Якою бути Рибаківці? (Андрій ТЮРІН)

Миколаївщина має значний рекреаційний потенціал. Поготів це стосується морського узбережжя області. Ласкаве та лагідне Чорне море, цілюще повітря, чимало історичних та культурних пам’яток привертають на терени Північного Причорномор’я чимало відпочивальників, у тому числі туристів. Одне слово, про користь приморських перлин для гостей нашого краю годі й говорити. Втім, вигода взаємна: кожен із приїжджих є для економіки області та району фактично інвестором, привозячи із собою і витрачаючи тут значні кошти. Тож завдання всіх нас – дбайливо зберігати дароване самим Господом Богом природне багатство та розвивати наявну інфраструктуру.

Сповна це стосується і Рибаківської сільської ради, землі якої з одного боку омиваються хвилями Чорного моря, з іншого – захищені водами Березанського лиману. Ще за радянських часів, у середині минулого століття, тут почали зводити пансіонати і бази відпочинку, й Рибаківка швидко завоювала популярність серед любителів літнього відпочинку. Але за десятиліття, що минули, інфраструктура рекреаційної зони надто застаріла й конкурувати із турецькими, єгипетськими та болгарськими курортами стає дедалі складніше. Тож запитання у заголовку – зовсім не риторичне, і його вирішення не в останню чергу залежить від бажання чиновників різного штибу та рівня виконувати покладені на них державою обов’язки.

ДОВКРУГИ  ВОДА  –  ВОДИ  НЕМА…

Одні з найнагальніших питань розвитку Рибаківської зони відпочинку стосуються водопостачання та водовідведення. Здавалося б, проблема дивна, адже Рибаківка, що називається, стоїть на воді. Та водночас якісна прісна вода на морському узбережжі – на вагу золота. Рибаківська сільська рада забезпечує водою мешканців сільської ради та ще бази відпочинку на 800 койко-місць. Зважаючи на те, що цей безцінний продукт, необхідний для нормальної життєдіяльності, є дотаційним, та враховуючи застарілість нинішніх комунікацій (а їм по півстоліття!), перед початком цього оздоровчого сезону сільська рада поставила питання руба: власники баз відпочинку також мають потурбуватися про те, щоб питна вода добувалася, очищалася та доставлялася до закладів, з яких вони мають чималі доходи.

За сезон, за найскромнішими підрахунками, на піщаних рибаківських берегах «осідає» до 180-200 мільйонів гривень. Чому б частину із них не у кишеню покласти, а спрямувати на вирішення нагального питання?
– Сільська рада не в змозі й далі дотувати приватний бізнес, – зауважує Рибаківський сільський голова Віктор Бізіков. – Тож ще раз усіх попереджую: у новому оздоровчому сезоні вода місцевого житлово-комунального підприємства за «спасибі» нікому поставлятися не буде.

Зрозуміло, що така позиція потребує негайного вирішення, адже під загрозою опиняється відкриття нового сезону. У грудні 2010 року Верховною Радою України внесені зміни до Водного і Земельного кодексів, якими, зокрема, передбачено, що санаторії, дитячі оздоровчі табори та інші лікувально-оздоровчі заклади, що розташовані у зоні санітарної охорони моря, повинні в обов’язковому порядку мати централізоване водопостачання та каналізацію.

Який же вихід із ситуації?
Його Віктор Бізіков та депутати сільської ради вбачають у створенні спільного підприємства за участю всіх баз відпочинку. За умови консолідації зусиль та коштів до літа 2012 року цілком реально здійснити досить масштабні роботи. А обсяг вражає. Це й – інвентаризація досі існуючих водорозвідних мереж та систем водовідведення, паспортизація 18-ти артезіанських свердловин, уточнення кількості абонентів, складання нового проекту й, власне, будівництво сучасних систем водозабезпечення та відводу.

– Ще раз наголошую, – каже В. Бізіков. – Без організації водопідведення та водовідведення бази відпочинку відкриватися не будуть. Це також стосується утримання територій, вивезення сміття тощо. У крайніх випадках порушуватимемо питання про вилучення у злісних порушників земельних ділянок.

Для вирішення проблеми необхідні не лише добра воля та розуміння з боку власників баз відпочинку, а й злагоджена, скоординована робота всіх відповідних державних служб. Поки що, гірко констатує сільський голова, цього не спостерігається.

«ЛУННИЙ»  ТРАКТОР

Його ми побачили на рекреаційній території, що простягається за базою «Алые паруса». Чим викликана така позаземна асоціація? Та тим, що гострі на язик місцеві дотепники вже давно в’їдливо прозвали цю територію «лунной поверхностью». Площа десь у п’ять гектарів, що мала б використовуватися для відпочинку, немов поцяткована гігантським кротом: то тут, то там видніються величезні котловани. Наповнені смердючими калюжами, вони притягують численних мух та комарів, які, як відомо, є розповсюджувачами різноманітних інфекцій. Крім того, чимало ям наповнені побутовим сміттям – вочевидь, сюди його звезли із найближчих баз відпочинку. Чималих втрат зазнає й місцева флора: перегорнуті родючі шари грунту опиняються внизу й на поверхні ще довго нічого не росте. Годі й казати, що через таке «лунне» поле не проїхати, не пройти…

До такого стану речей призвело незаконне, хижацьке видобування піску. Триває безлад уже декілька років, і про нього знають усі – від районних структур до обласних відомств. Та попри те, що незаконний промисел завдає шкоди як екосистемі регіону, так і його рекреаційній привабливості, зупинити свавілля чомусь ніхто не поспішає. Чи не тому, що нелегальний оборот вираховується цифрами з шістьма нулями?

…А тим часом до тракторця під’їжджає МАЗ, номерний знак «1766-НИП». На моє прохання водій вантажівки демонструє подорожній лист, на якому чітко вказані завдання водієві: маршрут Рибаківка – Новофедорівка, вантаж – пісок, зерно. Втім шофер та тракторист навіть не приховують: вони приїхали сюди по пісок. На документі стоїть печатка приватного підприємства ім. Лейтенанта Шмідта. Лише зважаючи на присутність представника обласної газети, «діти лейтенанта Шмідта» їдуть геть. Та чи надовго?..

ПОВІЙ,  ВІТРЕ,  В  БЕРЕЗАНКУ…

Та це, як виявляється, ще квіточки. Справжня екологічна «міна» закладена під Рибаківську сільську раду та навколишні населені пункти, а також оздоровчо-курортну зону, в сміттєзвалищі неподалік від села Лугове. Спалахнувши у серпні цього року, звалище досить швидко стало перетворюватися на згарище, й сотні відпочивальників, затуливши носа, почали масово тікати із зони екологічного лиха. Закінчення сезону виявилося провальним, і є всі підстави вважати, що наступного літа далеко не всі із гостей Рибаківки та Лугового повернуться на старе місце відпочинку. Тисячі тонн сміття, згораючи та тліючи, виділяють чадний газ та силу-силенну інших небезпечних для життя людини речовин, які вітром розносяться на багато кілометрів навколо, отруюючи землю та повітря.

На тому, що сміттєзвалище вже давно перетворилося на екологічно небезпечний об’єкт, Рибаківська сільська рада наголошувала ще до початку оздоровчого сезону. У рішенні сільради №42 від 19.05.11 депутати рекомендували комунальному підприємству ДОЗ «Причорномор’є» вжити цілий комплекс заходів з метою запобігання екологічній катастрофі. Проте цього зроблено не було, й 14 червня сільські депутати ще раз вказують керівництву КП ДОЗ «Причорномор’є» фактично на бездіяльність. І знову – ані пари з вуст.

Тож те, що сміттєзвалище спалахнуло, не могло не статися. Закономірний наслідок чиновницького недбальства тепер щодня вдихають сотні мешканців Лугового, Рибаківки та інших сіл, адже пожежа тліє й досі. Особливо шкода дітей, поготів на тлі того, що народжуваність хоч потрохи, але почала збільшуватися. Я вже не кажу про свійських тварин, котрі масово дохнуть на дядьківських обійстях. А хто приїде на місцеві пляжі наступного сезону?..

Схоже, кричуща ситуація поки що кортить лише рибаківській громаді. Нещодавно, а саме 23 вересня, депутати сільської ради прийняли жорстке рішення «Про стан сміттєзвалища, розташованого в межах території сільської ради». У резолюції, зокрема, прийнято рішення визнати сміттєзвалище в районі с. Лугове техногенно небезпечним об’єктом, а екологічну ситуацію визнати недопустимою та такою, що вимагає невідкладного рішення. Депутати також вимагають закриття та ліквідації існуючого звалища.

Терпець, що називається, у рибаківців та лугівчан увірвався. Ось, приміром, якого вірша написав поет з Рибаківки Микола Паєв:

Повій, вітре, в Березанку
Чи увечері, чи зранку,
Щоб начальники районні
Збадьорились, якщо сонні.

Повій, вітре, з Лугового,
З сміттєзвалища страшного,
Що давно горить-палає,
Димом очі виїдає.

Доки ж лугівчанам чхати? –
Гей, листа в район писати!
Написали. Сподівались.
Та нічого не діждались.

Повій, вітре, щоб начальство
Знало про своє недбальство!
Повій димом у фіранки,
Не вертайся з Березанки!

Що ж, залишається сподіватися, що вітер зі сміттєзвалища таки згонить чиновництво з насиджених теплих місць та змусить вирішувати невідкладні, нагальні питання життя місцевих громад. Принаймні, чинну Конституцію поки що ніхто не відміняв: джерелом влади в Україні є народ.

Андрій ТЮРІН
Фото автора

Березанський район
НА ЗНІМКАХ: 2-3 – «лунний» пейзаж; 4 – сумнозвісне сміттєзвалище.

Комментарии:

  1. Курортник:

    Я в Рыбаковку больше не поеду!!!

Сообщение:

*

НОВОСТИ