель потрапив». Сьогодні він технікою оволодів сповна і по праву вважається майстром своєї справи.

Порозмовляти з хліборобами випало не просто так, захотів, зупинив трактор і балакай до схочу. На пусті теревені у них часу нема. Ми зустрілися під час перерви на обід. Харчі у поле привіз водій Микола Мілянич, веселий і дотепний чоловік. Мабуть, його також не випадково приставили доставляти механізаторам обіди та вечері, бо такий жартами та добрим словом завжди настрій підніме. Привернула увагу і така «дрібничка» – для кожного механізатора у закритому пластиковому посуді розфасовані перші і другі блюда. Обіди тут для працюючих безкоштовні, вірніше, за рахунок господарста. А годують усіх: своїх і залучених працівників. Меню складено так, щоб людина пообідала, як у хорошому ресторані: борщ, м’ясні блюда, салати… Бо, жартують механізатори, на голодний шлунок не про роботу думаєш, а про шматок хліба. Варто сказати, що куховарить теж не випадкова людина. А хороша господиня Наталя Якубовська, яка не тільки смачно готує, а прислуховується до запитів своїх «клієнтів», які для неї стали членами однієї сім’ї. Продукти у магазині не купують, а, як і належить добрим господарям, вирощують самі. У підсобному господарсті зростає птиця, нагулюють жирок свині.

З усього побаченого і почутого стало зрозуміло, що керує господарством хороший психолог і командир. Так і є. Генеральний директор ТОВ «ВВІ-Агро» Андрій Чічьота професійний військовий офіцер, за освітою юрист, а за покликанням хлібороб. Сам одесит, але місто його не приваблює, надто багато там марної біганини. Його завжди вабив степ. І хоча під час розмови він скупий на слова, але в душі, безперечно, лірик. Хто б ще міг так гарно сказати про степ, як не лірик: «Він, як капризна дівчина, то нахмурена, то замріяна, то весела і приваблива. Степ не можна не любити». Він стояв серед степу у капелюсі із широкими крилами і був схожий на справжнього сина степів. Жаль, що сфотографуватися відмовився.

– Про людей розкажіть. Вони на це заслуговують…
Господарство він прийняв у стані, як сказав водій Микола Тимофійович, повного розвалу. Довелося все починати з нуля. Відновили тік. Відбудували зернові склади, які майже повністю рознесли. Довелося і стіни класти, і крівлю ставити. І тепер на одному з них тривають ремонтні роботи. Закупили нову техніку: не тільки трактори, але і грунтообробні агрегати, оббризкувачі та інше.

– Заслуга в цьому наших людей, – ще раз наголосив Андрій Борисович. – Створити колектив було нелегко. Здавалося б, у селі, де проживає півтори тисячі людей, з робочою силою проблем не буде. А виявилося, що справжніх трударів можна на пальцях порахувати. За останні роки наша пропаганда через ЗМІ виховала споживачів, яким хочеться збагатитися задарма. Прийшла до мене жінка, пояснила, що їй потрібні 1000 гривень, бо син через тиждень прийматиме військову присягу. Для мене це святе діло. Але ці гроші людина може чесно заробити сама. Я запропонував жінці попрацювати на просапці соняшнику, з оплатою 300 гривень на день. «Ні, – відмовилася вона. – Ви дайте мені гроші». З такою споживацькою психологією ми не швидко відбудуємо нашу країну. Я вважаю, що всього можна досягти тільки працею. Трудівники нашого господарства це добре знають, а тому працюють на совість і мають гарні заробітки. А ми дбаємо про те, щоб створити для них хороші умови.

На запитання, як йому, професійному військовому, вдається успішно працювати на землі, Андрій Борисович відверто сказав:
– У мене є чудовий заступник – виконавчий директор Юрій Анатолійович Цуканов. Він місцевий, добре знає людей і відмінний господар.

Справді, Юрій Анатолійович з тих селянських коренів, якими відвічно славилося українське село: розумний, дбайливий, винахідливий. Додайте до цього вищу інженерну освіту і легко можна уявити, який він господар. Старожили кажуть, що таких високих урожаїв, як тепер, ці землі ще не знали. Але і вони не знають, якою працею досягаються такі високі результати. Керівники господарства у постійному творчому пошуку. Вони, якщо засівають поле, то обов’язково висококласним насінням, якщо готують грунт, то лише високоякісно, а посіви доглядають за всіма науковими рекомендаціями, використовуючи гербіциди, мінеральні добрива… Скажімо, на кожен гектар пшеничного поля витратили майже п’ять тисяч гривень. Тому і вродило воно рясно. А висівали сорти наших українських селекцій Одеського науково-дослідного інституту – «Годувальниця», «Скарбниця». Трохи поексперементували із сортами озимого ячменю. На 150-гектарній площі посіяли чеський сорт «Луран», німецький «Сіндірела» і наш «Достойний». Усі вони показали непогані результати – видали по 40 центнерів зерна з кожного гектара.

Про майбутній урожай турбуються заздалегідь. Сьогодні паралельно проходить дві важливі сільськогосподарські кампанії: збирання врожаю і підготовка грунту під засів озимих культур. Виходить, що на одному кінці поля ще працюють комбайни, а на іншому грунтообробна техніка.

– Розрив між збиранням і підготовкою грунту у 50 гектарів, – розповідає Юрій Цуканов. – Цей обсяг робіт один грунтообробний агрегат виконує за добу.
Але найголовнішим багатством він, як і генеральний директор, вважає трудівників господарства. Кожний з них розуміє, що ВАТ «ВВІ-Агро» – то не лише місце роботи, а їхній стабільний добробут. Буде господарство багатим, будуть жити в достатку і їхні сім’ї.

– У мене двоє дітей, – розповідає тракторист Віталій Оліярник. – Дівчаткам Діані і Сніжані по 2-3 роки. Вони хочуть мати гарні іграшки, чимось смачним поласувати, і я їм у цьому відмовити не можу. Заробітки у мене стабільні і досить пристойні. Шукати примарного щастя десь в іншому місці не збираюся, бо ніхто ніде на нас не чекає.

Такої думки всі трудівники, з якими довелося зустрічатися. Відповідальність у людей велика. Сумлінно працюють завідуюча током Наталя Кернична, завідуюча складами Ольга Лівінська. До речі, у складському приміщенні працює багато молоді, а наставники у них досвідчені трудівниці Людмила Чумачова і Галина Ільїна. Вони приймають зерно, засипають його в засіки на зберігання.

На добрі слова заслуговують усі механізатори господарства: Володимир Оліярник і Георгій Єгоров, Віталій Оліярник і Володимир Куніцький. Такої ж шани заслуговує механізатор з 32-річним стажем Анатолій Дубодєл, про якого генеральний директор сказав: «Хлібороб старої закваски». Мабуть, натякаючи на його великий досвід і виняткову відповідальність під час виконання будь-якої роботи.

ВАТ «ВВІ-Агро» – господарство з великою перспективою. У планах дирекції – створити сільськогосподарське підприємство європейського зразка. Нема сумніву у тому, що люди, які так турбуються про землю-матінку, обов’язково доб’ються поставленої мети. Не випадково над їхніми ланами кружляють лелеки…

Йосип СТРУК
Фото автора

НА ЗНІМКАХ: виконавчий директор Юрій Цуканов з тих селянських коренів, якими відвічно славилося українське село: розумний, дбайливий, винахідливий; Людмила Чумачова і Галина Ільїна у новому складі приймають зерно на зберігання; Анатолій Дубодєл – «хлібороб старої закваски», працює на сучасній техніці; тракторист Володимир Куницький жартома доводив, що врожай їм принесли лелеки; водій Микола Мілянич сьогодні в ролі офіціанта – пригощає обідом молодого механізатора Віталія Оліярника.
Адреса досвіду: Березанський район, с. Новофедорівка, ТОВ «ВВІ-Агро», тел: 067-792-99-99; 066-77-36-049.

Сообщение:

*

НОВОСТИ