Школа надії Михайла Молдованенка

Новости, Общество

  1 Мар , 2012

Коли при знайомстві Михайла Олександровича МОЛДОВАНЕНКА запитують про форму власності очолюваного ним ПСП ім. Шевченка, той одразу ж спантеличує: ми, мовляв.., великий колгосп. І справді: очоливши 1991 року колективне господарство в Олександрівці, Михайло Молдованенко не лише зберіг надбання попередніх поколінь, а й, перевівши економіку сільгосппідприємства на сучасні рейки, домігся високотехнологічного товарного виробництва якісної аграрної продукції.
 

Втім і за своєю професією Михайло Олександрович аж ніяк не руйнівник, а творець, бо свого часу здобув, та й закріпив згодом на практиці, будівельну освіту. Тож і до відбудови очоленого ним колгоспу підійшов зважено, помірковано, адже чудово розумів: ламати – не будувати, один невірний крок може призвести до занепаду всієї конструкції.

Не всім це сподобалося. Був свого часу в Олександрівці й свій «Майдан»: одначе той, хто найбільше галасував супротив нових віянь молодого керівника та намагався будь-що усунути його від керма, згодом сповна показав усім свою власну спроможність, довівши до ручки сусіднє господарство. Нині з того села вся молодь повтікала, бо немає роботи, – залишилися доживати віку лишень старенькі…

А Молдованенко що? Він, не звертаючи особливої уваги на недоброзичливців та відвертих хапуг, наполегливо працював й замість участі в багатослівних «дебатах» доводив свою правоту ділом. І, як на мене, найвищою оцінкою за важку працю керівника є слова, мовлені мені однією із доярок: «Олександрович нам – як батько рідний»…
 

Нещодавно, задля полегшення важкої селянської праці, в ПСП ім. Шевченка придбали сучасні апарати для механізованого доїння. Це не тільки зручно для людей, а й дає вагомий економічний ефект, дозволяючи видоїти з корови максимально можливу кількість молока.
 

Загалом, Михайло Молдованенко – один із небагатьох аграріїв у районі, та й в області також, хто зумів зберегти в господарстві тваринницьку галузь. Вціліли й свинарники, й ферми великої рогатої худоби. Мудрий керівник чудово усвідомлює: тваринництво – це великий клопіт, але водночас воно дає значний поштовх для розвитку інших галузей, створює чимало робочих місць, та й люди мають до столу якісне та недороге м’ясо.

Реалізуючи власну програму розвитку тваринництва, ПСП ім. Шевченка придбало та модернізувало комбікормовий завод, котрий забезпечує потреби господарства у кормах. А з метою реалізації власної продукції в Доманівці відкрито два магазини, де якісна та недорога продукція реалізується за помірними цінами. Тут можна придбати завжди свіжі продукти харчування – м’ясо, сало, молоко, яйця, крупи, олію тощо. Торговельні заклади є вельми популярними серед мешканців району, тож, бува, щойно завезену продукцію «розмітають» за лічені години.

При цьому Михайло Молдованенко принципово відмовився від застосування сумнозвісних кормових добавок для стимулювання росту тварин. Це – не шлях України, переконаний досвідчений аграрій, адже вітчизняна продукція завжди славилася своїми чудовими смаковими якостями та користю для здоров’я людини. Тож село з усіх боків підперезано величезними скиртами – картина, погодьтесь, дещо призабута з радянських часів.

Чисто й охайно і в самих тваринницьких комплексах, що зазнали капітального ремонту та обладнані всім необхідним – зручними годівницями та поїлками, а для кожної корівки дбайливими руками приготовано зручне ліжко із сухої та теплої соломки. За такої турботи корівки-годувальниці віддячують добрими надоями.
Не обділені увагою й самі доярки, які, як зазначає завфермою Тетяна Піть, працюють у хороших умовах та мають достойну заробітну плату. Загалом на фермах великої рогатої худоби працевлаштовані 36 чоловік.

Гамірно й у царстві п’ятачкових. Величезні й грізні племінні кабани, кожен вагою у декілька центнерів, підпускають до себе далеко не кожного. Але Михайло Молдованенко без остраху заходить у сажок із велетенським хряком – з усього видно, керівник господарства керує «процесом» не лише із власного кабінету, а й досконало знайомий із специфікою кожної ланки виробничого процесу. Із гордістю Михайло Олександрович демонструє мені і чистих, доглянутих свиноматок із приплодом, і дебелих свинок, що вже досягли товарних кондицій. Як розповів ветеринарний лікар Олег Великоцький, маленьке поросятко набирає вагу зо 120 кілограмів усього за вісім місяців. І це – виключно на натуральних кормах!

Словом, Олександрівка, разом із потужним базовим сільгосппідприємством, живе і розвивається. І це не дивно, адже, окрім виробництва, Михайло Молдованенко вельми переймається й питаннями соціального розвитку села. Мабуть, немає такого соціального об’єкта, до якого не доклало зусиль ПСП ім. Шевченка. Це і ремонт сільського клубу, і зведення меморіального комплексу на честь загиблих героїв Великої Вітчизняної війни, і багато інших добрих справ.

А місцевій школі по праву можна присвоювати почесне ім’я Михайла Молдованенка. З початком опалювального сезону вийшов з ладу котел? Михайло Олександрович негайно завіз новий прилад. Протікає дах? І тут на виручку приходить ПСП ім. Шевченка. У масиві добрих справ М.О. Молдованенка – ремонт актової зали, придбання для школи телевізора, музичних центрів, DVD-програвача. Директор освітнього закладу Олена Кульчицька зізнається: «Я сама з Одеської області. Погодилася очолити школу лише тому, що знала керівника сільгосппідприємства». А принагідно село отримало не лише досвідченого педагога, а й… головного агронома Віктора Васильовича, чоловіка директорки. Приїжджі фахівці цілковито задоволені – окрім зарплатні, вони забезпечені добротним сучасним житлом від ПСП ім. Шевченка.

Нещодавно Михайло Молдованенко відзначив ювілей, відколи він очолює місцеве підприємство. Є всі підстави вважати, що й наступні двадцять років будуть для Олександрівки епохою стабільності та впевненого руху вперед.

Андрій ТЮРІН
НА ЗНІМКАХ (1, 2): Михайло Молдованенко і Тарас Кушнір; Доярка Тетяна Іванович.

Сообщение:

*

НОВОСТИ