Щербанівська весна

Новости, Репортер

  5 Апр , 2012

Настрій у директора ТОВ «НТЦ «Лан» Володимира Треножкіна, як і в більшості його колег-аграріїв, досить кепський. Довготривала, в декілька місяців (!), осіння посуха, потім, за незначного снігового покрову, люті морози. «І на додачу, – сумно жартує Володимир Кирилович, – вирішила добити нас украй несприятлива весна». Тільки-но пригріло перше весняне сонце, як життєдайна волога за лічені години стекла зі схилів, укритих крижаною кіркою.

Утім Володимир Треножкін не звик пасувати перед труднощами. Інакше б він на стику тисячоліть ні за що б не згодився очолити місцеве збанкрутіле сільгосппідприємство. Те саме, що за часів уславленого Миколи Рябошапки, двічі Героя Соціалістичної Праці, славилося на весь Союз своїми захмарними врожаями та надоями. Та й за своїм соціально-культурним поступом село Щербані вигідно вирізнялося з-поміж переважно успішних колгоспів та радгоспів.

Звичайно, нині часи вже не ті. Й сільгосптехніку, й добірне насіння, й паливо за радянських часів можна було, за бажання та наявності необхідних зв’язків, «вибити» у відповідній державній структурі. А про виконання намічених планів дбало партійне та місцеве керівництво. «Нині ж, – гірко зітхає Володимир Треножкін, – надіятися слід лише на самого себе».

Тож, опинившись у своєрідному фінансовому нокдауні (а озимини разом із ріпаком вимерзло мало не тисяча гектарів!), товариство було змушено вдатися до банківського кредиту. Добре, що в Треножкіна налагоджені багаторічні партнерські стосунки з відомим українським банком. Утім дружба дружбою, а… кредитна ставка все одне лише за один-єдиний рік зросла аж на чотири відсотки. Що вже казати про паливно-мастильні матеріали, ціни на які міняються мало не двічі на день…

Проте, як би не було складно, а НТЦ «Лан» планує пересіяти всі загиблі площі. Буквально минулого тижня було засіяно 320 гектарів ярого ячменю, а на часі – висівання гороху. Дещо пізніше в грунт ляже насіння кукурудзи, соняшнику та сої. «Жодний гектар ріллі не повинен гуляти», – переконаний Володимир Треножкін.

…Головний агроном Віталій Панчул проводить останню «летючку» край весняного поля. «Ночі хоч і холодні, – зауважує Віталій Віталійович, – але слід максимально використати вологу, що є в грунті. Тим паче, що внаслідок потужних степових вітрів земля швидко підсихає». Настанови досвідченого агронома вже за мить починають втілювати у життя тракторист Віктор Мукомел, його племінник Денис та водій Микола Домбровський. Бо невідомо, який «сюрприз» чекати від небесної канцелярії завтра чи післязавтра, а то й сьогодні по обіді.

Планують свій день по годинах і в саду господарства. Буквально декілька днів тому, як розповіла мені агроном-садовод Віра Білоконь, було завершено весіннє обрізання плодових дерев. Правильно обрізані крони молодих яблунь та черешень, а більшості дерев усього по 4-6 років, милують око та уже цього сезону мають віддячити людям за багаторічне дбайливе піклування. Та й мільйонні інвестиції в галузь садівництва повинні позитивно відбитися на економіці сільськогосподарського товариства. Знову ж таки, якщо не підведе природа: минулого року безжалісний град достоту позбиткувався над непоганим урожаєм плодових культур.

І все ж таки обабіч грунтової дороги деінде з’являються вцілілі острівці озимини, що невпевнено пробивається крізь чорні галявини. Її вже підживили, та скільки вона дасть на круг – десять, п’ятнадцять, чи навіть 20 жовтогарячих центнерів дорогоцінного збіжжя? І на це запитання отримаємо відповідь лише за декілька місяців.

Та не хлібом єдиним… Попри катастрофічний сільськогосподарський сезон – а Володимир Кирилович за останні тридцять років нічого подібного не пригадує – НТЦ «Лан» живе не лише клопотами поточної весняної кампанії. Нещодавно завершилася зимова першість Миколаївщини з футболу, в якій команда «Лан» посіла почесне друге місце. Уявіть собі: сільська команда із загубленої на географічній карті провінції випередила багато відомих колективів, поступившись лише «Торпедо» – миколаївській команді, яку підтримує велет українського машинобудування. «Мені болить серце, коли думаю про майбутнє нашої футбольної команди, – зазначає Володимир Треножкін, до речі, член виконкому обласної федерації футболу, – але, на жаль, підтримувати футболістів на рівні минулого сезону немає ніякої змоги».

Та я впевнений: незважаючи на будь-які труднощі та перешкоди, в Щербанях усе буде гаразд. Як на жнивному, так і на футбольному полях, на культурній ниві тощо. Бо тут торують шлях до кращого життя справжні сільські трудівники, патріоти своєї малої батьківщини, продовжувачі справи життя легендарного Рябошапки. Й у гулі прибою рукотворного Щербанівського моря мені чується рівномірний гуркіт жнивних фрегатів. Адже весняна надія має обов’язково заколоситися щедрим липневим короваєм.

Андрій ТЮРІН
Вознесенський район
Фото автора

НА ЗНІМКАХ (2-4): Віра Білоконь і Володимир Треножкін; механізатори Віталій Кушнір, Олександр Довбаш, Віталій Мукомел, Микола Александров; Денис Мукомел, Віталій Панчул, Микола Домбровський, Віктор Мукомел.

Комментарии:

  1. петр петрович:

    Господи,хоть ты вразуми главного редактора Родного прибужья, что 1978 год давно закончился….

  2. Петру Петровичу:

    Народ, що не пам’ятає власного минулого, не має й майбутнього. Така прописна істина

Сообщение:

*

НОВОСТИ