За покликанням душі та серця

Новости, Общество

  12 Апр , 2012

Коли наша автівка перетнула межі мальовничої Миролюбівки, щедре весняне сонце вже хилилося до обрію. Та на центральному майдані села робота кипіла щосили. Одні хлопці в спецівках будівельників заповзято клали тротуарну плитку, інші – місили бетон, треті підганяли крана до центральної частини експозиції – височенної вертикальної «свічки», що здійнялася над монументом, на якому виведені трагічно пам’ятні для нашого народу дати: «1941–1945»…

Усіх секретів новобудови, звісно, не розкриватиму, але зауважу: меморіальний комплекс на честь земляків, які відвойовували для прийдешніх поколінь світло Свободи, стане одним із наймасштабніших, наймонументальніших у Миколаївській області. Зведених за приватний кошт – це безперечно.
 

Олександр Мезнік.
 

Автор ідеї та головний меценат будівлі – депутат обласної ради, керівник ПрАТ «Добробут» Олександр Мезнік. Сказати по правді, я аніскільки не здивувався, що саме Олександр Миколайович задумав побудувати на рідній землі меморіальний комплекс на пам’ять солдатів Перемоги. Адже саме керівник сільгосптовариства є спонсором і натхненником багатьох місцевих починань. Для своїх односельців прихильник гуманістичної схеми суспільного устрою побудував і справді комфортні умови для життя та праці. Світлі та широкі вулиці, просторі цегляні будинки з усіма зручностями, клуб із найсучаснішою музичною апаратурою, до речі, який на утриманні підприємства, – словом, Мезнік не втомлюється переконувати всіх, що й на українській благословенній землі можна вибудувати капіталізм із людським обличчям. Або ж соціалізм на шведський манер – кому як заманеться. Та термінами і словоблуддям Олександр Миколайович не переймається. Бо нема коли – клопотів більш ніж невпрогорт. Та й, по правді говорячи, така вже в нього вдача – робити Добро і не вимагати для себе особисто нічого взамін. І невипадково саме за всебічної підтримки О.М. Мезніка в центрі села постала справжня оаза духовності – православний храм святого Олександра Невського.

– Нічого незвичного в моїй ідеї звести монумент воїнам Великої Вітчизняної війни немає, – щиро, як завжди, стверджує Олександр Миколайович. – Бо старий пам’ятник не ремонтувався понад сорок років. Треба було щось робити…

Мезніківське «щось» в еквіваленті на українську валюту виливається, ні мало ні багато, в кругленьку суму – 350 тисяч гривень. Саме такий кошторис Миролюбівської «будівлі року». Гадаю, і загиблі воїни можуть спочивати мирно, й нині живі учасники буремних подій із спокійною душею доживати до скону літ: ніхто не забутий, ніщо не забуто…

Грандіозний за своїм розмахом меморіальний комплекс має бути відкритий до 9 травня цього року – чергової річниці славної Перемоги. До речі, над проектом трудиться мало не півкраїни: підрядники приїхали з Житомирщини, художник – із Кіровограда, найкращі плиточники вирушили у відрядження з Миколаєва. Ну, а вже останній штрих до увічнення власної історії зроблять самі миролюбівці: незадовго до найвеличнішого державного свята розіб’ють парк – посадять дерева та квіти, упорядкують прилеглу територію. І на 9 Травня запросять до себе на свято поважних гостей – ветеранів з усього району, а також губернатора, голову обласної ради.

У пам’ять про творців Перемоги.
 

Попри те, що очільник ПрАТ «Добробут» лише напідвечір повернувся додому із Миколаєва, він устиг і з ходом будівництва ознайомитися, і побувати на весняному полі. «Звичайно, – каже Олександр Миколайович, – хліб майбутнього врожаю рахують не в полі, а в коморі, та все ж сподіваємось на пристойний ужинок. Принаймні, ті площі, де восени обсіялися раніше, окропив хоч такий-сякий дощик. Та й сніговий покрив у 30-40 сантиметрів убезпечив від кинджальних лютневих морозів».

Тож 900 гектарів з озиминою дарують миролюбівцям надію. Всі посіви мають розвинену кореневу систему, підживлені та доглянуті.

А й правду говорять: зернятка доброти та духовності неодмінно проростуть дружними сходами достатку та благополуччя. Поготів, коли це робиться за покликанням душі та серця.

Андрій ТЮРІН

Сообщение:

*

НОВОСТИ