На орбіті журналістського неспокою

Новости, Общество

  29 Окт , 2011

Редактор тижневика «Єланецький вісник» Юрій Олексійович Латій сьогодні відзначає золотий життєвий ювілей – 50 років від дня народження. На посаді редактора він працює більше десяти років, але редакція районної газети є його рідною домівкою всі п’ятдесят.

Сьогодні вчені здатні пояснити найзагадковіші явища. Цікаво, які б обгрунтування знайшли вони для пояснення феномену Юрія Латія? А він такий. У 1961 році людство вступило у нову еру – космічну. Ім’я Юрія Гагаріна не сходило з уст кількохмільярдного населення планети. Коли у сім’ї директора Єланецької друкарні Олексія Терентійовича Латія і редакційної друкарки Світлани Тимофіївни народився первісток, то вони не замислювалися над тим, як його назвати. Звичайно, Юрієм. І зростав хлопець у редакційних кабінетах та друкарських цехах. Засинав під пісню друкарської машинки, грався під верстатами шрифтами, а першими словами разом зі словом мама були: кеглі, гранки та інші професійні вислови поліграфістів. Не дивно, що вже у сьомому класі у літературному конкурсі, оголошеному газетою «Молода гвардія», Юрій Латій став одним з переможців. І отримав право на пільгових умовах вступати до омріяного навчального закладу – Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. Запитаєте, в чому феномен? У древньому слов’янському імені Юрій. Дивним чином воно об’єднало навіть риси характеру з першим космонавтом: наполегливість у досягненні мети, пошук та скрупульозність у всьому, і навіть така ж світла посмішка на обличчі. А ще він обрав у житті орбіту вічного журналістського неспокою.

Під час навчання в університеті студента направили на практику до Очаківської районної газети «Чорноморська зірка», де редактором працював невгамовний і, погодьтесь, неординарний Всеволод Олександрович Ільїн. У перший день знайомства він без зайвих сентенцій сказав:
– Будеш виконувати обов’язки відповідального секретаря. Я терміново від’їжджаю у справах. Ти повинен разом з колективом до кінця дня випустити газету.

Редактор поїхав, а вони разом стали прикидати наступний номер газети. За допомогою колег швидко зорієнтувався у районних подіях, визначив пріоритетні теми… А до кінця дня вийшов у світ черговий номер «Чорноморської зірки». Колеги дивувалися, як так швидко він оволодів премудростями копіткої посади відповідального секретаря? А річ у тому, що після школи він вже працював у редакції. За перших учителів і наставників мав знаних журналістів Івана Миколайовича Петренка, Данила Максимовича Єфремова, Лідію Якимівну Гончарову, Валентину Миколаївну Перову – тодішніх справжніх «акул» пера. Єланецьку районну газету любили в області за сміливі публікації, за цікаві подачі і за невичерпну творчість. Юрій зростав у їхньому колі і не тільки вчився майстерності, а й пройнявся їхнім журналістським духом.

Після закінчення університету, за проханням редактора, він знову повернуся до Очакова. Тоді вже обзавівся сім’єю. Його дружиною стала красуня Оля – співачка, артистка, за посадою керівник районного відділу культури. Їх поєднала, мабуть, любов до художнього слова. Адже Юрій володів дикторським голосом і не було свята, на якому б ця красива пара не вела програму. В Очакові народився і син Олексій. Але хлопчик почав хворіти. Добре почувався тільки у Єланці, у бабусі Свєти. Отож довелося прощатися з морським узбережжям і повертатися до Єланця. Знову рідна газета і політ на орбіті неспокою.

Але у скрутні 90-ті роки, не з його вини, сталися події, через які довелося піти з газети і опинитися сам-на-сам зі складним екзаменом на виживання. Не одну долю зломила та страшна економічна криза в країні. Не встояли перед нею ні вчені, ні вчителі, ні відомі керівники, багато з них з «кравчучками» в руках шукали порятунку у Польщі, Росії, Румунії… Але багато так і залишилися на узбіччі того омріяного життя. Щось подібне чекало і на нього, але й у тих умовах він показав свій характер, наполегливість і принциповість. Юрій Латій виявився природженим підприємцем, швидко опанував ситуацію, уміло повів власний бізнес.

А редакція районної газети опинилася у надзвичайній кризі: грошей не вистачало, газета виходила на двох сторінках. А тут ще й редактор, уже пенсіонер, попросився на заслужений відпочинок. Тодішній голова райдержадміністрації Тетяна Демченко розуміла, що у такий скрутний час колектив редакції повинен очолити не лише добрий фахівець, а й умілий менеджер і організатор. Але де такого взяти? За всіма параметрами на посаду підходив Юрій Латій. Та чи погодиться успішний підприємець узятися за таку невдячну, неприбуткову справу? Адже все потрібно починати з нуля і, практично, на одному ентузіазмі. Правда, голова райдержадміністрації пообіцяла, що в кінці року, можливо, викроїть кошти з районного бюджету на підтримку свого друкованого органу. Для Юрія Олексійовича редакція була рідною домівкою. Він просто не зміг залишити колектив напризволяще, а ще знав, як і що потрібно робити, щоб вивести редакцію з кризи. Тому і взяв на себе цю нелегку ношу.

Почав, як і належить бізнесмену, з чіткого обліку. У бухгалтера своя бухгалтерія, а у нього своя. На столі лежить великий аркуш паперу, де він фіксує всі надходження до дрібної копійки. Придбав ксерокс, тоді рідкісний у райцентрі, який теж почав приносити певний, хоч і невеликий прибуток. Але плани мав грандіозні – створити на базі редакції сучасний комп’ютерний видавничий центр. Вільних грошей у районному бюджеті катма, а він наполягає на своєму, не дає спокою депутатам: виділіть кошти, інакше доведеться закривати редакцію! Виділили. Але коли? У передостанній день року. На їх використання лишилася доба, а не використає – гроші «згорять». Треба було бути Юрієм Латієм, щоб успішно «прокрутити» цю справу. Зважте, комп’ютерну техніку тоді можна було придбати лише у Києві. У новорічну ніч, коли єланчани у теплих оселях піднімали келихи за щасливе майбутнє, він стояв на трасі, виглядаючи своє щастя – вантажівку з обладнанням.

Врешті, вперше на Вознесенському поліграфічному кущі у нього запрацював видавничий центр. А районна газета також вперше у цьому регіоні стала щотижневиком і почала виходити на восьми сторінках. На чому удвічі зекономив кошти, бо тепер газету доставляли та друкували раз на тиждень. Тоді ж придбав вже не нового УАЗика, бо потрібно було чимось возити плівки офсетного друку до Вознесенської друкарні. Разом з водієм Сергієм Савельєвим розібрали його до останньої гайки. Самі ж і відремонтували, пофарбували, утеплили… Не машина, а лялечка. Вона і тепер, як нова, хоч за паспортом бігає трасою вже 31 рік.

Тижневик став улюбленою газетою єланчан. Її наклад (і це у найменшому за населенням районі області) зріс до 2,5 тисячі примірників. Самі ж читачі допомагають і коштами, бо 25% газетної площі займають їхні оголошення та привітання. За цікавістю матеріалів, за поліграфічним дизайном, жанровою палітрою газета різниться від інших – її, як висловився один з читачів, приємно тримати у руках.

А наповнюють її життям журналісти, яких виховав, навчив уже Юрій Олексійович. Вони його гордість – відповідальний секретар, а душею художник, Оксана Стурза, журналіст Маріана Кухаренко, нариси якої читачі ждуть з нетерпінням. Це молода і талановита завідуюча відділом листів Марина Котелевська, оператор комп’ютерного набору Світлана Іваненко.

Сьогодні редакція має підтримку з боку районних керівників: голови райдержадміністрації Андрія Добровольського, голови районної ради Олега Москаленка. З нею охоче співпрацюють керівники різних рангів, підприємств, організацій, фермери і приватні підприємці, велику підтримку газеті надають селищний і сільські голови. А головне, що для тисяч простих читачів вона стала порадником, розрадником і щирим другом. Для редактора – то найбільше щастя і нагорода. Значить, не дарма він обрав у житті орбіту журналістського неспокою.
З роси і з води тобі, друже!

Йосип СТРУК
Від редакції. Колектив «РП» щиро вітає свого колегу і друга нашої газети Юрія Олексійовича Латія з ювілеєм! Бажаємо терпіння, нових творчих пошуків, добробуту, людського і родинного щастя.

Комментарии:

  1. продажа кухоной мебели в броварах олди | продажа кухоной мебели в броварах олди:

    […] мебель кухонная Освітній Навігатор – Наукові роботи На орбіті журналістського неспокою | rp.mk.ua Liên hệ quảng cáo tại vị trí này: 0996169992 – Mr-Minh Nhấn nút [+1] Phía […]

  2. кухонная мебель эконом класса | кухонная мебель эконом класса:

    […] белый фасад плёнка польша купить киев http://thebat.com.ua/news На орбіті журналістського неспокою | rp.mk.ua Liên hệ quảng cáo tại vị trí này: 0996169992 – Mr-Minh Nhấn nút [+1] Phía […]

Сообщение:

*

НОВОСТИ