Парк байдужості. (Андрій ТЮРІН)

Шановні читачі, краяни! У нашому житті, на жаль, дуже багато ситуацій, коли через неналежне, недбале ставлення до своїх обов’язків з боку численних чиновників страждаємо всі ми. Десь утворилося величезне сміттєзвалище, десь не ходить автобус до райцентру, а десь нагрубили ветерану чи інваліду. Нічого гріха таїти, інколи у виникненні того чи іншого неподобства буває винна й місцева громада – своєю байдужістю чи бездіяльністю. Тож у новій рубриці висвітлюватимемо на шпальтах «РП» подібні кричущі факти – з тим, щоб наше життя все ж стало кращим та безпечнішим.

Два роки тому, завдяки ініціативі та при активній участі депутатів і працівників виконавчого апарату обласної ради, на захаращеному пустирі у самісінькому центрі селища Центральне, що в Снігурівському районі, був висаджений молодий парк. Понад тисячу саджанців акацій, кленів, дубу, сосни, туї, берізок та інших культур мали за декілька років перетворитися на розкішний парк, який би став окрасою села, даючи людям притулок під своїми пишними кронами влітку, наповнюючись трелями численних птахів та слугуючи безцінним джерелом кисню у тутешніх малозаліснених безкрайніх степах. А також – поліпшити екологічну ситуацію, зважаючи на присутність поряд колонії, де утримуються в’язні, хворі на туберкульоз.

Посадковий матеріал, до речі, був безплатно наданий Березнегуватським держлісгоспом та Снігурівським лісництвом. Багато гарних та потрібних слів було сказано під час закладання нового зеленого масиву, а голова Снігурівської районної ради Валерій Козирєв навіть запропонував назвати його Парком згуртованості громади. Та й я, автор репортажу про ту подію, висловив у газетній публікації сподівання, що центральненці дадуть раду новому парку.

Та, на жаль, не так сталося, як гадалося. Коли на днях побував у селищі Центральному, побачив вельми непривабливу картину. Крізь щедрі зарослі бур’янів зрідка пробивалися до сонця чахлі паростки акацій та дубів, гледичії тощо. З усього було видно, що території парку вже давно не торкалася лопата чи коса, та й навряд чи його поливали. А чимало саджанців були взагалі поламані чи засохли – вочевидь, молодим листям достоту поласували кози та корови, адже територія парку не огороджена. Фактично, молоді дерева були кинуті напризволяще…

Прикро писати про таке. Мало того, що місцева громада не дбає про естетичний вигляд свого рідного селища, так вона ще фактично спаплюжила шляхетний вчинок багатьох людей, зокрема лісівників.
– Коштів на утримання парку в бюджеті сільської ради немає, – сказав, як відрізав, Центральний сільський голова Анатолій П’яник. І додав: не ті сорти, мовляв, заїжджі благодійники саджали. Потрібно було… каштани висаджувати.

Безперечно, Анатолій Іванович з його будівельною освітою краще за професіоналів лісової галузі знає, які саме сорти дерев найліпше приживуться у місцевих степах. Крім того, сільський керманич фактично констатує: за браку фінансів він ані суботник організувати не може, ані залучити безробітних – за кошти центру зайнятості! – до громадських робіт з упорядкування території не спроможний. Тож вношу пропозицію: нинішній «зелений» масив у Центральному перейменувати у Парк байдужості. Гадаю, вцілілі дерева, якби могли говорити, мене б підтримали. Одностайно.

Андрій ТЮРІН
Фото автора



НА ЗНІМКАХ: 1 –
парк під час закладання… 2-4 і сьогодні.
Снігурівський район

Від редакції. Звертаємось до всіх небайдужих мешканців області: якщо вам стануть відомі подібні факти недбальства, безвідповідальності, нехлюйства, звертайтеся до нас. Пишіть, телефонуйте, приходьте. Запевняємо, що кожне ваше звернення не залишиться поза увагою.

Комментарии:

  1. Иван:

    Сам лично принимал участие в посадке деревьев. Как же можно так отнестись в природе? Была идея сделать парк цветущим на месте пустыря. Вышли дружно с депутатами, жителями села. Организован был и полив. Целый день работали дружно, а что в конце получили: бездушие самих же жителей, руководства сельского совета. Аппарат областного совета и Снигиревского райсовета в свой выходной день выехали помочь благоустроить село, а выходит это жителям и не нужно.Как можно, каждый день проходить мимо парка, и не задать самому себе вопрос: кому это было нужно? Скорее всего не тем, кто приезжал, а, скорее всего, местной громаде. Ждите нас – приедем наводить порядки…

  2. Виталий Шляпников:

    Значит, жителям поселка это не нужно.

  3. Виталию Шляпникову:

    А Ві, Виталий, готові взять лопату в руки?

Сообщение:

*

НОВОСТИ