Народний депутат

Новости, Общество

  8 Дек , 2011

Упевнений, що Микола Підгородинський входить до когорти слави органів місцевого самоврядування не лише Миколаївської області, а й усієї України. Ще б пак: тільки в стінах «обласного парламенту» Микола Олексійович сумлінно та відповідально трудиться ось уже п’яте скликання, а загалом депутатський стаж Підгородинського становить… без малого сорок років. І в якості депутата обласної, районної та сільської рад, і на посаді сільського керманича.

Власне, з виконання обов’язків голови Покровської сільської ради герой цього нарису починав свій довгий шлях служіння місцевій громаді. Було це далекого 1976 року, коли не без долі сарказму стверджували: партія – наш рульовий. Але, як би там не було, саме КПРС, як сказали б уже нині, дала Підгородинському путівку у велику політику.

Втім, тоді про такі сентенції молодий управлінець радгоспу «Миколаївський» Микола Підгородинський навіть не думав. Якщо тобі доручили справу, міркував ініціативний та відповідальний випускник сільськогосподарського технікуму, значить, – її треба виконати найліпше й у відведені терміни. Відтак, очоливши одну із місцевих громад Веселинівщини, приступив до копіткої справи із покращення життя людей. Принагідно перспективну молоду людину рекомендували до вступу до лав партії та навчання ув Одеському сільгоспінституті.

– Чи вагався я тоді, коли доручили стати на чолі покровської громади? – каже Микола Олексійович. – Гадаю, що ні. Робота, наповнева спілкуванням із земляками, та за їхньої підтримки, надихала на нові звершення. Окрім суто адміністративних питань, тодішній керівник сільради займався зокрема заготівлею м’яса, яєць, іншої сільгосппродукції від населення. Відтак зв’язок із людьми був доволі тісним, а мені це завжди подобалося. Хоча не обходилося й без неприємних моментів: якось за рік відправив на примусове лікування від алкоголізму близько 70 чоловік. Але люди, які пройшли через «чистилище», й досі не п’ють і, разом із членами власних родин, кажуть лише добрі слова на мою адресу.

Від природи Підгородинський – упертий, непоступливий. То як вдавалося знаходити «компроміс» із партійними органами, котрі, як відомо, наявність альтернативної думки не надто вітали?
У таких випадках Микола Олексійович якщо не ігнорував «непопулярні» заходи, то принаймні всіляко затягував їх виконання, адже знав: не реалізувати вказівку партії – поставити хрест на власній кар’єрі. Водночас розумів, що сліпе слідування чужій волі подеколи йде на шкоду громаді й окремим людям.

Тільки одного разу, як згадує М. Підгородинський, він пішов на змову із власним сумлінням. Це коли «згори» надійшло «ЦУ» – посаду секретаря у сільських радах має обов’язково обіймати лише фахівець із вищою освітою. «Мені й досі соромно, – згадує М.О. Підгородинський, – що тоді довелося розстатися із Ніною Яківною Гузенко – висококласним спеціалістом і просто чудовою людиною. Нехай земля буде їй пухом…».

Ці слова – якнайкраще характеризують високу моральність цієї людини. Відтоді молодий керівник постійно звіряв свої плани та вчинки не тільки із суто практичною доцільностю, а й з совістю та честю.
А те, що Микола Підгородинський завжди користувався авторитетом та повагою з боку земляків, яскраво доводить бодай такий факт: крім посади сільського голови, він тричі обирався депутатом сільради, чотири скликання відтстоював інтереси громади в стінах районної ради. І ось уж п’яте скликання є депутатом Миколаївської обласної ради. Більший за нього досвід, серед майже сотні депутатів обласного представницького органу, має лише знаменитий Володимир Погорєлов.
Що зроблено за цей час?

Якщо перелічувати лише основні віхи «депутатської біографії» Підгородинського, газетної шпальти не вистачить. Тож нагадаєме про головне. Дбаючи насамперед про соціальний розвиток села (і про це Микола Олексійович часто говорить досить жорстко з різних трибун), депутат обласної ради наголошує на тому, щоб у населених пунктах району та на під’їздах ремонтувалися автодороги, освітлювалися нічні вулиці, проводився газ. Селяни, впевнений він, не повинні потерпати через відсутність дитячих садків, ФАПів, клубів, інших об’єктів соціально-культурного призначення. Відтак, зокрема, свого часу М.О. Підгородинський домігся того, аби Варюшинська восьмирічка була реорганізвана в загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Дитячий садочок лише три роки тому був переданий, причому у відмінному стані, з балансу ДП «Радгосп «Виноградна долина» на утримання бюджету сліьського ради. А Будинок культури й досі залишається під опікою підприємства, у керма якого Микола Підгородинський.

Своє призначення як депутата Микола Олексійович вбачає не лише в тому, щоб сумлінно відвідувати комісії та сесії облради, а й у тому, що ввірене йому державне підприємство забезпечує хлібом, крупами, олією, овочами та фруктами власного виробництва своїх працівників, а також дитячий садок, школу, ветеранів села, найнужденніші верстви населення. Будь-який масовий захід у Варюшиному не обходиться без батьківської участі Миколи Підгородинського. «Як тривога, так до бога», – так інколи земляки кажуть про свого депутата. Бо знають: він завжди простягне руку допомоги тим, хто перебуває у скруті. Щороку ДП «Радгосп «Виноградна долина» спрямовує на «соціалку» понад 200 тисяч гривень. Відтак не дивно, що на території сільської ради збережено всі соціальні об’єкти радянського надбання.
Так, серед адрес постійної уваги депутата М.О. Підгородинського – Варюшинська загальноосвітня школа. Освітньому закладу депутат повсякчас допомагає з ремонтами, поповненням матеріально-технічної бази.

– Життя школи навіть неможливо уявити без піклування з боку Миколи Олексійовича, – каже директор Варюшинської ЗОШ Світлана Іванченко. – За рахунок допомоги базового господарства 95 відсотків учнів харчуються у шкільній їдальні, при цьому овочів, винограду та кавунів їдять, що називається, донесхочу. Зауважьте, що завдяки безкорисливій допомозі «Виноградної долини» батьківська плата за повноцінне харчування старших школярів становить лише дві гривні. А до минулого року, коли було придбано шкільний автобус, підприємство возило дітей до школи своїм транспортом.

Коли я запитую Світлану Вікторівну та завуча школи Наталію Тхоржевську про інші добрі справи М. Підгородинського, ті навіть… губляться. «Адже їх так багато, – кажуть в один голос, – що одразу і не знаємо з чого починати. Микола Олексійович – справді народний депутат!».

Зокрема за сприяння депутата обласної ради повністю відремонтовано дах навчального закладу, збудовано нову котельню, реконструйовано їдальню. А минулого року М.О. Підгородинський збагатив Храм знань новою комп’ютерною технікою, холодильником, фото- і відеоапаратурою. Солідні подаруночки очікували й на увесь вчительський колектив школи.

Та Підгородинський не був би сам собою, якби не картав себе за ті накази земляків, що не здійснені й понині. Із боллю в голосі він зазначає про те, що й понині третина Веселинівського району не газифікована. А це – територія трьох сільських рад, де мешкає близько чотирьох тисяч чоловік. «Весь час мені обіцяють у вирішенні цього питання, – бідкається Микола Олексійович, – а віз і нині там».

Не задовольняє депутата обласної ради й те, як здійснюється ремонт сільських доріг. «Ну от зробили ямковий ремонт автодороги від Варюшиного до Веселинового, – зауважує він. – Але вже зараз там чимало вибоїн. А за рік ремонт треба починати заново. Ну чому б не відремонтувати дорогу капітально, постелити нормальне асфальтоване покриття, аби вона служила людям 10-15 років?».
Коли ж я прошу депутата привітати колег зі святом місцевого самоврядування, депутат обласної ради, заслужений працівник сільського господарства України М.О. Підгородинський каже:

– Як депутат я неодноразово висловлював зауваження та пропозиції, але, на жаль, далеко не всі із них реалізовані. Тож бажаю виконавчій владі більше дослуховуватися до думки депутатського корпусу, адже за нами стоять інтереси людей, громад області. А якщо вже про святкові побажання.., – обличчя Миколи Олексійович миттю світлішає. – Всім працівникам органів місцевого самоврядування зичу здоров’я, щастя, злагодженої праці в ім’я народу України. Особливо ж теплі слова подяки хочу висловити тим депутатам обласної ради, з якими пліч-о-пліч працюємо вже не одне скликання. Це Володимир Погорєлов, Олександр Мезнік, Олександр Казарін, Таміла Бугаєнко, Євген Скрипник, Михайло Дротенко, Віктор Губанов, Віктор Відяпін та багато інших. Зі святом, колеги!

Андрій ТЮРІН
Веселинівський район
Фото автора
НА ЗНІМКАХ: Микола Підгородинський із учнями школи; С. Іванченко та Н. Тхоржевська; у спортивній залі ЗОШ.

Сообщение:

*

НОВОСТИ