Школа на Аляудах: стінка на стінку (Тетяна ФІЛІППОВА)

Факти жорстокого поводження з дітьми у спеціалізованій школі на Аляудах, наведені її колишніми викладачами Темуром та Ернестом Мачарашвілі, стали шокуючим відкриттям для громадськості нашого міста і не тільки. Втім, є чим докоряти і авторам гучних заяв. Ситуація вимальовується настільки неоднозначною, що крапку у цій історії, вочевидь, буде поставлено ще нескоро.

КОЛИ  ТАЄМНЕ  СТАЄ  ЯВНИМ

Наприкінці січня до редакції одного з місцевих сайтів прийшов викладач, соціальний педагог Миколаївської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації Темур Мачарашвілі із двома своїми вихованцями Артуром Срібняком та Ігорем Бастом.

Як відомо, у цьому закладі навчаються «важкі» підлітки, яких тут перевиховують і навчають. У 1999 році Миколаївська школа соцреабілітації отримала статус експериментальної з профілактики девіантної, тобто соціально небезпечної, поведінки підлітків. У 2006 році Міністерство освіти і науки визнало експеримент всеукраїнським.

Як пояснив директор школи Володимир Коваленко, таких шкіл в Україні всього 10, а працює – дев’ять з них. Зараз у Миколаївській ЗШСР навчається 61 хлопчик віком від 11 до 14 років, з них 58 – з девіантною поведінкою, які направлені за заявами батьків, 5 – за рішенням суду. Серед вихованців – 19 сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування.

Ті, хто завітали до редакції сайту, розповіли про те, що дітей у школі нібито б’ють та принижують, а терпіти знущання вже несила. Розмову записали на відео та виклали в Інтернет.
13-річний Ігор Баст згадав, як приблизно через три тижні, як він прийшов до школи, за якусь дрібну провину вихователь Ігор Іванович Вітушко привів його до підсобки, примусив роздягнутися та почав бити. Таке ж побиття відбулася і після того, як Ігор відмовився їсти кашу, в якій він побачив волосся.
 

Це підтвердила його бабуся-опікун Людмила Федорівна Парахненко: «Коли прийшла до нього першого разу, на голові знайшла дві гулі. Тоді подумала, що він міг і сам побитися з кимось». Другого разу у хлопчика були сині ноги і руки, а коли Людмила Федорівна приїхала якось у вихідний, Ігор взагалі перебував на карантині, і його до неї не пустили. З приводу побоїв Людмила Федорівна зверталася до завуча, але та переконувала її, що хлопець усе вигадує. Втім, Ігор кожного разу дуже просився додому. А бабусі, навпаки, подобалося, що внук там навчається: «Я добре спілкувалася з директором, учителями, ходила на концерт, на батьківські збори. Ігоря обіцяли взяти на футбол. Мене все там влаштовувало. Все, окрім Ігоря Івановича».

ЗМІНИ  КАДРОВІ  І  НЕ  ТІЛЬКИ

Усі факти, наведені братами Мачарашвілі та дітьми, журналісти сприймали як одкровення, як жахливу сенсацію, а тому були наповнені рішучістю поставити на місце керівників школи-інтернату та захистити дітей. Утім, чим далі, тим історія ставала все більш заплутаною. А розібратися і розставити всі крапки над «і» важко навіть і зараз, після багатьох зустрічей з учасниками конфлікту, який виник не просто між керівництвом і двома викладачами, а буквально розколов навпіл колектив.

Події розвивалися стрімко. Темур Мачарашвілі, якому про знущання розказали самі діти, звернувся до завуча школи Наталі Євгенівни Михайлової, а коли вона не відреагувала, вирішив написати листа представнику Президента України та звернутися у пресу. Наступного дня він був звільнений з роботи. А ще через день один з батьків заявив у міліцію з приводу того, що його сина нібито побив брат Темура – Ернест Мачарашвілі, також соціальний педагог цієї школи. Побої засвідчила медсестра школи і судмедекспертиза. На час розгляду справи Ернеста від роботи відсторонили.

Звернення у ЗМІ сприяло тому, що миттєво відреагувала місцева влада: заступник губернатора Наталя Іванцова того ж дня зустрілася із викладачем і дітьми, виїхала до школи і розпорядилася створити комісію з розслідування ситуації.
Щоб з’ясувати обставини на місці, журналістів запросили до школи-інтернату. Провели по всіх приміщеннях, показали класи, майстерні і дитячі спальні, медпункт, їдальню та спортмайданчик.

Незважаючи на певні протести директора, журналісти поговорили із дітьми. І – дивна річ – їхні свідчення були діаметрально протилежними тому, що розповідали брати Мачарашвілі. Учні в один голос стверджували, що викладачі їх не б’ють, а б’є Микола Цимбал, найстарший серед учнів, який має вже два строки за скоєні правопорушення та нещодавно повернувся зі слідчого ізолятора. За словами дітей, Темур Мачарашвілі з’являвся на роботі п’яним, приносив їм сигарети, у такому ж вигляді бачили вони і завуча Наталю Михайлову, яка також нерідко розпускала руки.

Директор школи-інтернату Володимир Коваленко показав гостям найвіддаленіші закутки у своєму закладі, навіть таємний «карцер», який виявися складом старих речей, що явно накопичувалися не один день (там, за твердженнями Темура, дітей били). Володимир Коваленко і персонал школи на всі, навіть дуже незручні, запитання відповідали спокійно та вичерпно. Складалося враження, що їм немає що приховувати, і вони розмовляли з журналістами, так би мовити, «із відкритим забралом».

– Я у цій школі працюю з 1989 року, на посаді директора – з 2005-го, а з важкими дітьми – з 1985 року. Усілякі ситуації були, але такого, як зараз, – ніколи, – сказав Володимир Коваленко. – Я розглядаю цю ситуацію як рейдерське захоплення школи, тобто захоплення незаконне. Вони хотіли встановити свої порядки.
Приймав їх на роботу як молодих спеціалістів з вищою освітою, тим паче вони – чоловіки, а школі вкрай потрібні такі викладачі.

Коли почалися конфлікти між ними та дітьми, між ними та працівниками школи, вони сказали: ця школа не потрібна, ми все зробимо, щоб її закрити. Яка мета цього? Йде боротьба за розуми та серця дітей. А ще вони борються за майно. З’ясувалося, що на одному хлопчикові, який давав інтерв’ю, записана двокімнатна квартира, на другому – чотирикімнатна. Бабуся–опікун не має там ніяких прав. Чи можна використати конфлікти між дітьми та батьками у певних цілях? Звичайно, можна – легко і просто. І це було їхнім завданням.

ВІДПОВІДЬ  БРАТІВ

15 лютого свою прес-конференцію провели брати Мачарашвілі. Правозахисник Олександр Чхайло заявив, що «дирекція навчального закладу професійно вводить в оману обласну адміністрацію, членів комісії, яка займається розслідуванням ситуації». Насправді, мовляв, дітей не тільки б’ють, але й називають «дебілами» та «уродами».

Присутній на зустрічі Микола Цимбал розповів, як викладачі приховують горілку в чайнику та б’ють учнів гумовою трубкою, яка називається «тарасівкою».
Колишній працівник школи Анна заявила, що її, як і багатьох молодих спеціалістів, звільнили за кілька місяців через те, що «вона не підходить». А сама дівчина дуже вражена явними слідами побиття дітей, хоча свідком цього не була.
Колишній працівник служби охорони Дмитро Корчевський стверджує, що у школі панують тюремні порядки: «Там ієрархія, як у в’язниці. Старші прижимають молодших. Там реально тюремні закони. У службі режиму працює людина, у якої по три ходки у тюрму. Він весь у мастях та наколках. А ввечері розмовляє з дітьми на тюремному жаргоні, який діти переймають миттєво».

ПІСЛЯМОВА

Отже, конфлікт у спецшколі на Аляудах виглядає дуже неоднозначним. Хороші побутові умови, спокійний настрій вчителів свідчать про те, що навчальний процес налагоджений. Діти, яких ми зустріли у класах, не справляли враження заляканих та принижених: звичайні хлопчики, кмітливі, розумні, не відмовлялися від спілкування.

З іншого боку, на адресу братів Мачарашвілі, яких з першої хвилини журналісти сприймали як безстрашних революціонерів, було висловлено чимало докорів, які створюють зовсім не ідеальний образ вихователів. Дивною була атмосфера на прес-конференції. Розповідь велася на підвищених тонах, так, нібито хтось не давав сказати ні слова, хоч усі уважно слухали. Темур Мачарашвілі справляє враження дуже неврівноваженої людини. Він голосно розмовляв, розмахував руками, підскакував з місця та вигукував репліки під час виступів інших учасників прес-конференції. Він та його однодумці наполягали на тому, що у школі панують старі, ще «радянські» методи виховання, якими неслухняність важких підлітків подавляли просто фізично: побоями та приниженнями. Вони ж, за словами Ернеста, – молоде покоління, яке виступає проти «сталінських» методів виховання важких дітей, і готові до експериментів та сучасних методів.

Замість спокійного обнародування фактів уся енергія організаторів прес-конференції була спрямована на обвинувачення у досить злобній, роздратованій формі. Організатори прес-конференції, незрозуміло з яких причин, помітно нервували, що примушувало згадати відому поговірку: «Юпітер, ти гніваєшся, отже, ти – неправий».

Але ж і не помічати того, про що саме говорили промовці, не можна. Неможливо не звертати уваги на факти, наведені дітьми: адже розповіді їх дуже правдоподібні і наповнені такими життєвими подробицями, які неможливо придумати. Вони повторювалися в устах не одної дитини. І діти, і дорослі свідчать про те, що в школі далеко не все гаразд. А порушення кримінальної справи після побиття дитини Ернестом Мачарашвілі є засвідченим фактом.

Невірно було б сприймати ситуацію з якоїсь однієї сторони. Скоріше за все, є правда у тому, що з дітьми вихователі поводилися жорстоко – адже не кожен витримає поведінку «важкого» підлітка. Але й ідеалізувати братів Мачарашвілі також не можна. Вони жодним словом не обмовилися, а в чому саме полягають ці новітні методи виховання, як саме «нове покоління» педагогів збирається долати існуючі сьогодні проблеми. Підкреслив це і директор закладу Володимир Коваленко: мовляв, за ті лічені місяці, що вони працювали, брати Мачарашвілі не запропонували жодного заходу, не організували для дітей нічого цікавого, а відзначилися тим, що пригощали дітей сигаретами та наполягали на тому, щоб вихованці слухалися лише їх, зневажливо висловлювалися на адресу директора при дітях.

Але ж навіщо, як кажуть, винаходити велосипед? Можливо, треба згадати досвід видатного педагога Антона Макаренка, який у майже зруйнованій після громадянської війни країні, у надзвичайно важких умовах зумів перевиховати сотні підлітків-сиріт та допоміг їм вирости порядними людьми. Але ж виховував він їх прикладом власного життя, повагою один до одного, дисципліною та порядком, любов’ю та працею. І, мабуть, не пропонував їм сигарети, щоб догодити.

Ясно те, що конфлікт привернув до школи ретельну увагу. У перший день, коли факти жорстокого поводження були озвучені у редакції, миттєво зреагувала заступник голови ОДА Наталя Іванцова, яка відвідала школу, поговорила з дітьми. Була створена робоча група, проведені анонімні опитування дітей, щоб максимально з’ясувати суть конфлікту і прийняти рішення.

Так і має бути, адже йдеться про дітей зі складними долями, багато з яких ростуть без батьківської любові, які вже відчули на собі, що життя не завжди буває легким і радісним. Чомусь хочеться порівняти конфлікт у школі на Аляудах з гучною літньою грозою, після якої на землю виливається рясний дощ, що очищує все навкруги. Так і протиріччя, що накопичувалися не один рік, повинні прорватися зараз, подібно дощу, та зробити відносини між викладачами і дітьми прозорими, чесними і довірливими.

Тетяна ФІЛІППОВА
НА ЗНІМКАХ: під час прес-конференції братів Мачарашвілі; директор школи Володимир Коваленко.

КОМЕНТАРІ  СПЕЦІАЛІСТІВ

Наталя Іванцова, заступник голови Миколаївської обласної державної адміністрації з соціальних та гуманітарних питань:
– Що найбільш насторожує в цій ситуації – те, що діти втягнуті у конфлікт. Хтось з дорослих при цьому досягає своїх певних, тільки йому відомих цілей, але при цьому задіяні діти. Їх примусили говорити те, що вони говорять. Точну картину того, що відбувається у школі, поки зрозуміти важко. Але зрозуміло тільки одне – школа, як заклад, безперечно, позитивна. Факти побиття дітей не доведені. Є місцевий авторитет – Микола Цимбал, який відбуває другий строк, він дітей бив – це точно встановлено.

Втім, до приходу нинішнього директора ситуація була набагато гіршою. Завдяки Володимиру Олександровичу з’явилося багато позитива, клімат у школі помінявся на краще. Адже режим тут – майже, як у суворівському училищі. А це значить, що є дисципліна і порядок. За великим рахунком, це дуже добре. Але комусь це невигідно.

Руслан Колбаса, начальник служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації:
– Рішення цього конфлікту, безперечно, є. Зараз у школі продовжує працювати робоча група, у складі якої знаходяться психологи. Вони повинні надати допомогу дітям і педагогам, оцінити те, що було зроблено правильно, а що – ні. В процесі роботи будуть вироблені методичні рекомендації та поради для викладачів та вихователів. Завдання спеціалістів – побачити, що і як треба змінити у колективі. Головне зараз – повернути у школу людяний клімат і спокій.

Комментарии:

  1. саша:

    там все васпитатили суки я знаю

  2. максим:

    там работают уроди каторие бют дитей я знаю мне раслазивал стораж интерната

  3. андрей:

    я би пасадил директара он мне угражал

  4. вася:

    я не миг дивитися на дитей коли вони мени розповидали коли их били

  5. вася:

    CERFCERFCERFCERFCERFCERFCERFCERFCERFCREFRFDFSGZHZFMSSHGIJAKo;sadlf;k’,nb';df;khg[ders’nhgdeslfkhg;df[kgtrklhgldhk[oklgteaw( TJAmvbt5 nmbmvmvmc.csdr6poq[cdv ,kgdcfjyt3wdxzdfxm

Сообщение:

*

НОВОСТИ