На поетичній хвилі

Новости

  24 мая , 2012

Повільне серцебиття
Так хочеться, щоб хтось зазирнув тобі в душу
I хоч би раз запитав про віросповідання,
Про однотипові сни, що засмоктують у море сушу,
Що багаті на фрагменти нібито кохання.
Хоч би раз хтось подивився і помітив вогники в очах,
Хоч би раз хтось доторкнувся долонею терпіння,
Хоч би було з ким блукати по ночах
По засніжених стежинах, відчуваючи тремтіння.
Споглядати фотографії сумних часів,
Коли сльози наверталися на очі без слів
До тих пір, поки ранок за вікном не побілів.
Хоч би раз ще повернулось бліде відбиття
Того забутого, замотаного у дешеві поцілунки,
Як зараз здається, такого далекого серцебиття.


Хамелеон

Твої сіро-зелені очі
Зранку – сірі, вдень – зелені
Твої жорстоко-лагідні слова
Удень – жорстокі, вночі – лагідні.
Ти хамелеон, химера,
Змінюєш свій колір щохвилини
Ти – хвилина радості, хвилина смутку
Ти – хвилина жару і хвилина льоду.
Твої сіро-зелені очі,
Твої смертельно-болісні слова,
А погляди м’які і лагідні, глибокі,
Сіро-зелені, як морська вода.

Солодкі спогади дитинства
Солодкі спогади дитинства
Розформатую по частинам
Спочатку кину в папку «А»
Мої дитячі сподівання
Потім скуштую краплю дощу
Iз твоїх лагідних долонь.
Тебе немає більше в мене
Дитинству крапка назавжди
Лиш в спогадах ти будеш вічне
А в снах ти будеш, як завжди.
Коли прийде до мене осінь,
Її я змию під дощем.
В повітрі буде вогко й легко,
А на душі солодка лінь
Я на калюжі намалюю
Останню усмішку твою
I коли дощ стікати буде
По водостоку вверх і вниз,
Як пантоміма м’язів рота,
Дитинство, усміхнись мені!


Мурфуша РУСАЛКІНА

Сообщение:

*

НОВОСТИ