З почуттям відповідальності

Новости, Общество

  8 Дек , 2011

10 жовтня 2000 року… Відбуваються загальні збори СГВК «Родина». На перший погляд вони нагадують розбурханий вулик. Головуючий не може вгамувати людей, які звинувачують один одного в усіх негараздах, що були на той момент у господарстві. 5 років не виплачувалась зарплата, кредиторська заборгованість становила 1,5 мільйона грн. Техніка в господарстві знаходилася у жалюгідному стані. Відповідно посівні роботи виконувалися не в повному обсязі, технологія вирощування сільгоспкультур грубо порушувалась – звідси висновок: врожайність дуже низька, рентабельність виробництва мінусова. А далі – весь ланцюг негараздів у колективі.

Слово бере голова райдержадміністрації Валентина Григорівна Терзієва. Вона коротко описала стан справ у господарстві і сказала, що може запропонувати кандидатуру на посаду голови СГВК «Родина» Віктора Володимировича Литвиненка, який раніше працював виконавчим директором ПОП «Вікторія». Валентина Григорівна відзначила, що дуже виважено підбирала цю кандидатуру, бо він ще молодий, хоч і досвідчений як керівник.

До трибуни підійшов статний молодий чоловік – Віктор Володимирович Литвиненко. Він розповів свою біографію, про бачення ситуації, що склалась у господарстві. А найголовніше – запропонував усім об’єднатись заради єдиної мети – вивести господарство з кризи. Окрім того, він окреслив своє бачення перспектив господарства, запропонував план дій. Усі уважно вислухали Віктора Володимировича й одноголосно підтримали його кандидатуру на посаду голови СГВК «Родина».

І почалось… Враховуючи те, що в господарстві не було жодної копійки, зернові склади та склад ПММ були порожні, а від тваринництва залишилась одна назва, техніка в жахливому стані, то один Бог та Віктор Володимирович знають, де брались кошти на закупівлю ПММ, насіннєвого матеріалу, запчастин. Жоден банк, жодна організація не хотіли співпрацювати з СГВК «Родина», тому що попереднє керівництво заробило таку славу колгоспу, що людям навіть соромно було казати, що вони працюють у «Родине». Тому 1 березня 2001 року на загальних зборах колективу було прийнято рішення про ліквідацію СГВК «Родина» та створення приватно-орендного підприємства «Лан».

Неймовірними зусиллями була проведена весняно-польова кампанія, і господарство в повній готовності підійшло до збиральних робіт, які стали своєрідним тестом на міцність. 2200 га зернового клину, хоч і останні по району, але були зібрані власними силами, а не найманими комбайнами і машинами, як раніше.

Непростим був і 2002 рік. Але в цьому році підприємство розрахувалось повністю за кредиторську заборгованість. Був введений жорсткий контроль за використанням матеріальних цінностей. Може це комусь і не подобалось, але, на думку директора, економіка підприємства не може бути рентабельною без тотального контролю. Тому всі працівники підприємства після того, як почали стабільно виплачувати заробітну плату, ще тісніше згуртувались навколо керівника і всіляко його підтримували.

Протягом 2003-2004 років на підприємстві повністю поновили машинно-тракторний парк – було придбано 12 нових тракторів МТЗ-82, КРАЗівські двигуни до тракторів Т-150 К, двигуни на автомобілі ГАЗ-53, нові плуги, культиватори, дискові борони, зерноочисні машини. Почали нарощувати тваринницьку галузь: закупили племінних свиноматок, шість кнурів, теличок у населення. Усі ці роки і нині підприємство завжди і вчасно розраховується зі своїми пайовиками: на земельні паї за бажанням орендодавців видають гроші, зерно, солому, сіно, мед.

У 2008-2010 роках на підприємстві було капітально відремонтовано всі складські приміщення, свиноферми, встановили новий зерноочисний комплекс, збудували критий тік, перемістили зерносклад із старого місця на більш зручне, купили два комбайни «Джон-Дір» та «Акрос-530». Уся техніка зберігається в ангарах та гаражах.

Нещодавно було продано іншим сільгоспвиробникам 5 тракторів 2003 року і куплено 5 нових тракторів МТЗ-822010 року випуску. На питання до керівника «Чому не купує потужну техніку?» він відповів: «Якщо я сьогодні закуплю лише комбайни, трактори, посівні агрегати, що мають високий коефіцієнт корисної дії, то після цього необхідно буде скорочувати працюючих. Із позиції власника я мав би дбати про максимальну власну вигоду, чи не так? Але ж тоді сумління не дасть мені спокійно жити. Почуття відповідальності вище від меркантильних інтересів. Тож купити сьогодні надпотужну техніку, а всіх, хто не мислить свого життя без роботи на землі, як кажуть, «списати», звільнивши від справи життя, я не маю морального права. Така моя позиція».

Сьогодні на підприємстві працює 82 робітники. Дирекція турбується про належні умови праці для них. Середньомісячна заробітна плата в «Лані» становить 1500-2000 гривень. У минулому році шістьом молодим працівникам підприємство придбало житло. Кожен робітник у будь-який час може отримати путівку до санаторія, заплативши лише 30 відсотків її вартості. Усі працюючі в «Лані» забезпечуються щоденним харчуванням.
Голова райдержадміністрації Віктор Володимирович Лагодієнко про керівника «Лану» сказав, що це людина від землі, цілеспрямована, наполеглива, відповідальна у ставленні до своїх обов’язків.

Коли готували цей нарис, звернулись до голови райради Валентини Григорівни Терзієвої, адже це з її легкої руки отримали такого керівника. Запитали, що вона може сьогодні сказати про Віктора Володимировича Литвиненка, чи виправдав він її довіру протягом 10 років? Вона відповіла: «Перш за все мені подобається, що Віктор Володимирович не байдужий до того, що робиться у господарстві, у районі, у країні, його бажання впроваджувати нове в свою роботу і йти вперед. Я пам’ятаю ті важкі роки, коли «Лан» підіймався на ноги, як завдяки Литвиненку зміцнювалась матеріальна база підприємства, як воно міцніло і розвивалось. Дуже приємно відзначити, що сьогодні підприємство – одне з найкращих у районі. Віктор Володимирович Литвиненко – депутат райради, завжди емоційно висловлює свої думки і пропозиції щодо поліпшення життя громади, турбується про наш рідний край. Але трохи він імпульсивний, гарячий, та це, як говорять, молодече».

А ще він – чуйний чоловік і люблячий батько. У нього чудова, красива дружина Ірина Володимирівна, вчителька Новобузької школи №10, друг і порадник у всіх питаннях, підтримує його і в горі, і в радості, створює сімейний затишок вдома. Пишається Віктор Володимирович своїм сином Юрієм – студентом 2-го курсу Дніпропетровської медичної академії. І хоча Юрій обрав не сільськогосподарську справу, його майбутня професія лікаря, як і батькова, буде спрямована на служіння людям.

Про Віктора Володимировича Литвиненка можна багато говорити хороших слів. Але, як кажуть, не словом, а ділом. Він із тих людей, хто не кидає слова на вітер, дорожить своєю репутацією та працює на перспективу. Дуже відповідальний, живе не одним днем, а кожен свій крок звіряє із Божими заповідями та власним сумлінням, і тому йому вірять та поважають усі працівники підприємства.

Весь трудовий колектив ПОП «Лан»
Новобузький район

Сообщение:

*

НОВОСТИ