***

Новости

  11 Авг , 2011

Учора друг редакції «РП» Анатолій Миколайович Вітренко відзначив свій 82-й день народження. Цей поважний вік новоодеський поет та прозаїк зустрів не лише у доброму гуморі та хорошій фізичній формі, а й зробивши собі святковий подарунок. Днями в Миколаївському видавництві «Іліон» побачила світ чергова, вже шістнадцята за ліком збірка віршів Анатолія Вітренка. Тож, вітаючи Вас, шановний Анатолію Миколайовичу, з Вашою датою, побажаємо не лише усіляких особистих гараздів, а й подальших звершень на літературній ниві. Так тримати!

ПОВЕДУ ТЕБЕ У ГАЙ
(Пісня)

Поведу я туди, де ночують тумани,
Синю стрічку тобі я в косу заплету.
Ніч злетить у гаю, я тебе не обману,
Якщо хочеш жар-птицю зловлю на льоту.

У зеленім гаю, там, де квіти не в’януть,
Я тебе, моя Любцю, до небес піднесу.
Хай кохання твоє в моє серце загляне,
Я до рідної хати на руках принесу.

Приспів:
Хай кохання моє твою душу зіграє,
Хай воно розцвіте, як жоржини в саду.
Як побачу тебе, моє серденько мліє,
Я кохано від тебе біду відведу.

У гайочку знайдемо білі квіти на щастя,
Я признаюсь тобі: «Ти навіки моя!»
Нехай нашу любов обминають напасті,
Щодня слухати будемо спів солов’я.

Вірю я: розійдуться в тім гайочку тумани,
Ми знайдемо стежу, що веде прямо в рай.
Серед квітів в гаю підшукаєм поляну.
Там, моя примадонно, своє серце віддай!

Приспів:
Хай кохання моє твою душу зіграє,
Хай воно розцвіте, як жоржини в саду.

Як побачу тебе, моє серденько мліє,
Я кохано від тебе біду відведу.

У НІЧ ГОЛУБИНУ…

Серце хвилюється знову і знов,
Так, як в юнацькі трепетні роки.
Слово магічне, чарівне – любов,
Юнкам приносило завжди мороки.

Перші побачення, перші слова,
Подих тамуючи, серце тріпоче.
Вперше хмеліє від слів голова,
Розум не слухає серце дівоче.

«Танечко – серденько», – каже юнак,
«Вітю – коханий», – мовить дівчина.
Перший цілунок – вірності знак,
В серденьку лишиться ніч голубина.

Вже на траві появилась роса,
I солов’ї вже заснули під ранок.
Чом розв’язалась у Тані коса?
Може, розкаже цю тайну світанок.

Мати спитає: «Де ніч провела?»
– З вечора слухала спів солов’я,
Потім стежина у гай завела,
Там із миленьким прощалася я…

ЛЕТЯТЬ АВТІВКИ ПО ШОСЕ

Летять автівки по шосе,
Куди це їх так біс несе?
I чути шерхіт: плачуть шини,
Одна за одною машини,

Ніби у танці, у фокстроті,
У самашедшому польоті…
Так розбиваються у цурки,
Розумні люди і придурки.

Середній клас, бувають «метри»,
В крові суцільні кілометри,
Летять з азартом по шосе,
Плач чути шинів голосне.

Рахунок йде вже на мільйони,
Зібрати всіх – це стадіони,
Статисти кажуть: без війни
Iде війна від сатани.

Самі собі втрачають вік,
Ще більш травмованих калік.
Дорога в квітах, у вінках,
В крові, не змита, просто жах!

Один кінець: хоч круть, хоч верть,
Залізний кінь приносить смерть.
А були ж люди – літаючі соколи,
Приземлились, копитами відцокали…

Сообщение:

*

НОВОСТИ