І кінці – у воду? (Андрій ТЮРІН)

Колись місцевість за Корабельним районом обласного центру вздовж лиману була справді райським місцем для відпочинку. У сосновому лісі влітку можна було знайти притулок від пекельного сонця, восени тут люди збирали гриби, вдихаючи цілюще повітря. Плесо ж Бузького лиману привертало увагу блакиттю доволі чистої води, де водилося вдосталь здобичі для любителів посидіти з вудкою.

Нині ж часи не ті. Вже багато років глиноземний завод рясно забруднює своїми відходами повітря, землю та воду. «Стоки» від півмільйонного міста також не сприяють екологічній чистоті південного Прибужжя. Гинуть дерева вздовж траси та в хвойних насадженнях, а скупатися в лимані наважиться не кожен сміливець.

Тож можна зрозуміти обурення дачників садового товариства «Металург», коли до всіх їхніх негараздів додалася ще одна. Наприкінці вересня вони спостерігали дивну картину: самоскиди, дощенту наповнені різним непотребом, розвантажували його… просто вздовж берега. Як повідомила редакцію ініціативна група з числа дачників КСТ «Металург», першого дня на берег було викинуто близько десяти самоскидів бруду, а наступного дня на означеному місці з’явився бульдозер, який навернув гори сміття ближче до води, поламавши при цьому дерева. Сталося це неподобство 22 і 23 вересня.

Отримавши гострий сигнал, у четвер, 29 вересня, ми виїхали на місце пригоди. Справді, на березі лиману, неначе щедрою рукою, рясно розкидані каміння, дошки, пластикові панелі, матраци, чиїсь діряві черевики. І все це пересипано брудною землею…

Оскільки зазначена територія входить до складу Галицинівської сільської ради Жовтневого району, та й, власне, розташована на краю села Галицинове, прямуємо за роз’ясненнями до органу місцевої влади. Сільського голови на місці немає, а секретар сільради лише розводить руками: про все знає лишень сільський керманич.

Що ж, телефонуємо по мобільному Галицинівському сільському голові Івану Назару. Висловивши порцію «компліментів» на адресу нашого головного редактора (свого часу Тетяна Миколаївна зробила серію резонансних матеріалів про діяльність місцевої сільської влади) та щиро здивувавшись, як ми знайшли його телефонний номер, Іван Васильович послався на зайнятість і пообіцяв наступного дня зателефонувати або навіть приїхати в редакцію та пояснити: що то за сміття і за чиїм дозволом воно опинилося на самісінькому березі лиману?

Та чекали ми марно. Можливо, Іван Васильович якраз переймався земельними питаннями, адже на теренах села стрімкими темпами зростають розкішні котеджі нових хазяїв життя.

Тому, «ілюструючи» дану статтю фотознімками з місця подій, офіційно просимо Галицинівського сільського голову І.В. Назара відповісти на поставлені вище запитання. Надсилаємо газетну статтю для реагування також до Державної екологічної інспекції у Миколаївській області.

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Комментарии:

  1. Турист:

    Да уж, засрали лиман, превратили в помойку

Сообщение:

*

НОВОСТИ