Фарби щастя для дітей

Новости, Общество

  20 Фев , 2012

Здавна вважалося, що оберегом для кожної людини є батьківська любов та рідна хата. Але в житті, як на довгій ниві… Біда приходить, звідки її ніхто не чекає. І тоді найбільш вразливими стають маленькі жителі цього світу – діти.

При виникненні різноманітних ситуацій від них відмовляються друзі, рідні і, врешті-решт, їх покидають найрідніші для них люди – батьки. Залишившись на самоті зі своєю бідою, вони втрачають віру в краще майбутнє. Сьогодні в таку нелегку хвилину маленьким проблиском надії та сподівань на щасливе життя стає дитячий будинок сімейного типу. Досвід діяльності такої форми сімейної опіки над дітьми-сиротами та дітьми, які позбавлені батьківського піклування, лише підтвердив доцільність її існування. Перші дитячі будинки сімейного типу було створено в 1988 році. Лише люди з добрим серцем та великою і небайдужою душею у такий скрутний час для знедолених дітей могли наважитися обігріти їх сімейним теплом, змінивши ритм свого повсякденного життя.

У Снігурівському районі саме такими людьми виявилася родина Юрія Миколайовича та Алли Станіславівни Гнатишиних, які мешкають у с. Івано-Кепине. За своїм фахом вони медики, тому доля обділених батьківською увагою дітей завжди викликала неспокій в їхніх душах. Найбільшим їхнім бажанням було подарувати часточку батьківської любові та родинного затишку обездоленій дитині. Маючи своїх трьох, вони вирішили взяти ще двох дітей на виховання. Саме з цією метою Алла Станіславівна та Юрій Миколайович звернулися до служби у справах дітей райдержадміністрації. Там їм було запропоновано створити дитячий будинок сімейного типу. Недовго думаючи, подружжя почало збирати відповідні документи, консультуватися у спеціалістів районного центру соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді (ЦСС СДМ). Пройшовши навчання на курсах з підготовки потенційних батьків-вихователів в обласному ЦСС СДМ, отримали схвальні рекомендації.
 

Під час навчання подружжя дізналося від фахівців, що найчастіше усиновляють дівчаток. Тому вони вирішили, що в їхній сім’ї будуть лише хлопчики, хоча жінка й мріяла про маленьку помічницю. Перші кроки до омріяної мети не були такими легкими, як здається на перший погляд. Це був час становлення та звикання до нового життя, коли твоя родина є об’єктом уваги з боку різноманітних служб та установ. Часті приїзди комісій, різні погляди на одну і ту ж ситуацію викликали непорозуміння. Та згодом усі зрозуміли, що результат можливий лише тоді, коли буде співпраця. «На сьогоднішній день взаємодія є синхронною, спрямованою на захист прав та інтересів дітей», – говорить Г.М. Бондаренко, начальник служби у справах дітей РДА.

З кожним роком сімейне коло зростало, тому маленька сільська хатина ставала затісною для галасливих малюків. Батьки почали замислюватися над розширенням житлового будинку. В цей час на допомогу прийшли райдержадміністрація та районна рада, які разом із сільською радою вирішили питання про виділення приміщення.

Родина оселилася у будівлі, яка потребувала ремонту. Щоб привести все до ладу, було вкладено багато коштів та праці районної влади, громади села і самих Гнатишиних. Усі разом об’єдналися, аби діти мали всі умови для життя та розвитку. В стінах цієї домівки у теплому сімейному колі сьогодні виховується десятеро діточок. Із них: дев’ять хлопчиків та одна дівчинка. З ними постійно працює спеціаліст першої категорії РЦСС СДМ О.Л. Пацаляк.

Про кожного люблячі батьки можуть розповідати годинами. Адже всі вони мають свої уподобання. Слава та Андрій займаються музикою, а от Сашко (старший) та Даніїл, крім музики, відвідують гурток з ракетомоделювального спорту. Хлопці вже мають свої досягнення: взявши участь у конкурсі та виборовши призові місця, були нагороджені безкоштовними путівками до дитячого оздоровчого табору «Артек». Допитливий Едік хоче стати кухарем, першокласник Денис відмінно навчається, тому що мріє стати пожежником. Своєю непосидючістю та дитячою щирістю зачаровують наймолодші вихованці Дмитрик та два Сашки (середній та молодший). Не відстає від галасливих хлопчаків сором’язлива та усміхнена Тетянка.

У будинку Гнатишиних бездоганний порядок, і це незважаючи на те, що в ньому живуть майже одні хлопці. Кімнати завжди чисті та теплі. «Ми привчаємо дітей до чистоти, особистої гігієни і залучаємо їх до домашньої роботи. Для нас, як батьків, це важливе питання. Все це потрібно, щоб розвивалася їхня самостійність», – кажуть батьки. Нещодавно Юрій Миколайович разом зі своєю командою хлопчаків збудували тенісний стіл, а сьогодні майструють вулики для розширення пасіки.

Зараз подружжя з радістю пожинає плоди своєї величезної роботи: Денис навчився вирізати, Тетянка – рахує, а Дмитрик – почав говорити. Заради досягнення таких результатів не лише дорослим, але й малечі, безумовно, довелося багато пережити. Були і ночі без сну, і пролиті сльози…

З усіма труднощами родина намагається боротися своїми силами. Та все ж таки хвилюючим питанням сьогодення є забезпечення дитячого будинку сімейного типу транспортом. Не залишається осторонь цієї проблеми і райдержадміністрація, яка докладає максимум зусиль для її вирішення.

В одному Алла Станіславівна та Юрій Миколайович упевнені остаточно – Бог не залишає їх ні на хвилину, тому що вони наповнюють життя дітей всіма фарбами щастя. Дивлячись на ці щасливі й усміхнені обличчя малюків, можна сказати, що вони віднайшли не лише рідну душу, але й люблячу родину, яка завжди допоможе і підтримає.

Юлія ПАНЧЕНКО
Снігурівський район
НА ЗНІМКУ: родина Гнатишиних.

Сообщение:

*

НОВОСТИ