Миколаївський район: утверджуючи стандарти XXI століття

Новости, Официально

  8 Ноя , 2011

Миколаївський район – один із двох регіонів області, котрі не мають власних районних центрів. Утім, базуючись у селищі Варварівка Центрального району Миколаєва, представники виконавчої влади та депутати районної ради намагаються наблизити життя селян до кращих соціально-культурних стандартів обласного центру. Тож, напевно, невипадково, саме з цієї теми розпочалася наша розмова з головою Миколаївської райдержадміністрації Юрієм Володимировичем СЕРЕБРЯКОВИМ.

– Ще з 2006 року, коли наша політична сила була в опозиції, – взяв слово Ю.В. Серебряков, – депутати від Партії регіонів ініціювали прийняття районної програми з відновлення об’єктів соціальної сфери – загальноосвітніх шкіл, дитячих садків, медичних закладів, клубів. Попри супротив з боку тодішніх владців, у 2006 році вдалося зробити перший крок з покращення життя нашої громади – провести газ до села Зелене. Десятиліттями люди, мешкаючи поблизу від газової труби, мріяли про зручності у власних домівках. Та лише завдяки рішучості та наполегливості депутатів районної ради фракції Партії регіонів були виділені необхідні кошти, й блакитне паливо запалало в оселях зеленчан. Та радісна мить і досі стоїть перед очима: старенькі бабусі та дідусі не могли стримати сліз, коли запалали газові плити…

Наступне, що вимагало невідкладних заходів впливу, – стан закладів освіти. У багатьох сільських школах протікали дахи, а діти сиділи на уроках під парасолями – і це на початку XXI століття! Тож з метою покращення матеріально-технічного стану освітянської галузі з районного бюджету були виділені значні кошти на ремонт та благоустрій Нечаянської, Петрівської, Улянівської, Комсомольської, Кривобалківської, Шуринської, Іванівської загальноосвітніх шкіл. Зокрема у навчальних закладах монтують нові системи тепло- і енергопостачання, лічильники електроенергії «день – ніч». У школах за допомогою сучасних теплоізоляційних матеріалів утеплюються стіни, встановлюються металопластикові вікна та двері.

– Напевно, не в кращому стані були й дошкільні навчальні заклади?
– Так, маєте рацію. Один із дитячих садочків, а саме у селі Кірове, був закритий протягом 12 років. За цей час у будівлі обсипалася штукатурка, а стіни покрилися цвіллю. Питання: куди дивилася попередня влада, які в неї були пріоритети?

З метою усунення негараздів я спочатку посадив районних депутатів в автобус та вивіз їх на «екскурсію» в цей дитсадок. Годі й казати, що невдовзі був відремонтований не лише цей ДНЗ, а й дитячі садки в інших населених пунктах. Так, у Кіровському, Зеленогайському, Комсомольському та Червонополянському дитсадках установлені електрокотли на катодних нагрівачах, котрі здатні всього за сім хвилин нагріти воду до 100 градусів. У подальшому плануємо закупити ще й термоси для зберігання гарячої води, що дасть можливість заощадити додаткові кошти.

Заради шляхетної мети консолідуються як місцеві кошти, так і кошти відповідних обласних програм, допомагають і спонсори. Нині практично всі дитсадки району працюють цілорічно. І хіба є краща нагорода для представників влади чи депутатського корпусу, ніж дзвінкий дитячий сміх та оченята, що палають веселими вогниками щастя?

– Парадокс: Миколаївський район розташований біля величного Південного Бугу та лиману, а проблема водопостачання є вкрай нагальною…
– Справді, це застаріла проблема, що також дісталася нам у спадок. По 12-15 років води взагалі не було в Новогригорівці, Новоселивці та інших селах, з великими перебоями цей життєво необхідний товар поставлявся мешканцям Криничок, Весняного, інших населених пунктів. Але можна лише констатувати проблему, а можна – й треба – її вирішувати. Тож з метою усунення цих негараздів депутатами районної ради була розроблена та прийнята програма «Питна вода».

Є певні підсумки її виконання. Так, 16 свердловин були очищені з метою досягнення необхідного дебету води. На території восьми сільських рад замість башт Рожновського встановлені системи автоматичного управління насосним агрегатом із застосуванням частотно-регулювального електроприводу на свердловинах. Це дозволило в автоматичному режимі регулювати подачу води, відтак – економити значні бюджетні кошти. Так, це дороге обладнання, але ми робимо це.

Здавна не було води й у селі Безводному, про що, власне, свідчить сама назва населеного пункту. Люди носили воду до своїх обійсть відрами. Проте тепер водопостачання здійснюється споживачам цілодобово, через що від місцевої громади надійшла слушна, на мій погляд, пропозиція: перейменувати село на Водне.

Водночас у планах – повна реконструкція очисної системи смт Ольшанського. Ситуація загрожує вибухнути екологічною катастрофою. Відтак за підтримки держави вже з весни наступного року плануємо розпочати ремонтні роботи.

Повсякчас у полі зору райдержадміністрації – й стан автодоріг. Так, тверде покриття постелено на вулиці Партизанській у селі Ясна Поляна. Дві вулиці капітально реконструйовані у с. Новобогданівка Радсадівської сільської ради. Тепер там можна за будь-якої негоди не лише пройти, а й проїхати автівкою. Ямковий ремонт зроблений на автошляху між Ковалівкою та Ясною Поляною. Відремонтували ми й автодорогу на село Безводне.
– Задля виконання програм соціально-економічного розвитку потрібні гроші, й чималі. Отже, як наповнюється районна бюджетна скарбничка?

– За підсумками 2010 року район збільшив надходження до бюджету більш ніж на 20 мільйонів гривень. Аналогічні тенденції простежуються й протягом поточного року.
Промисловість Миколаївського району представлена насамперед акціонерним товариством «Югцемент» (колишній Ольшанський цементний завод). Власники контрольного пакета акцій, а це німецькі інвестори, застосовують сучасні технології та обладнання, збільшують обсяги виробництва. Чималий потенціал є й у Петрівського цегляного заводу. Загалом за січень-серпень 2011 року промисловими підприємствами реалізовано продукції на 312,2 млн. грн., що на 34 відсотки більше, ніж за відповідний період минулого року. Питома вага реалізації промислової продукції в загальнообласному обсязі становить 2,6 відсотка.

Але, дбаючи про промисловий ренесанс, все ж головною, стрижневою галуззю економіки Миколаївського району є сільське господарство. Цьогоріч наші аграрії порадували неабияким ужинком, лише ранніх зернових зібрано понад 100 тисяч тонн. Окрім рослинництва, швидкими темпами розвиваються галузі овочівництва, садівництва, виноградарства. Трудівники ланів цього сезону виростили та зібрали понад 100 тис. центнерів картоплі, 175 тис. ц овочів, 27 тис. центнерів плодів та ягід, 3 тисячі тонн винограду. Принагідно зауважити, ситуація нині могла б бути не такою райдужною – якби не підтримка в 2007 році тодішнього народного депутата Миколи Петровича Круглова. За його втручання та підтримки аграрного віце-прем’єр-міністра Віктора Слаути були виділені державні кошти задля відновлення у с. Радсаді садів та виноградників, що постраждали внаслідок страшного градобою.

Серед флагманів аграрного виробництва та підтримки об’єктів соціально-культурної сфери – СГВК «Зеленоярське», ПСП «Аскер», товариства «Добробут», «Іванівське», «Росток-С», ФГ «Вербовий О.А.», «Трикратська АГРО». Керівники цих сільгосппідприємств користуються повагою з боку місцевих громад, вирішуючи невідкладні соціальні накази земляків.
– У деяких районах області у колективних господарствах майже не залишилося корів та свиней…

– Розвитку тваринництва приділяємо першочергову увагу, бо це, окрім суто виробничих показників, ще й чимала зайнятість сільського населення. Поголів’я великої рогатої худоби в господарствах району становить близько 8 тисяч голів, із них 4,3 тисячі корів. Додайте до цього ще 9,5 тисячі свиней та 132 тисячі птиці. Звичайно, це більше, ніж у середньому по області, але маємо більш амбітні плани з розвитку цієї галузі. Так, керівник ТОВ «Добробут» Тетенькіна Т.А. планує нарощувати поголів’я великої рогатої худоби.

– Як залучаються в район інвестиції – кров економіки?
– Бізнесмени зі Львівської області мають намір інвестувати близько 80 мільйонів гривень у будівництво Криничанського заводу з виготовлення сендвіч-панелей. У с. Іванівка підприємство «Росток-С», яке очолюють депутати районної ради брати Садрідінови, нещодавно збудувало нове овочесховище на 6 тисяч тонн. Вони ж ведуть будівництво ще одного сховища, а також цеху з розфасування овочів. Дуже перспективним є й проект з будівництва на території трьох сільських рад каскаду вітрових електростанцій.

Звертаємо пильну увагу й на можливість залучення коштів міжнародних фінансових інституцій. Так, Центральна районна бібліотека, вигравши грант Фонду Біла Гейтса, реалізує наразі проект «Вільний доступ до Інтернету» програми «Бібліоміст». За ці кошти ми отримали 13 надсучасних комп’ютерів, котрі підключені до високошвидкісного Інтернету. Вони розміщені в сільських бібліотеках. До ПЕОМ установлено програмне забезпечення, встановлені навушники та WEB-камери, а в селах іще – принтери і сканери. Завдяки цьому сільське населення матиме можливість безкоштовного доступу до Всесвітньої мережі.

– А чи «здорова» районна галузь охорони здоров’я?
– Відповідь на Ваше запитання ствердна. І це – при тому, що найбільш розгалужена мережа медичних закладів у сільських регіонах області – саме на теренах Миколаївського району. Маємо три лікарні – Центральну районну, Степівську та Ольшанську. Додайте до цього п’ять амбулаторій та 26 ФАПів і стане зрозумілим, що задля утримання такої мережі потрібні й чималі кошти, й організаційних зусиль докласти треба. Проте все ритмічно працює, й населенню надається необхідна медична допомога. Зазначу, що всі ці заклади переведені на фінансування з районного бюджету.

– Гадаю, позитивні зрушення неможливі без тісної співпраці виконавчої та представницької гілок влади?
– Цілком згоден з Вами. І адміністрація, і депутатський корпус, знаходячи повне порозуміння, працюють задля вирішення нагальних запитів районної громади. До речі, із 36 депутатів районної ради 24 народні обранці представляють Партію регіонів. Проте нас підтримують і депутати з інших фракцій.

– Дякую за змістовну бесіду. Й – успіхів у подальшій роботі!
– Спасибі. Завжди раді «Рідному Прибужжю», котре всебічно й об’єктивно висвітлює життя області.

***

Звичайно, інтерв’ю голови райдержадміністрації Ю.В. Серебрякова було б не повним, якби ми не «закріпили» його практичним ознайомленням з життям місцевих громад.
Спочатку ми завітали на територію Петрівської сільської ради. Поблизу будівлі сільради якраз тривали земляні роботи: хлопці заповзято рили траншеї. Підходимо ближче, знайомимося. Виявляється, це безробітні беруть участь у громадських роботах.

– Водопровід у сільраді не працював 20 років, – пояснює сільський керманич Максим Ткачов. – Але, домовившись із районним центром зайнятості, залучили робочу силу. Матеріали ж для водної мережі були придбані за рахунок коштів Петрівської сільської ради. Це – пластикові труби, новенька сантехніка для умивальника та туалета.

Здавалося б, дрібничка – вода для працівників місцевого органу самоврядування. Але ж зроблений ще один крок на шляху покращення життя людей. І хоча 32-річний Максим Ткачов лише рік тому вперше взяв у руки сільську булаву, за цей період зролено чимало добрих справ для місцевої громади.
 

Першою вагомою справою, яку означив та успішно вирішив сільський голова, став ремонт приміщення Петрівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Напевно, Максим Михайлович невипадково розпочав свою діяльність на чолі місцевої громади саме з галузі освіти, бо ж сам донедавна вчителював.

Заради святої справи були залучені кошти як сільського бюджету, так і спонсорів. Суттєву допомогу надали депутат обласної ради Віктор Літвінов, депутат районної ради Геннадій Іванов, завод «Санта-Петрівка». Завдяки освоєнню 80 тисяч гривень повністю оновили фасад шкільної будівлі, і тепер вона стрічає відвідувачів світлими та яркими фарбами. А за сприяння райдержадміністрації та районної ради була реконструйована система опалення та відремонтований дах спортивної зали. Тепер у сільській школі – тепло та затишно, й від дітей вимагається лише одне – щодня підвищувати свій освітній рівень, чому допомагають й досвідчені педагоги. Принагідно зауважити, всі 53 учні ЗОШ харчуються у шкільній їдальні. Щоб здешевити батьківську плату (учні молодших класів, звісно ж, від неї звільнені), продукти харчування надають уже згадані вище благодійники – Віктор Літвінов, Геннадій Іванов, а також Олександр Вербовий. Це, до речі, ті три кити, на яких тримається місцева Планета Добра. Отож шкільна комора дощенту заповнена різноманітними овочами – картоплею, морквою, буряком тощо. Їх вистачить до кінця навчального року.

Відчувають щоденне піклування та турботу про себе й 123 дитини, котрі навчаються у Зеленоярській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Допомагають дітям розгризати граніт науки два комп’ютерні класи, придбані за державний кошт. А ось мультимедійне обладнання – це дарунок від депутата обласної ради Віктора Літвінова. В учнівського та педагогічного колективу є вагомі здобутки. Так, нещодавно Зеленоярська школа брала участь у ІІ Міжнародній виставці «Інноватика освіти в Україні», котра проходила в Києві.


Дбає сільська влада й про найменьшеньких членів громади. Ініціативу сільського голови про встановлення ігрових дитячих майданчиків цілковито підтримали й Геннадій Іванов із Віктором Літвіновим. За кошти меценатів були зібрані та встановлені три дитячі майданчики: два – у житловому масиві Петрівки, і один – на території Зеленоярського дитячого садочка. Варто зазначити, що елементи конструкцій виготовлені із екологічно чистих матеріалів, зокрема деревини.

Закінчуючи «водну» тему, з якої, власне, й розпочалася розповідь про Петрівську сільську раду, повідомлю й таке. Завдяки консолідації коштів районного і сільського бюджетів на свердловині в с. Петрівці установлений частотний перетворювач, що дозволило безперебійно поставляти воду до населеного пункту. А у с. Зеленому Ярі за кошти сільської ради (60 тисяч гривень) капітально відремонтовано артезіанську свердловину. Була нарешті відремонтована й система каналізації, яка не працювала 12 років.
 

Справою ж, яка найбільше згуртувала місцеву громаду, стало відновлення освітлення сільських вулиць. Коли Максим Ткачов тільки-но приступив до виконання обов’язків сільського голови, вночі два села освітлювали лише… два ліхтарі.

Цьому неподобству було вирішено покласти край. Задля благої мети об’єднали зусилля, точніше – кошти місцевого бюджету та підприємців, окремих громадян. Було закуплено необхідне обладнання. Нині ж уночі вулиці Петрівки та Зеленого Яру освітлюють 80 ліхтарів. Для порівняння: варто із редакції «РП» увечері звернути на вулицю Декабристів, як серйозно ризикуєш зламати собі у сутінках шею або стати жертвою лиходіїв: на увесь квартал у центрі півмільйонного міста горить лише один ліхтар!

Компетентний читач, напевно, не один раз уже подумки запитав: а звідки ж сільська влада бере гроші задля здійснення цілого масиву суспільно корисних справ? Відповідаю: вперше в історії наповненість сільського бюджету у частині податку на доходи фізичних осіб становила рекордні 195 відсотків! Цього вдалося досягти завдяки копіткій, зачасту невидимій для стороннього ока роботі з роботодавцями та найманими працівниками, легалізації робочих місць тощо. Додаткові кошти й використовуються заради виконання соціальних наказів виборців, благоустрою населених пунктів. Ба, навіть на підтримку місцевої футбольної команди «Петрівка» знаходяться гроші у сільській скарбничці. Футболісти ж за таку увагу віддячили виходом до фіналу турніру на призи районної газети.

Того дня ми зустрілися з одним із благодійників. Геннадій Іванов, який очолює ПСП «Аскер», уже понад десятиліття хазяйнує на аграрній ниві. Має в обробітку 1,5 тисячі га орендованої землі, з якої цього року мав гарний ужинок зернових культур та соняшнику. Золотава пшеничка дала по 40 центнерів гектарів на круг, олійна культура – близько 20 ц/га.

У господарстві мають пристойну, добре оплачувану роботу близько 15 працівників, усі – тутешні мешканці. Не ображені й пайовики, котрі цього року отримують по тонні пшениці й стільки ж – ячменю, 200 кілограмів соняшнику, до тонни соломи. Цієї посушливої осені настрій у Геннадія Володимировича, чого казати, досить кепський, адже навесні доведеться пересівати безживні поля. Втім, він і надалі сповнений бажання виділяти на благодійні цілі значні кошти. «Я ж-бо місцевий, – каже, – хоч народився в сусідньому районі».

Не зраджують своїм добрим серцям та вдачі й Олександр Вербовий із Віктором Літвіновим. До слова, В.Г. Літвінов щороку спрямовує на допомогу землякам понад 100 тисяч гривень. Сьогодні за сприяння Віктора Григоровича в селі будується православний храм, який має стати справжньою окрасою Петрівки та центром духовного єднання.


***

А між тим наша «Нива» перетинає межі Улянівської сільської ради. На початку знайомства із місцевою соціально-культурною сферою Улянівський сільський голова Меланія Ракоча запрошує нас до… пекарні. Цей міні-завод, на якому щодоби випікається до 300 хлібин та півтисячі булочок, на початку цього року відкрило, після капітальної реконструкції, ТОВ «Добробут», де директором – депутат районної ради Тетяна Тетенькіна. Підприємство забезпечує свіжим хлібом не лише населення сільської ради, а й школу та дитячий садочок. Хліб випікається вночі, а розвозиться по домівках із самісінького рання. Селяни задоволені: хліб, виготовлений із добірного борошна за бабусиними рецептами, вигідно відрізняється від завезеного із міста, та й ціна цілком прийнятна.

Із відкриттям міні-пекарні дещо пом’якщилася й проблема сільського безробіття: тут знайшли місце роботи та місце застосування власних сил та здібностей шість улянівців. До речі, цей досвід схвалив і губернатор Миколавщини Микола Круглов, котрий відвідав цього року Улянівську сільську раду.

Загалом у ТОВ «Добробут» працює 86 чоловік. В обробітку – 2400 гектарів, на яких, крім зернової групи, чільне місце займають поля із кормовими культурами. І це недарма, адже три роки тому товариство приступило до відродження тваринництва. «Бо як інакше, – дивується Тетяна Анатоліївна, – жити в селі й не тримати корівок-годувальниць із п’ятачковими? Що то буде за село?».

Тож у той саме час, коли деякі горе-керівники видавали злочинні, на моє переконання, накази про знищення тваринницьких комплексів (бодай про це йдеться у статті «Ліквідатори», вміщеній у «РП» від 15.10.11), в Улянівці відновлювали те, що роками не використовувалося й прийшло в повний занепад. На фермах, що залишилися від радянських часів, заново стелили дахи, штукатурили та білили стіни, бетонували підлогу, ба, навіть металопластикові вікна встановили. Корів для колективного гурту закуповували по дядьківських обійстях.

Нині поголів’я дійного стада у ТОВ «Добробут» становить до сотні Зорьок. Молоко згідно із підписаним договором закуповує відоме підприємство ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв». Але частина споживної та корисної молочної продукції безкоштовно(!) надається для потреб дитячого садочка, тож малеча, споживаючи своє, українське, зростає міцною та здоровою.

На фермі, до речі, сумлінно та відповідально трудиться вісім працівників. Для людей створені гарні умови для праці та відпочинку: у побутових кімнатах зроблений євроремонт, всюди м’які зручні меблі, на вікнах – штори.
 

«Може, тваринництво таки збиткове, й Ви його розвиваєте через вказівку «згори»?», – допитуюсь у Тетяни Тетенькіної.
– Та не кажіть дурниць, – навіть обурюється Тетяна Анатоліївна. – Клопотів із коровами справді багато, проте хоч і на невеличку рентабельність, але виходимо. Та й жива копійчина завжди капає в касу господарства.

Із думкою про відродження рідного села Тетяна Тетенькіна всіляко допомагає сільській громаді. Ось, до прикладу, потребувала негайного ремонту спортивна зала Улянівської ЗОШ І-ІІІ ст. На реконструкцію цього важливого для школи об’єкта ТОВ «Добробут» виділило до півсотні тисяч гривень. На ці кошти були встановлені металопластикові вікна, замінена підлога, відрехтовані стіни та стеля, проведені інші ремонтні роботи. Безпосередньо будівельними роботами керували та брали в них участь учитель фізичної культури Яків Курись, завгосп Олена Гнатенко. Але тепер до спортзали любо-дорого зайти: тут чисто, світло, затишно.

Тим часом директор ЗОШ Тетяна Ракоча запрошує мене й до ніших шкільних приміщень. Всюди відчуваєтсья дбайлива рука господаря. І в класах, і в шкільному музеї. Навіть туалети виблищують новою сантехнікою.
– А який у нас чудовий танцювальний колектив «Кармен»!, – розповідають мені. – Його знають не лише на Миколаївщині, а й в усій Україні. Вміють грати у нас і в футбол.

***

Багато інших цікавих нотаток залишилося в моєму репортерському запісничку після відвідин двох сільських рад району. Лише через брак газетної площі я не можу одразу розповісти про всі аспекти сільського життя-буття. Втім розповідь про талановитих та працьовитих людей обов’язково знайде продовження у наступних номерах «РП». Адже головний висновок від відвідин Миколаївського району надихає на оптимізм: наші села не лише виживають, вони – розвиваються. А це багато чого вартує.

Андрій ТЮРІН
Фото автора

НА ЗНІМКАХ: 2 – у Зеленоярському ДНЗ «Дзвіночок»; 3 – водії Валерій Дибко і Валерій Сипко, Геннадій Іванов, газозварник Валерій Діденко, заступник директора Володимир Рябінін; 4 – Віктор Літвінов разом із колегами; 5 – оновлена Петрівська школа; 6 – Олександр Вербовий; 7 – Меланія Ракоча: будемо з хлібом! 8-9 – На фермі ТОВ «Добробут»… й у приміщенні для доярок; 10 – спортивна зала Улянівської ЗОШ.

Комментарии:

  1. Село Варварівка, Білл Гейтс та Бібліоміст. | Інтернет в Белелуї:

    […] великої статті. Повну версію дивіться на сайті газети Рідне Прибужжя Share this:TwitterFacebookGoogle +1Like this:Like […]

Сообщение:

*

НОВОСТИ