У Щербані, до Рябошапки

Новости, Общество

  18 Окт , 2011

Людина живе доти, доки живе пам’ять про неї. Вже без року чверть століття немає серед нас двічі Героя Соціалістичної Праці Миколи Миколайовича Рябошапки, та пам’ять про нього свято зберігається земляками, не даючи їй загубитися у калейдоскопі літ, що зміняють одне одного. Ще й досі ті, кому за тридцять, згадують і хвацько закручені козацькі вуса Миколи Рябошапки, і його лукаву, але добру посмішку, й безліч корисних справ, які він здійснив, розвиваючи рідний край, свою милу батьківщину.

А цих гарних діл у Героя Соцпраці було чимало. Відстале господарство у типовій сільській глибинці він перетворив на один із флагманів аграрного виробництва: передові технології та новаторські методи, рекордні врожаї та надої гриміли за часів Рябошапки в усьому Союзі, славлячи щербанівських трударів в усіх усюдах. Він першим розпочав газифікацію Вознесенського району, а «попутно» блакитне паливо запалало й у Новоодеському районі. Микола Миколайович залишив по собі й чудову водойму, яку по праву називають Щербанівським морем: 16 мільйонів кубів прісної води на площі понад 200 гектарів! Багато у чому Микола Миколайович був новатором, дбаючи не про власні статки (я побував біля останньої земної оселі легендарної людини – скромна сільська хата нічим не відрізняється від сусідніх будинків), а насамперед турбуючись про поліпшення добробуту односельців. М.М. Рябошапка побудував людям розкішний Будинок культури, чудовий спортивний комплекс і, торкаючись теми сьогоднішньої розмови, першим на Миколаївщині започаткував святкування Дня села. Це зараз прийнято від найменшого хутірця до великого мегаполіса святкувати день народження свого населеного пункту. Тоді ж про цю форму народного єднання й гадки не мали.

Цікаво, як це відбувалося вперше, тож надамо слово одному із співавторів започаткування Дня села Щербані Михайлу Миколайовичу Москаленку, котрий на той час, у 1984 році, працював керівником Вознесенського райвиконкому.

– Ужинки в Науково-технологічному центрі «Лан», де господарював М.М. Рябошапка, завжди були нівроку. Та того літа колос виявився особливо тугим, відтак урожай – надзвичайно щедрим навіть за тутешніми мірками. Тож якось Микола Миколайович прийшов до мене та сказав – хочу, крім достойних зарплат, ще якось порадувати трудівників свого господарства. Дні населених пунктів тоді тільки почали запроваджувати у великих містах, та, хитро посміхнувшись у свої пишні вуса, Рябошапка запропонував зробити й День Щербанів. Мовляв, а чим наші сельчани гірші від городян? У стислі строки мені вдалося дістати коробки цукерок (а тож були часи стійкого дефіциту на все і вся!), парфуми, інші подарунки й…

Те свято щербанівці середнього та старшого віку згадують і досі. На березі Щербанівського моря зібралося все село – від дітей до сивих стариків. Грав духовий оркестр, смажилися шашлики, й, за святкового зібрання місцевої громади, нагороджували кращих із кращих. Для кожного із них у Миколи Миколайовича знаходилося тепле слово, ба, навіть кожного із них він знав по імені та по батькові. А по завершенні офіційної частини розпочалися справжні народні гуляння. Органічною частиною свята відтоді стали й змагання із веслування, адже Микола Рябошапка був неабияким прихильником цього виду спорту, розвиваваючи його на теренах села.

…Минуло 27 років. Народилося та виросло ціле покоління щербанівців. Та, як і на початку 80-х, гучно лунає із динаміків на майдані біля водосховища музика, запрошуючи всіх на День народження свого рідного села. Працює виносна торгівля, а стрункі спортсмени із веслами поспішають виложити свої човни на воду. Попри холодну не за календарем погоду, стікаються струмочками до епіцентру свята селяни.

У святковій юрмі впізнаю й батька та сина Треножкіних. Володимир Кирилович, який очолює нині ТОВ «НТЦ «Лан», гідно продовжує справу свого Вчителя. У 90-ті роки, по смерті М.М. Рябошапки, колись процвітаюче господарство зазнало нищівних руйнацій, та з поверненням В.К. Треножкіна знову розпочався його економічний ренесанс. Передові технології ведення аграрного виробництва, дбайливе ставлення до землі, щоденне піклування про неї – усе це дозволило НТЦ «Лан» вирватися в аграрні лідери. Й, що показово, як і його Вчитель, Володимир Кирилович опікується не лише виробництвом, а й намагається створити найзручніші умови для змістовного відпочинку та життя людей села. Постійно допомагає загальноосвітній та спортивній школам, Будинку культури, дитсадку, іншим соціальним об’єктам. Вважає, що йому пощастило із однодумцями, справжніми ентузіастами своєї справи. Це, зокрема, директор сільського вогнища культури Юрій Олександрович Стращенко та його дружина Людмила Іванівна, художній керівник Альона Миколаївна Шоломон, директор Дитячо-юнацької спортивної школи Олег Миколайович Попов. А тренера з веслування Олександра Геннадійовича Симонова, попри його переїзд до Миколаєва, тут усі вважають за свого. Всі ці небайдужі серця тягнуть спільного воза із покращення життя людей, зберігаючи таким чином пам’ять про легендарного земляка.

Щодо Треножкіна-молодшого, то він на правах в. о. сільського голови очолив оргкомітет з підготовки до свята. «Сьогодні, урочисто відзначаючи 277-му річницю народження Щербанів, – каже сільський керманич, – ми робимо ще один крок на шляху відродження села. З приходом молоді в усі соціальні сфери Щербані значно наблизилися до тих стандартів, які запровадив Микола Миколайович. Основний наш партнер та меценат – це, звичайно, ТОВ «НТЦ «Лан», але радує, що й інші підприємці все активніше залучаються до виконання Програми соціального партнерства».

У найближчих планах в. о. сільського голови – виготовлення проектно-кошторисної документації та, власне, саме будівництво двох свердловин, котрі мають вирішити застарілу проблему водозабезпечення населеного пункту. За підтримки районної та обласної влади, місцевих спонсорів, цей проект цілком до снаги сільській громаді, впевнений молодий керівник.

А тим часом зі святково вбраної сцени лунають поздоровлення від почесних гостей. Щиро вітають щербанівців з «червоним днем» календаря голова Вознесенської районної ради Іван Бурдін, заступник голови райдержадміністрації Олександр Кучер, голова обласної ради III та IV скликань Михайло Москаленко, голова обласної організації ФСТ «Колос» Володимир Борухов, директор ТОВ «НТЦ «Лан» Володимир Треножкін. А справжній шквал аплодисментів викликає виступ доньки легендарного Рябошапки Ольги Миколаївни, яка дякує щербанівцям за збереження пам’яті про її батька. До речі, одразу після завершення церемонії відкриття Дня села та спортивних змагань з веслування пам’яті М.М. Рябошапки делегація вирушає на могилу Миколи Миколайовича. На холодний постамент лягають червоногарячі гвоздики, а опісля традиційної хвилини мовчання присутні занурюються у спомини…


А потому на сірій гладі Щербанівського моря та й біля неї завирували неабиякі пристрасті. Глядачі несамовито підтримували спортсменів, котрі змагалися у рамках чемпіонату області з веслування. Кращі із них, крім традиційних спортивних регалій, отримали ще й грошові премії, що їх встановили сільська рада та НТЦ «Лан». Крім того, всі учасники змагань були забезпечені сувенірами та смачними обідами – і також за рахунок господарства, яким керує продовжувач слави Рябошапки Володимир Кирилович Треножкін. Відповідне заохочення мали й кращі мешканці села, зокрема ті, котрі перемогли у конкурсі на звання «Двір зразкового порядку». А тренер з веслування Микола Тайсарак був удостоєний Диплома Міністерства освіти і науки, молоді та спорту – за підготовку переможців VI Літніх юнацьких ігор Віктора Величенка та Олени Красевич. Неабияк порадували щербанівські веслярі, здобувши друге загальнокомандне місце.

Гарний подарунок до Дня села підготували й футболісти футбольної команди «Лан». Вигравши у «Варварівки», підопічні тренера Володимира Жданюка та президента клубу Володимира Треножкіна посіли «бронзове» третє місце.

Ще довго гуляли цього суботнього дня Щербані, немов підтверджуючи слова українського класика – а у селах у веселих і люди веселі. Тут вміють працювати, добре, як бачимо, відпочивають. І свято зберігають пам’ять про свого видатного земляка – Миколу Миколайовича Рябошапку.

Андрій ТЮРІН
Вознесенський район

НА ЗНІМКАХ: 2 – хліб-сіль від гостинної щербанівської землі; 3 – дружна родина Треножкіних; 4-5 – пам’ять – нетлінна; 6 – нагородження призерів змагань; 8 – В. Борухов, І. Бурдін, М. Москаленко, В. Треножкін; 10 – ветерани села.

Комментарии:

  1. петро яворський:

    Рябошапко,(а іменно так було його прізвище,а не Рябошапка)був героєм соціалістичної прайі один раз,а не дважди і його будинок в шестидесяті і щонайменше семидесяті роки був найкращим будинком в селі. віні зараз виглядає делеко не “скромною хатиною”.Але при цьому я згоден,що це була визначна людина,яка дуже багато зробила перш за все,для Щербанів і щербанівців.А огульне перекручення фактів лише перекреслює і принижує його велич.Якщо про людину кажуть неправду ,то виходить ,що немає що хорошого сказати,а про Миколу Миколайовича і без неправдивих перебільшень є дуже багато що хорошого сказати.В Щербанях майже тридцять років була епоха Рябошапко.Я поважаю Володимира Кириловича,але того що було,вже не буде.Часи не ті,та й він не Рябошапко.

  2. Марина:

    Была там в 1980 году от техникума в сельхозотряде,дискотека, сауна и т.п. новейшие атрибуты 80-х, чудесный совхоз и Рябошапко помню, приветливый такой.

Сообщение:

*

НОВОСТИ