Агапіт із Богополя

Новости, Общество

  29 Мар , 2012

Нечасто  зустрінеш людину, яка зцілює, мов печерський чернець Агапіт, серцем. Лікар-комбустіолог Сергій Смирний працює у відділенні термічної травми та пластичної хірургії Миколаївської міської лікарні № 3. В ранкові хвилини 10 березня він узявся за лікування ураженої вогнем О. Макар і досі не може отямитися від побаченого. 18-річна жертва молодиків стала не тільки символом лихої дійсності, від якої здригнувся світ, але і крихтою тих нещасть, що випали на долю ровесників країни. Водночас болить і те, що в доленосні для української демократії дні мало хто вимовив добре слово на адресу тих миколаївських лікарів, які, перебуваючи на посту, першими кинулися на боротьбу зі смертю, незважаючи на несправедливу в їх бік критику. Втім, як казав цар Соломон, і це мине.

Сергій Володимирович, із яким пощастило мати дружбу, належить саме до тих, хто в молитві з лікарями з Інституту серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова, нашої обласної лікарні, міської поліклініки № 2 вилікував мого батька. Очевидно, з того часу, коли мій тато ступив своїми – не штучними – ногами після надскладних операцій (і в цьому велика заслуга С. Смирного), життя моєї родини розпочалося знову. Але що ми знаємо про наших рятівників, як їм тепер живеться?

Працюючи токарем, він, онук відомого богопільського травника, син учителя історії, а згодом – випускник Одеського медінституту, лихого 1992-го став одним із тих одержимих хірургів, хто розбудовував українську медицину в глибинці, на Первомайщині. Зізнаюся: несолодко там і зараз, але здоров’я земляків нерідко тримається саме на цих нескорених часом гіппократах, які не зрадили клятві. В біографії цієї «людини в білому» немало чорних митей, коли медицина, на жаль, програвала хворобам. А доти – кожен у стражденних пошуках вічного життя.

Тут, в обласному центрі, набувши досвід у сфері дитячої хірургії та неонатології, травматології і проктології, гнійно-септичної хірургії й ендокринології, тих суміжних дисциплінах, які, на жаль, мають пряме відношення і до опікової медицини, Сергій Володимирович та увесь склад його відділення врятував тисячі земляків, історії хвороб яких, як і лінії долі, не повторюються. Він успішно ставив на ноги малюків і дорослих після, здавалось би, смертельних уражень струмом, страшними обмороженнями, глибокими хімічними опіками чи вогнем, і все це на рівні високої відповідальності, інколи – страшенного ризику. І лікував не тільки тіло, але і ламав стереотипи людей, навертаючи їх у бік шанобливого ставлення до свого здоров’я. Попри це, у нього, послідовника Аммана і Краузе, пацієнтів не меншає. Добре, що всі вони після успішного лікування повертаються до нормального життя.

Як і колись, двометровий велетень С. Смирний, якого важко не помітити, автор сотень статей у фахових журналах і пресі, учасник наукових симпозіумів як в Україні, так і за кордоном, а на дозвіллі – фотограф і музикант, який цими днями відзначає свій день народження, і зараз поспішає до хворих. Адже він вважає, що його найбільший капітал – не відзнаки чи медалі, яких у нього – жодної, а контакти з людьми. До них він, мов Божої милості Агапіт, твердо йде крізь будь-яку погоду. Він переконаний, що проблеми сьогоднішньої медицини, як і суспільства, – у нас самих, тож нам варто берегти життя близьких і рідних, відстоювати і, нарешті, захистити систему охорони здоров’я краю.
Із роси і води Вам, лікарю Сергію Володимировичу! Будьте здорові, дорогі наші лікарі!

Тарас КРЕМІНЬ, депутат обласної ради
Фото Анатолія БЕДАКОВА

Сообщение:

*

НОВОСТИ